Экономические науки / 13.Региональная экономика.

Cт. викладач Швороб Г.М. , студентка Черепанова О. В.

Херсонський національній технічний університет

ОЦІНКА І ПРОГНОЗУВАННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ

СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

Розглянуто взаємодію умов життя населення і геодемографічної системи країни, що виявляється в інтенсивності демографічних процесів, яким сьогодні притаманні швидкі зміни як на макро-, так і на макрорівнях. Ці процеси складно прогнозувати і відтак досить важко переоцінити значення таких прогнозів для формування довго- і середньострокової стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Ключові слова: демографічна ситуація, демографічний процес, демографічний прогноз.

Вступ. Дані про демографічну ситуацію в країні, зокрема про чисельність і статевовіковий склад населення є основою визначення перспективних доходів і видатків держави, зокрема таких важливих складників, як фінансування пенсій, соціальних виплат, освітніх та медичних закладів тощо. Без глибоких демографічних обґрунтувань практично неможливо визначити і розмір дохідної частини бюджету, яка залежить від чисельності робочої сили, рівня її економічної активності, освіти і кваліфікації. Населення є головною продуктивною силою, а також споживачем матеріальних благ. Темпи та пропорції економічного розвитку країни, регіону, зокрема обсяги виробництва та споживання, їх зміни істотно залежать від чисельності населення, його вікової, освітньої, професійної та соціальної структур, чисельності трудових ресурсів [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження і частково прогнозування демографічної ситуації і демографічних процесів в Україні здійснювали чимало українських вчених, зокрема С.Д. Біляцький, В.І. Волобуєв, В.Н. Герасимчук, Н.І. Дубницька, Я.І. Жупанський, Ф.М. Іллюк, С.І. Копчак, О.В. Корж, Т.П. Кравченко, Г.І. Крючков, Е.М. Лібанова, М.Б. Махсма, В.Л. Стешенко та ін [2].

Постановка завдання. Метою дослідження є аналіз демографічної ситуації в Україні протягом періоду 1993-2010 рр., визначення можливості прогнозування такої ситуації, а також окреслення основних практичних заходів покращення її у майбутньому.

Виклад основного матеріалу. Протягом 1994-1997 рр. спостерігалася тенденція до збільшення чисельності постійного населення України. Проте, з 1994 р. розпочався зворотний процес, тобто чисельність населення почала різко скорочуватись і, якщо, в тому ж таки 1997 р. зміна чисельності населення відносно 1993 р. була ще додатною, то вже з наступного 1999 р. ця величина стала від'ємною. Так, за останніми даними Держкомстату станом, на 1 січня 2009 р. в Україні чисельність постійного населення становила 46192,3 тис. осіб, що на 273,4 тис. осіб менше, ніж попереднього року і на 5364,2 тис. осіб менше порівняно з 1993 р. Щодо динаміки зміни чисельності постійного населення, то на початок 2009 р. вона становила 99,4 % відносно попереднього 2008 р. і 89,6 % – до 1993 р. Динаміка чисельності та складу населення характеризується значною мірою невизначеності: процеси народжуваності, смертності та міграції мають стохастичний характер. На їх перебіг впливає багато прихованих чинників, які складно виявляти та кількісно виміряти. Це означає, що для показників цього типу майже неможливо побудувати абсолютно точний прогноз. Тому під час прогнозування слід враховувати певну величину ймовірності, а також розраховувати відповідні межі інтервалу, в якому власне знаходитиметься прогноз. Причому, існує правило, згідно з яким, що меншим є прийнятний довірчий інтервал, то меншою є імовірність реалізації прогнозу. Проаналізувавши найпопулярніші серед науковців прогнози і міркування щодо демографічної ситуації в Україні в найближчому майбутньому, варто зауважити, що вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя – 80 років) протягом найближчого десятиліття чисельність населення України неухильно скорочуватиметься [3].

Висновки. Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демографічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань – економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисті сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Література

1. Постанова Президії Національної академії наук України "Про демографічний прогноз розвитку України до 2050 р." № 313 від 21 листопада 2007 р.

2. Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році".

3. Лібанова Е.М. Ринок праці : навч. посібник. – К. : ЦНЛ, 2007. – 236 с.