Павлюк Д.Є.

Науковий керівник: Михальчишина Л.Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Стан та перспективи розвитку державного фінансового контролю в Україні

На сьогоднішній день в умовах фінансово-економічної кризи, яка торкнулась усіх сфер нашого життя, питання фінансового контролю є першочерговим завданням перших осіб нашої держави. Від того, наскільки дієвим буде механізм заощадження, використання бюджетних коштів усіх рівнів, буде залежати вихід України з світової економічної кризи.

Безумовно, у період, коли Україна розбудовує ринкові відносини, не можна недооцінювати роль фінансового контролю держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Слід пам'ятати, що фінансовий контроль — це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для такої країни, як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що вкрай актуально останнім часом в Україні. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві.

Становлення, економічну сутність, роль і значення контролю досліджувались у працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Базася М.Ф., Дмитренка Г.В., Бутинця Ф.Ф., Герасимчука П.К., Дрозд І.К., Калюги С.В.,Усача Б.Ф., Шатковської Л.С., Піхоцького В.Ф. та інших. Водночас залишається недостатньо розкритим поняття економічної сутності державного фінансового контролю.

Фінансовий контроль держави — одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень — на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю, на думку Піхоцького В.Ф., залежить економічне, і, значною мірою політичне благополуччя нації [2].

Наявність фінансового контролю об'єктивно зумовлено тим, що фінансам як економічній категорії притаманна не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання фінансів державою та місцевими утвореннями для вирішення своїх завдань обов'язково передбачає здійснення контролю за їх виконанням. Фінансовий контроль здійснюється у встановленому законодавством порядку усією системою органів державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі спеціальними контролюючими органами.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ, де головним завданням є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектора економіки тощо.

Так, в рамках реалізації пріоритетного завдання Служби щодо посилення контролю за діяльністю природних державних монополій та у відповідності з Порядком проведення органами ДКРС державного фінансового аудиту окремих господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 506, з липня поточного року запроваджено і проводиться на суб'єктах господарювання державного сектору економіки операційний аудит.

Такі підстави дають підставу стверджувати, що операційний аудит є досить дієвим заходом контролю, спрямованим на профілактику та упередження порушень фінансово-господарської дисципліни. Безумовно, цей захід, як вважає Дмитренко Г.В., має бути пріоритетним для держави [1].

Крім цього ГоловКРУ розроблено проект Закону України «Про внесення змін до статті 22 «Господарського кодексу України», який передбачає віднесення до суб'єктів господарювання державного сектора економіки товариств, де 50 і більше відсотків акцій знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій. Прийняття цього документа вирішить питання підконтрольності органам Служби відповідних суб'єктів господарювання.

Таким чином, результати проведених державною контрольно-ревізійною службою контрольних заходів свідчить, що на підприємствах, в установах і організаціях допускаються суттєві фінансові порушення.

Найбільше занепокоєння викликає стан справ щодо дотримання законності та врахування інтересів держави під час здійснення діяльності суб'єктами господарювання державного сектору економіки. Зазначене свідчить про недосконалість існуючих на даний час механізмів контролю держави за діяльністю цих суб'єктів.

Для вирішення цієї проблеми, на думку Піхоцького Г.В., необхідно:

• встановити тимчасові обмеження щодо впровадження діяльності суб'єктами господарювання державного сектора економіки, фінансові плани, які підлягають затвердженню Кабінетом Міністрів України, до їх затвердження;

• запровадити тимчасову процедуру здійснення контролю за діяльністю окремих підприємств й установ, посадовими особами державної контрольно-ревізійної служби [2].

Для здійснення контролю за виконанням законів держави України, постанов, прийнятих Верховною Радою України, виконанням Державного бюджету України, перевірки законності й ефективності використання фінансових ресурсів Державного бюджету України, здійснення різних експертно-аналітичних оцінок в Україні тривалий час діє Рахункова палата.

Здійснені її працівниками перевірки, контрольні заходи, в рамках визначених для неї функцій виявили, що в сучасних умовах політично-економічного розвитку держави незаконне, нецільове, неефективне використання коштів є масовим явищем, яке породжує велику кількість інших недоліків, руйнує правове поле держави, сприяє зростанню політичного й соціального напруження в суспільстві.

Подолання усіх цих недоліків потребує істотного законодавчого розширення функцій і повноважень Рахункової палати, вдосконалення її організаційної структури, методів роботи, інформаційного забезпечення, встановлення тісних зв'язків з іншими контрольними організаціями тощо.

Головними напрямами розвитку та вдосконалення системи державного фінансового контролю в Україні, який здійснюється Рахунковою палатою, є:

• оптимізація функцій і повноважень;

• формування системної і довершеної нормативно-правової бази (в тому числі стандартизація державного фінансового контролю);

• розвиток і вдосконалення системи процедур фінансового контролю;

• організація адекватної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

• матеріально-технічне (включаючи соціально-побутове) і фінансове забезпечення функціонування контрольних органів;

Головним правовим актом, що є своєрідною системоутворювальною ланкою загальної системи нормативно-правових актів державного фінансового контролю, має стати Закон України "Про державний фінансовий контроль".

Прийняття цього Закону має започаткувати формування комплексної системи законодавчих і нормативних актів державного фінансового контролю, а також забезпечити рівноправність норм державного фінансового контролю і норм інших галузей права (наприклад, фінансового), підвищити статус норм державного фінансового контролю.

З метою вдосконалення й розвитку незалежного фінансового контролю доцільно прийняти в новій редакції Закон України "Про Рахункову палату", чітко визначивши в ньому спрямованість її основної діяльності: Рахункова палата здійснює незалежний системний контроль за формуванням і використанням державних фінансових, матеріальних та інших ресурсів, золотовалютних резервів, державної власності (майнових і немайнових активів і пасивів держави).

З метою забезпечення незалежності Рахункової палати при виконання покладених на неї функцій потрібно визначати і встановлювати обсяги фінансування для забезпечення діяльності Рахункової палати Верховною Радою України в Державному бюджеті України на підставі бюджетного запиту Рахункової палати.

Потрібно розширити повноваження Рахункової палати в частині перевірки формування дохідної частини місцевих бюджетів України на предмет достовірності нарахувань, оцінки законності та правильності застосування різних джерел його наповнення, перевірки використання коштів місцевих бюджетів та здійснення аудиту діяльності Національного банку України (а не тільки перевірки (оцінки) його кошторису).

Отже, комплексне розв'язання кожної з наведених вище проблем і завдань є запорукою поліпшення діяльності Рахункової палати України, а також забезпечить поліпшення державного фінансового контролю.

Література:

1.Дмитренко Г.В. Державний фінансовий контроль - складова системи державного управління // Івнвестиції: практика та досвід. - 2010. - №3. - С. 57-59.

2.Піхоцький В.Ф. Удосконалення і розвиток державного фінансового контролю та аудиту за надходженням коштів державного бюджету України та їх використанням // Фінанси України. - 2007. - №3. - С. 75-82.

3. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.93. № 2940 зі змінами та доповненнями.