Музика і життя // 1.Музика:
вивчення та викладання
Бабчук Ольга
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
ФАКТУРИ ФОРТЕПІАННОГО
СУПРОВОДУ У ПРОФЕСІЙНІЙ РОБОТІ
ПІАНІСТА-КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА
Фактура (латин. factura – виготовлення, обробка, побудова; від facio – роблю, формую; нім. Faktur, Satz – склад; Satzweise, Schreibweise – манера письма; франц. facture, structure, conformation – пристрій, склад; англ. facture, texture, structure, build-up; італ. strutture) у широкому значенні - одна зі
сторін музичної форми, входить до естетико-філософського поняття
музичної форми у єдності з усіма засобами виразності. У вузькому та найбільш вживаному значенні фактура – це
конкретне оформлення музичної тканини, музичний виклад [9. – С.754].
Одним з важливих навиків піаніста-концертмейстера є
сприйняття та раціоналізація фортепіанної фактури супроводу як системоутворюючого принципу, який
дозволяє легко та зручно
опановувати музичні твори як
художні цінності та як навчальний матеріал.
Оскільки в основі виразності виконання будь-якого музичного твору
лежить вірно знайдена
відповідність між музично-слуховими
уявленнями та адекватною формою їх сприйняття та реалізації, теоретичною
та практичною основою пошуку такої
відповідності є принцип знаходження
зручного виконавського відтворення того чи іншого музичного матеріалу. Адже доволі часто складність і
багатоплановість фортепіанної фактури супроводів багатьох творів певною мірою утруднює їх виконання. Через те зрозумілою стає роль, яку відіграє у
фортепіанному, камерному вокальному та камерно-інструментальному
виконавстві процес раціонального опанування фортепіанною фактурою. У цьому
контексті великого значення набуває і проблема існування концертмейстерів з
невеликою рукою, для яких питання спрощення фортепіанної фактури супроводу стає
першочерговим.
Вихідними для аналізу заявленої проблеми є
дослідження цього питання у праці
Є.Шендеровича „О преодолении пианистических трудностей в клавирах”: Советы аккомпаниатора (Л.: Музыка,1972); статті О.Брюхачової „Аранжировка трудноисполняемых
мест клавира «Евгений Онегин»” //О работе концертмейстера: Зб.статей (М: Музыка, 1974.
– С.135-159); розділу книги „Мистецтво
піаніста-концертмейстера” Т. Молчанової (Львів, 2007): „Принципи виконання клавірів на фортепіано”(С. 87-108), які зосереджені на подоланні піаністичних
труднощів під час виконання оперних клавірів.
Особливе зацікавлення
у контексті дослідження
заявленої проблеми становлять праці:
Приходько В. Музыкальная фактура и исполнитель
(Харьков: Фолио, 1997); Скребкової-Філатової М. Фактура в музыке:
Художественные возможности. Структура. Функции (М.: Музыка, 1985); Холопової В.
Фактура: Очерк. – М.: Музыка, 1979);
стаття В. Москаленка „Художня
функція фактури (до визначення поняття)” (/Музикознавство. З ХХ у ХХІ ст.:
Наук.вісник НМАУ ім. П.Чайковського. – К., 2000. – Вип.7. – С.56-65), в яких проаналізовано
змістовну основу типових фортепіанних фактур супроводу та форми його
розвитку; праця Г.Когана „О
фортепьянной фактуре. К вопросу пианистичности изложения” (М.: Сов.
композитор, 1969), де простежені загальні питання зручності фортепіанної
викладу; а також книга Я. Мільштейна про Ференца Ліста (Ф.Лист. – Ч.ІІ. – М.: Музгиз, 1956).
Та на сьогодні відсутні роботи,
в яких би розглядалася проблема раціоналізації фактури у фортепіанних
супроводах творів камерно-вокальної та камерно-інструментальної літератури. Виняток становлять
поодинокі методичні розробки з питань
аналізу камерно-вокальних творів окремих композиторів, де у процесі розгляду
можна зустріти деякі пропозиції щодо виконання, а також спрощення фактури.
Оскільки виконання твору являє
собою процес передачі художнього задуму композитора з допомогою нотного тексту,
то для нього цілком характерне
моделювання фактури з метою полегшення її опанування. Отож цей навик можна виділити у якості важливого технічного засобу, що забезпечує
певну виконавську зручність для піаніста-концертмейстера. Усвідомлення можливості виконати той чи інший епізод різними способами та
віднайти найбільш зручний виконавський варіант сприятиме формуванню творчої
ініціативи та активності цього музиканта у вирішенні художніх і технічних
завдань твору.
Необхідність удосконалення форм і
методів професійної підготовки піаністів-концертмейстерів, важливою
складовою якої є професійне
опанування фактурою творів різної
складності та відсутність розробки теоретико-технологічних основ використання
раціонального фактурного моделювання у процесі
опанування твором, обумовлюють актуальність заявленої
проблематики.
Усвідомивши специфіку логіки сприйняття та раціоналізації фортепіанної фактури супроводів, можна
виокремити ряд варіантів, які створюють цілісну систему цього навику:
- знаходження гнучкої та
пластичної аплікатури, яка допомагає зменшити розтягнення руки, звільнити
„сильні” пальці;
- полегшення виконання без зміни
фактури шляхом більш зручного розподілу тексту між двома руками (зокрема, виконання
пасажу по позиціях);
- перенос музичного матеріалу з
партії однієї руки до партії іншої;
- перестановка нот
у широкорозташованих акордах або
інших звукових комплексах;
- спрощення виконання репетицій
акордами чи іншими звуковими комплексами;
- „передавання” однієї ноти у
позиційному виконанні фігурацій до партії іншої руки;
- упускання деяких нот в акордових
комплексах у швидких темпах.
Як відомо, одним з важливих
аспектів діяльності піаніста-концертмейстера є здатність швидко читати з листа.
Неможливо стати професійним концертмейстером, якщо не володіти цим навиком. І
ту від нього вимагається швидке
орієнтування у тексті, чутливе і уважне ставлення до фразування соліста, вміння одразу охопити характер та настрій
твору, головні зміни у тексті
(характер, тему, тональність, динаміка, штрихів тощо). Вирішальною умовою
успіху є здатність одразу раціонально спрощувати фортепіанну фактуру, залишаючи
лише мінімальну (натомість важливу) основу фортепіанної партії.
Правильне
обрання аплікатури також є одним з методів зручного сприйняття та виконання фортепіанної фактури. Адже часто виникають ситуації, коли через
надмірну завантаженість руки (розтяжки руки для підкреслення важливого у
змістовному значенні верхнього голосу в акорді), її великої напруги епізод виконується незручною
аплікатурою з переважанням „слабких”
аплікатурних позицій. Тому зручний розподіл матеріалу між руками, обрання більш
пластичної аплікатури допоможе вирішити
цю проблему (зменшити розтяжку руки, звільнити „сильні” пальці, якими
вважаються перший, другий і третій).
У практичній діяльності
піаністів-концертмейстерів полегшення фактурного викладу супроводу мали та будуть мати місце. Будь-яке
сприйняття та раціоналізація фактури
фортепіанного супроводу являє собою активний процес, свого роду технічну функцію, зумовлену завданням максимального
втілення художнього задуму твору. У
мистецтві концертмейстера така установка характеризується вмілим використанням необхідних навичок і знань
професійного засвоєння фортепіанної фактури та викликає до життя існування
цілого комплексу виконавських рішень.
Необхідність таких спрощень цілком
очевидна та допоможе скерувати наступних виконавців до пошуку шляхів подолання
піаністичних незручностей у камерно-вокальній та камерно-інструментальній
літературі. Можливість заграти той чи
інший епізод різними способами та віднайти найбільш зручний варіант виконання
буде сприяти формуванню творчої ініціативи та активності концертмейстера у вирішенні як технічних, так і художніх завдань твору.
Література:
1. Брюхачёва Е. Аранжировка трудноисполняемых мест клавира оперы „Евгений Онегин” //О работе
концертмейстера: Сб.статей /Ред.-сост. – М.Смирнов. – М.:Музыка, 1974. – С.131-159.
2. Коган Г. О фортепьянной фактуре. К вопросу пианистичности
изложения. – М.: Сов.композитор, 1961. – 192
с.
3. Мильштейн Ф. Лист: Ч.ІІ. – М.: Музгиз, 1956. - 334 с.
4. Молчанова Т. Мистецтво піаніста-концертмейстера:
Навч. посібник. – Львів: „Сполом”, 2007. – 216 с.
5. Москаленко В. Художня функція фактури (до
визначення поняття) //Музикознавство. З ХХ у ХХІ ст.: Наук.вісник НМАУ ім.
П.Чайковського. – К., 2000. – Вип.7. – С.56-65.
6. Приходько
В. Музыкальная
фактура и исполнитель. – Харьков: Фолио, 1997. – 208 с.
7. Савари С. Концертмейстер –
интерпретатор камерно-вокальных сочинений //Теория и история музыкального
исполнительства: Сб. научн. статей. – К.: Изд-во Киев.гос. консерватории, 1989.
– С.167-177.
8. Скребкова-Филатова М. Фактура
в музыке: Художественные возможности. Структура. Функции. – М.: Музыка, 1985.
- 285 с., нот, схем.
9. Фактура //Муз. энциклопедия: Т.5 /Гл. ред.
Ю.Келдыш. – М.: Сов.энциклопедия, 1981. – С.754-761.
10. Холопова В. Фактура:
Очерк. – М.: Музыка, 1979. - 86 с.
11. Шендерович Е. О преодолении
пианистических трудностей в клавирах: Советы аккомпаниатора. – Л.: Музыка,
1972. – 48 с.