Білокопита Наталія Олегівна
Науковий
керівник
Попадюк Олена Василівна
Буковинської державної фінансової академії
Особливості ціноутворення в галузі туризма
Розробки цінової стратегії у діяльності турфірм пов’язана з наступним:
ціноутворення є однією з головних сторін маркетингової діяльності, важливим
засобом управління, який дозволяє формувати обсяг прибутку; вільне
ціноутворення в умовах ринкової економіки пов’язане з вирішенням таких питань,
як вибір критеріїв та методики формування, захист від державного регулювання
цін; більшість дрібних та середніх туристичних фірм обмежені в ресурсах для
того, щоб приймати участь у ціновій конкуренції; ринок туристичних послуг є,
по-суті, ринком покупця. Отже, з вищеперечисленого можна зробити висновки, що
на ринку туристичних послуг вагому роль відіграє такий фактор вподобання
покупця, тобто формування ціни більшою мірою буде залежати від того, який попит
буде на туристичні послуги в тому чи іншому регіону. В даному випадку важливу
роль будуть відігравати природні ресурси та якість послуг, сервіс.
Туризм сьогодні
перетворився на галузь світової економіки, що бурхливо розвивалася. Для
ефективного ведення туристичного бізнесу підприємці повинні добре розбиратися в
питаннях економіки туризму. В даному ракурсі Україна має досить вигідне
географічне положення, багаті природні рекреаційні ресурси, які змогли б
задовольнити будь які вподобання, але головною проблемою залишається якість
надання послуг, а саме низький сервіс, погана кваліфікація обслуговуючого
персоналу.
Багатьма вченими
велися досліди стосовно ціноутворення в галузі туристичних послух, а саме:
Агафонова Л.Г., Агафонова
О.Є. [1], БицькоО.С. [2], Іляшенко А.Х. [3], Андренко И. Б. [4].
При формуванні
цінової стратегії турфірмі слід враховувати такі характерні особливості, які
впливають на процес формування ціни в туризмі: висока цінова еластичність
попиту; великий розрив у часі між моментом встановлення ціни та моментом
купівлі-продажу; неможливість
зберігання турпродукту, внаслідок чого невчасно реалізовані турпродукти
призводять до збитків; сильний вплив
конкурентів на процес ціноутворення; державне регулювання цін у сфері
транспорту; необхідність сезонної диференціації цін; високий рівень орієнтації
на психологічні особливості споживача, оскільки ціна може пов’язуватись із
соціальним статусом клієнта; дороговизна різноманітних туристичних послуг.
Спостерігаючи за
процесом формування ціни було виявлено такі методи її формування: ціноутворення
за методом витрати-плюс, що полягає в збільшенні витрат на визначений відсоток
з метою одержання доходів, достатніх для створення продукту і його реалізації
на ринку. Простота цього методу супроводжується недоліками через високі
постійні витрати, особливо в сфері готельного бізнесу [2] .
Метод, що бере
за основу ціноутворення нормативну рентабельність, пов'язаний з фінансовим
аналізом і дозволяє визначити, наскільки ефективна діяльність туристичної фірми
стосовно інвестицій. Якщо попередній метод ґрунтується на витратах бізнесу, то
даний метод виходить з рівня прибутку, від інвестування капіталів. Його
перевага у тому, що враховуються багато факторів, які впливають на
ціноутворення, в тому числі й обсяги продаж. Але в той же час він не враховує
деякі фактори, яки впливають на ціноутворення, наприклад, об’єм продажу.
Політика
"зняття вершків" успішно діє, яйщо на ринку йде скорочення пропозиції
послуг, а попит не еластичний від підвищення ціни на туристичний продукт.
Наприклад, реалізація круїзних турів, таймшерів. Цей метод є рідкісним явищем
на міжнародному ринку послуг, оскільки важко винайти нові послуги, за які
споживачі погодяться платити найвищі ціни.
Дискримінаційне
ціноутворення вважається дуже гнучким інструментом, що враховує зміну ринкового
попиту, цін залежно від часу, місця, виду, продукту та обсягу продаж.
Цінова
дискримінація за географічною ознакою може бути ефективною на внутрішньому
ринку, якщо турфірма зайнята освоєнням регіональних сегментів. Наголос робиться
на неоднакову цінову еластичність попиту в різних груп споживачів.
Дискримінаційне ціноутворення доцільне при виході турфірм на національні ринки,
що формуються, коли внутрішньоекономічна ситуація (інфляція, високі ціни і
тарифи при низькому рівні сервісу) стимулює зростання виїзного туризму [3] .
Маніпулювання
цінами здійснюють турфірми, що отримують серйозну конкуренцію на зовнішньому
ринку (як виїзний, так і в'їздний туризм). Встановлення нижчих цін на послуги
в'їзного туризму створює демпінгову ситуацію. Економічно виправданої вважається
різниця цін, при якій сукупний обсяг реалізації фірми забезпечує
рентабельність, не нижчу від нормальної.
Цінова
дискримінація за категоріями споживачів практикується також для різних ринкових
сегментів залежно від готовності і можливості платити цю ціну. Наприклад,
студентам, інвалідам, молодятам даються знижки в готелях, при придбанні квитків
на транспорт. Дискримінація цін з урахуванням фактора часу використовується,
коли готелі і транспортні компанії знижують ціни перед піковим сезоном, щоб
залучити споживачів і тим самим відшкодувати витрати, пов'язані з підтримкою
рівня обслуговування і збереженням кваліфікованого персоналу [3] .
Ціни
дискримінуються за місцем, наприклад, коли вартість однакових номерів у готелі
різний залежно, наприклад, від виду з вікна. Так, цілком природно, що номер у
готелі з видом на море коштує набагато дорожче, ніж номер з вікнами, що виходять у
внутрішній дворик готелю.
“Проникнення на ринок”. Цей метод базується на
встановленні низького рівня цін з метою залучення більшої кількості клієнтів.
Низька ціна в даному випадку являє собою своєрідну плату за впровадження
послуги на ринок. Така стратегія застосовується новими фірмами або фірмами, які
прагнуть захопити більшу частку ринку. Із зростанням обсягів реалізації та
зміцненням фірми на ринку, ціна поступово підвищується до середньогалузевого
рівня, але це не призводить до зменшення попиту [1] .
Враховуючи зазначене, можна зробити висновки, що
туристичним послугам України потрібно інтегрувати до кращих стандартів,
зменшувати свої витрати і робити всі умови щоб державне регулювання туристичної
галузі забезпечувало нормальні умови для функціонування туризму. Для того, щоб туристи
приїжджаючи в Україну були задоволені відпочинком і щоб ціни відповідали якості
наданих послуг, але на жаль поки що ми можемо сказати, що ціни є високими на
туристичні послуги, а надання послуг є низьким через недостатність
кваліфікованих працівників та низьке державне регулювання, яке лиш зацікавлене
в отриманні максимальних податків до бюджетів різних рівнів.
Список використаної літератури:
1 Агафонова Л.Г.,
Агафонова О.Є. Туризм,
готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення,
конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.
2. Бицько О.С. Особливості ціноутворення
в туристичній галузі України//Зовнішня торгівля: право та
економіка.-2007.-№1.-С.123-126
3. Іляшенко
А.Х. Туристичні ресурси як передумова розвитку туристично-рекреаційної галузі
України//Держава та регіони.-2008.-№5.
4. Андренко
И. Б. Роль учета риска при выборе ценовой стратегии гостиницы // Вісник
Харківського університету №456. Частина 1. – Харків: Харківський національний
університет ім. В.Н. Каразіна, 2000.