Денисенко О.С.

Науковий керівник: Шелест О. Л.

Харківський торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Роль фінансових інститутів у формуванні інвестиційного потенціалу

На сучасному етапі господарського розвитку потужним джерелом інвестиційних ресурсів є кошти фінансових посередників, оскільки саме фінансові інститути забезпечують ефективне акумулювання тимчасово вільних фінансових ресурсів. Тому актуальним є дослідження сутності та ролі фінансових інститутів у прискоренні суспільно-економічного відтворення в умовах ринкової трансформації.

Фінансовий інститут-це особлива сфера фінансових відносин, яка обмежена формальними та неформальними нормами, приналежність до яких є основою акумуляції та перерозподілу фінансових ресурсів.

Інституційну структуру фінансового ринку можна визначити як систему фінансових інститутів, що регулює структуровані в часі та просторі відносини між економічними агентами, пов’язані з обміном прав власності на фінансові ресурси, а також забезпечує трансформацію якісних характеристик грошових потоків та перерозподіл фінансових ресурсів у межах економічної системи. У складі інституційної структури фінансового ринку фінансові інститути здійснюють фінансову діяльність, результатом якої є створення власного специфічного продукту, а саме: засобів платежу, акумульованих інвестиційних і кредитних ресурсів, а також різноманітних фінансових послуг.

Загальноекономічна роль системи фінансових інститутів проявляється у трансформації заощаджень в інвестиції та фінансовому забезпеченні потреб економічних суб’єктів у ліквідних активах. Фінансові інститути за рахунок акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів індивідуальних власників капіталу забезпечують потреби домогосподарств, суб’єктів підприємницької діяльності та держави в ліквідних активах. Результатом даної діяльності є зростання обсягів споживання, інвестицій у матеріальні та нематеріальні активи, а, відповідно, і збільшення обсягів промислового виробництва і максимальне задоволення потреб споживачів. Система фінансових ресурсів також забезпечує формування оптимальної структури власності в економіці та підвищення якості корпоративного управління.

Фінансові інститути забезпечують цільове спрямування та мобілізацію фінансових ресурсів, а отже, важливо чітко розмежовувати правила фінансової діяльності, які визначаються інститутами інвестування, кредитування та страхування.

Економічні категорії «інвестиції» та «кредит» об’єднуються під узагальненими назвами «розміщення капіталу» та «акумуляція капіталу». Капітал, який використовується учасниками ринку, має боргову або пайову природу. У першому випадку він надається на умовах обов’язкового повернення з винагородою, без неї-у другому.

Інвестори, які здійснюють інвестиційні фінансові потоки, діють на власний ризик, не маючи гарантії повернення авансованих коштів. На відміну від них, кредитні фінансові потоки мають чітку фінансову перспективу, тобто завжди фіксований термін, визначену мету кредитування та плату за користування позикою, що є вартістю запозичення та повертається кредитору разом х основною величиною боргу.

За умов кредитування не відбувається перехід права власності на гроші, позичальник має право лише тимчасово розпоряджатися ними. В той же час інвестор має право власності на інвестовані ресурси їх споживачу, який формує власний капітал. Інвестиційна угода за таких умов не є розділеною у часі: інвестор одночасно втрачає право власності на гроші та набуває право власності на інший актив-еквівалент.

Інвестиційне фінансування залишає значно більше можливостей для вибору варіантів розподілу отриманої капіталізованої вартості капіталу. Кредитне ж фінансування встановлює чіткі, попередньо визначені зовнішні обмеження на розпорядження доходом, отриманим у процесі обігу капіталу – обов’язково передбачається і здійснюється повернення частини доходу продуцента на користь кредитора

Особливістю інвестиційного кредитування є те, що право на об’єкт інвестування закріплене за позичальником і після реалізації інвестиційного проекту та розрахунку з банком-кредитором банк позбавлений можливості заявляти на право на цей об’єкт як на свою власність. Але, якщо об’єкт, що інвестується, є предметом застави, то право власності може перейти до банку в разі невиконання позичальником розрахунків за договором. Якщо ж під заставу надано інше майно. То за некредитоспроможності позичальника стягнення накладається саме на нього, а не на об’єкт інвестування.

Розгляд інституту страхування найбільш доцільно здійснювати в аспекті його взаємодії з інститутами інвестування і кредитування, оскільки саме він «несе відповідальність» за компенсацію ризиків, які виникають у системі фінансової діяльності. Інвестиційною функцією страхування є організація руху коштів на ринку капіталу внаслідок об’єднання їхньої невеликої кількості, що сплачуються кожним страхувальником за договором страхування, прямому спрямуванні страховиками накопичених фінансових коштів в інвестиції та стимулюванні інвестиційної активності шляхом гарантування вітчизняним і зарубіжним інвесторам повернення вкладених коштів та відшкодуванні не отриманого прибутку при настанні несприятливих подій, які спричиняють втрату інвестицій. Страхування має значний потенціал, ефективне використання якого дає можливість розміщувати ресурси суспільства в оптимальний спосіб, забезпечуючи при цьому захист майнових інтересів осіб та підтримання соціально-економічної стабільності у суспільстві.

Фінансові інститути є елементами інституційної структури фінансового ринку, який інтегрує економічні та фінансові відносини в єдине ціле. Формування системи відносин на фінансовому ринку на основі інтересів інвесторів забезпечує досягнення належної ефективності самого фінансового ринку.

Фінансова система сьогодення відповідно організована, її діяльність регламентується законодавчими, договірними та статутними нормами. Вона є невід’ємною складовою економічної системи та відіграє важливу роль в її розвитку.

Таким чином, ефективно функціонуюча система фінансових інститутів позитивно впливає на прискорення темпів економічного розвитку держави шляхом формування конкурентоспроможного інвестиційного потенціалу. Розвинута система фінансових інститутів формує потужний фінансовий ринок, який, у свою чергу, є складовою процесу інвестиційного забезпечення економічного розвитку, а також виступає базовим інститутом фінансової системи.