Экономические науки/ 14.Экономическая теория

Коваль Н. І., Антонюк Ю. М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Теоретичні засади стратегічного аналізу в сучасних умовах

Сучасні економічні умови, які характеризуються динамічністю та складністю кон’юнктури ринку, посиленням конкурентної боротьби, швидкими та непередбачуваними змінами законодавства, зумовили розвиток стратегічного підходу до процесу управління.

Нинішнє політико-економічне становище аналізується швидкими та досить непередбаченими змінами в законодавстві, посиленням конкурентної боротьби, динамічним розвитком та складністю кон’єктури ринку, зумовили досить стрімкий розвиток стратегічного підходу до процесу управлінської діяльності.

Впровадження стратегічного підходу до процесу управління дає можливість підприємствам, установам та організаціям відповідним чином реагувати на певні зміни в сфері їх діяльності та формувати конкурентні переваги, що в майбутньому забезпечить підвищення вартості господарських одиниць та досягнення ними стратегічних цілей [1].

Роль і місце стратегічного аналізу в стратегічному управлінні визначається поясненням його суті та взаємозв’язок аналізу з безпосередньо процесом управління.

Вагомий внесок у розробку теорії стратегічного менеджменту та стратегічного аналізу зроблено у працях зарубіжних учених: Г. Мінцберга, Д. Глейделя та С. Хатті, Дж. Хангера та Л. Уілена, Р.С. Фатхутдинова, О.Л. Гапоненка, В.Р. Вєсніна, В.О. Гусакова. та ін. Ґрунтовно дані питання розкрито у працях вітчизняних науковців: І.Д. Фаріона, К.І. Редченка, П.Л. Гордієнка, М.М. Єрмоленка, З.Є. Шершньової, В.О. Василенка, В.Г. Герасимчука, А.П. Міщенка, Б.М. Мізюка, Л.В. Балабанової, О.М. Сумиця .

У вітчизняній економічній науці сьогодні немає комплексних досліджень теоретичних засад стратегічного аналізу підприємства, а переважна більшість публікацій присвячені лише окремим напрямам та підходам. Недостатньо розробленими є теоретико-методологічні питання пов’язані із визначенням змісту стратегічного аналізу, його класифікації, мети, завдань, принципів здійснення, об’єкту та предмету, методів, інформаційної бази тощо. В більш пізніших працях вчених стратегічний аналіз найчастіше розглядається як:

- метод, що являє собою процес стратегічного планування та контроль за інформаційними даними [5].

- спосіб перетворення інформації, отриманої за рахунок аналізу середовища на стратегічні плани підприємства [2].

- аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з поставленою метою визначення можливих напрямків розвитку [6].

Метою даного дослідження є визначення теоретичних основ стратегічного аналізу, визначення його змісту, функцій та завдань, предмету та об’єктів, видів, принципів, етапів проведення та інформаційного забезпечення.

На сьогоднішній день у зарубіжній та вітчизняній науці існує багато визначень змісту та структури стратегічного менеджменту підприємства, які у значній мірі збігаються між собою.

Дані підходи можливо доповнити наступними поглядами на трактування стратегічного аналізу, які є ще недостатньо дослідженими: аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в даний час та можливості її видозмінювання з метою досягнення поставлених стратегічних цілей; аналіз варіантів перетворення загроз на реальні можливості; можливість максимального використання потенціалу підприємства для досягнення стратегічних цілей.

Ряд запропонованих підходів до трактування суті стратегічного аналізу потребують поняття „потенціал” як економічної категорії. Найчастіше потенціал розглядають як: сукупну здатність галузей народного господарства; масштаби діяльності виробничого підприємства; результат економічних і політичних відносин. Одна кожне із цих визначень не є повним і не розкриває значення цієї категорії. Погоджуючись із думкою Г.П. Уліганця, що поняття потенціалу слід розглядати як сукупність можливостей досліджуваного об’єкта до оптимального використання наявних ресурсів.

Одним із недоліків вище зазначених визначень є обмеження сфери стратегічного аналізу лише дослідженням зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності підприємства. В той же час, для прийняття та обґрунтування ефективної стратегії іноді недостатньо лише проведення цих досліджень. При відсутності інноваційного творчого потенціалу у підприємства, цікавих ідей, а навіть і за наявності таких, важливо дослідити передовий досвід підприємств, які працюють на цих же ринках, але в інших країнах.

Ми вважаємо, що під стратегічним аналізом підприємства слід розуміти науковий метод пізнання характеру впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, а також передового досвіду підприємстваналогів, на економічне становище підприємства в перспективі.

Провівши детальні дослідження та узагальнення існуючих теорій стратегічного аналізу різних науковців випливає наступний висновок, що між науковцями не існує єдиної думки щодо місця стратегічного аналізу в системі управління підприємством. Більшість із них розглядають аналіз як один із етапів управління. Крім того до його завдання включають оцінку поточного стану досліджуваного об’єкта на етапі аналізу внутрішнього середовища підприємства, що є неправдивим, оскільки це є прерогативою поточного економічного аналізу. Що ж до аналізу внутрішнього середовища, то на цьому етапі слід оцінювати сильні і слабкі сторони підприємства та рівень його потенціалу, які можуть бути використані для досягнення стратегічних цілей.

На нашу думку, стратегічний аналіз слід виділяти як самостійний напрям дослідження, як окрему систему, оскільки його елементи присутні на кожному із етапів стратегічного управління: від визначення стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки її ефективності. Щодо співвідношення оперативного та стратегічного аналізу, то аналіз оцінки поточного стану організації передує стратегічному і є основою для його проведення.

Отже, розглянуті підходи до стратегічного аналізу більш точно та повно розкривають його суть, а також дають можливість з іншого боку розглядати місце і роль стратегічного аналізу в управлінні підприємство

Література:

1. Володькина М.В. Стратегический менеджмент. –К.:Знання, 2007. – 149 с.

2. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. диск./ За ред. М.В. Кужельного. – К.:КНЕУ, 2007. – 198 с.

3. Парасій-Вергуленко І.М. Стратегічний аналіз в банках: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: КНЕУ, 2009. – 360 с.

4. Радченко К.І. Стратегічний аналіз в бізнесі: Навчальний посібник. – 2-ге вид., доп. – Львів: Новий світ-2008, 2009. – 272 с.

5. Ковальчук М.І. Стратегічний аналіз в сільському господарстві: Навч. – метод. посіб. для самост. вивч. диск. – К.:КНЕУ, 2009. – 259 с.

6. Коробейников О.Л. Колесов В.Ю., Трифилова А.А. Стратегическое поведение: от розработки до реализации // Менеджмент в Росии и за рубежом. – 2007. - №3. – С. 88-129.

7. Угіланець Г.П. До питання про сутність терміну „економічний потенціал”// Економічні науки /3. Фінансові відносини. – 2008. – Доступний з: http://www.rusnauka.com/14.NTP/ Ekonomiks/21654.doc.htm