Экономические науки /14.Экономическая теория.

К.е.н. Ілляшенко К.В.

Таврійський державний агротехнологічний університет

Трансформація економіки в інформаційному просторі

В умовах трансформації господарської системи обмін інформацією припускає формування такого інформаційного простору, у якому складаються нові форми з'єднання факторів, якісно відмінні від раніше існуючих у вітчизняній економіці. Необхідність уточнення теоретичних основ економіки з урахуванням розвитку інформаційного фактору пов'язана, з однієї сторони із розвитком комунікаційних технологій, що обумовлюють зміни інституціональних і організаційних взаємодій у суспільстві, з іншої – фундаментальні положення економічної теорії недостатньо враховують просторово-часові зміни інформації як трансакційного фактору діяльності [1].

Сучасна економічна теорія має потребу в дослідженнях змін, що відбуваються у господарських системах усіх рівнів під впливом підвищення інтенсивності та розширення масштабів інформаційних взаємодій.

У ряді галузей економіки спостерігаються революційні зміни, пов'язані із впровадженням засобів інформаційного обміну, внаслідок чого частина відтворювального процесу переноситься у мережне середовище. З'являються нові ринкові інститути такі, як мережна економіка, глобальний електронний ринок, мережні організації тощо. Середовищем комунікацій учасників інформаційного обміну стає інформаційно-економічний простір. Його технологічним базисом є інноваційні комунікативні технології й комп'ютерні мережі, що грають все більшу роль в інтенсифікації відтворювального процесу, особливо тієї його частини, яка заснована на інформаційних взаємодіях його суб'єктів [2]. На нашу думку, формування та розвиток інформаційного простору стає важливим фактором підвищення ефективності функціонування економічної системи.

Звідси виникає новий об'єкт дослідження економічної науки – інформаційно-економічний простір як макроекономічне явище та підсистема народного господарства. Актуальність дослідження визначається відсутністю достатньої теоретико-методологічної бази аналізу та регулювання такого простору не тільки у нашій країні, але й у світі. Інституціональна специфіка інформаційного простору виражається у нормах і правилах, обумовлених особливостями ринків, їхніх суб'єктів і об'єктів [2].

Підвищення ефективності взаємодії суб'єктів різних сфер, сегментів і секторів економіки припускають обмін адекватною інформацією для ринкової координації їхньої діяльності. Об'єктивний процес перетворення інформації в один із провідних ресурсів і факторів сучасного виробництва приводить до необхідності якісної зміни форм і методів роботи з нею. Для підвищення ефективності процесів генерації, обробки, передачі та використання суспільно значимої інформації необхідно забезпечити можливість її циркуляції між учасниками інформаційного обміну з мінімальними тимчасовими, технічними, та головне, грошовими витратами [3].

Необхідність переносу частини інформаційних взаємодій до електронного середовища також дозволяє значно підвищити інтенсивність і швидкість комунікацій при істотному зниженні їхньої вартості. Логічне продовження перерахованих процесів – формування єдиного середовища реалізації інформаційних взаємодій усього суспільства. Таким середовищем сьогодні є інформаційно-економічний простір, представлений як нове макроекономічне явище та підсистема народного господарства. Суб'єктами цього простору стають усі економічні агенти та споживачі суспільно значимої інформації, цільові ринки, мережні інститути, мережна телекомунікаційна інфраструктура, органи державної влади. Як макроекономічне явище інформаційно-економічний простір має певні якісні та кількісні характеристики, які вимагають державного керування та регулювання відповідно до своєї специфіки.

Змини, які відбуваються при переході до інформаційного суспільства, охоплюють всі елементи структури економіки та суспільства у цілому. Їхньою першоосновою стало протиріччя між швидко зростаючим обсягом інформаційних потреб суспільства та відставанням ефективності економіки, нездатної їх задовольнити. Це приводить до змін у технологічній, відтворювальній, інституціональній, галузевій і територіальній структурах економіки, системі відносин власності, формах організації виробництва і його інфраструктурі тощо.

У сучасних умовах інформація виступає не тільки необхідним ресурсом і фактором виробництва, але й неодмінною умовою поновлення відтворювального процесу, що залежить від інформаційного забезпечення. Інформаційний ресурс здатний значно підвищити ефективність функціонування економічної системи без помітного збільшення споживання праці, землі та капіталу. Розвиток інформаційного суспільства та інформаційно-економічного простору супроводжується модернізацією існуючих і створенням нових ринкових інститутів. Найбільш значимими новими мережними інститутами є глобальна мережна економіка, електронна комерція, мережні організації та мережний механізм координації. Нові інститути мають істотну організаційну специфіку, що вимагає серйозного наукового осмислення та подальших глибоких досліджень.

Литература:

1. Иншаков О.В. «Ядро развития» в контексте новой теории факторов производства / О.В. Иншаков // Экономическая наука современной России. - 2003. - № 1. - С.17.

2. Калинина А.Э. Прикладные аспекты развития информационного пространства региона / А. Э. Калинина // Фундаментальные исследования. – 2006. – № 6 – С. 86-89.

3. Бугорский В.Н. Сетевая экономика / В.Н.Бугорский / - М.: Экономика, 2008. - 241 с.