Потравка Л.О. к.е.н., доцент ХДАУ

НЕОБХІДНІСТЬ СИСТЕМНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

 

У руслі глобальних тенденцій відбуваються зміни в національних економічних системах постсоціалістичних країни. У результаті їх здійснення відбулася різка зміна траєкторії розвитку економічних відносин, що супроводжується величезними соціальними витратами, обумовленими недостатністю уваги до стану економічних відносин і особливостям їх попереднього розвитку, деформаціями інституту приватної власності, невиправданим відчуженням об'єктів власності від основної маси населення, невідповідністю сформованих інститутів реально складним економічним відносинам.

Сьогодні стає усе більш очевидним, що для вибору шляхів подальшого розвитку країни потрібен аналіз власної практики системних економічних трансформацій, детальне вивчення магістральних напрямів розвитку світового господарства, узагальнення досвіду адаптації індустріально розвинених країн до реалій сучасного світового ринку. Будучи неминучим наслідком загальних закономірностей розвитку, процеси трансформації економічних систем припускають теоретичне осмислення не тільки загального, але й специфічного здійснення, облік сучасних тенденцій економічної динаміки. У цей час особливе більшу значимість здобуває усвідомлення взаємозв'язку трансформації економічних систем із закономірностями й тенденціями інформаційного й науково-технологічного розвитку світової економіки.

Питання про трансформацію економічних систем має глибокі підстави в проблематиці загальної економічної теорії. З ним безпосередньо зв'язані проблеми формування, розвитку, зміни економічних систем і вони досліджувалися в роботах багатьох дослідників протягом тривалого періоду часу. До проблеми формування й функціонування економічної системи обертали свій дослідницький інтерес представники багатьох шкіл економічної теорії. У процесі дослідження підходів щодо визначення джерел і об'єктів трансформації економічної системи особливу увагу привертають теоретичні розробки в працях Д. Белла, С. Глазьєва, Є. Денисона, П. Друкера, Д. Кендрика, С. Коваля, Р. Солоу, Дж. Стиглица, Я. Тинбергена, Є. Тоффлера, Ф. Хайека, Й. Шумпетера й ін. Разом з тим багато аспектів трансформації економічних систем продовжують залишатися недостатньо дослідженими.

Трансформація в проведених дослідженнях розглядається як спосіб розвитку економічної системи. Функціональний розвиток, пов'язаний зі збереженням щодо стабільного стану, стійкості й системної якості, порядку системи, у міру нагромадження змін переходить у трансформаційний розвиток, що включає етап кількісно-якісних змін системи зі збереженням її стійкості й етап переродження системи (властиво трансформації), пов'язаний з якісними змінами, з порушенням стійкості, який може завершитися або твердженням нової системи, або її розпадом. Трансформація припускає зміну компонентів, параметрів, пропорцій, зв'язків економічної системи, які, накопичуючись, обумовлюють перехід її в новий якісний стан. Трансформація – це не просто саморозкриття системи, актуалізація потенціалу, зміна стану та форм функціонування. Завдяки трансформації система виходить на інший рівень функціонування змінюючи при цьому свою організацію. Виділяються такі шляхи трансформації як еволюційний, реформаційний, революційний. Еволюційна трансформація – безперервний процес саморозвитку, джерело якого перебуває в самій системі, що охоплює всю систему, що й припускає поступове становлення системної цілісності на основі дозволу об'єктивно виникаючих протиріч шляхом дії економічних сил; це поступовий, плавний процес, що не припускає різких стрибків, біфуркацій[1] . Реформаційна трансформація, за допомогою реформ, припускає перетворення значної частини параметрів системи в межах збереження її базових властивостей з ініціативи реформаторських сил. При реформі економічних систем відбувається лише корегування окремих їхніх елементів з метою підвищення ефективності старої системи без зміни її основ. Отже, реформу можна розглядати як етап трансформації, що створюють умови для якісного переродження системи. Революційна трансформація припускає заміну старої системи й становлення нової в прискореному, революційному режимі. Революційна трансформація пов'язана з руйнуванням колишніх економічних і соціальних структур.

У трансформаційному процесі задіяна велика кількість індивідів і груп, однак не всі вони вносять однаковий вклад у здійснення трансформації. Залежно від характеру впливу на трансформаційні процеси всіх суб'єктів можна розділити на групи. Перша група включає суб'єктів, що ініціюють трансформаційні процеси (правляча еліта, державні чиновники); другу групу складають суб'єкти, що займаються організаційною й інноваційно-підприємницькою діяльністю; третя група суб'єктів впливає за допомогою адаптації поведінки, доступного їм способу пристосування до мінливих умов.

З погляду системного підходу трансформація являє собою процес зміни, спосіб розвитку системи, який веде або до зміцнення, або до ослаблення системних властивостей. Отже, системні критерії трансформації не можуть бути зведені лише до показників, що характеризують її зміну. При розгляді трансформації економічних систем необхідно виходити з імперативу розвитку, який є іманентною властивістю процесу трансформації. Розвиток обумовлює формування системної взаємозалежності, взаємозв'язки й камплементарність.

На сьогоднішній день ще не до кінця розкритий процес структурної трансформації економічних систем з урахуванням його складності й невизначеності майбутніх етапів розвитку. Існує необхідність осмислення загального й специфічного в трансформації економічних систем, обліку загальних сучасних тенденцій, процесів, явищ, обумовлених заходом індустріальної епохи розвитку й перехід до постіндустріального суспільства.