Малинський А. П.

Донецький національний технічний університет, Україна

Удосконалення обліку розрахунків з оплати праці

 

Перехід України від планової централізованої економічної сис­теми до ринкової, інтеграція її у світовий європейський простір вимагає запроваджен­ня принципово нового організаційно-еко­номічного механізму регулювання праці та її оплати. Він повинен ґрунтуватися на сучасних прогресивних міжнародних стандар­тах методології та організації бухгалтерсь­кого обліку, аналізу, аудиту, статистики, менеджменту, що зумовлює необхідність дослідження й оцінки ефективності органі­зації обліково-аналітичних, аудиторських процесів і визначення основних напрямів їх удосконалення.

Система бухгалтерського обліку, зокре­ма праці та її оплати, перебуває в процесі реформування відповідно до міжнародних стандартів і поки що недосконала. Значною мірою це пов'язано з тим, що праця як об'єкт обліку, аналізу та аудиту є однією з найскладніших і найвагоміших економіч­них категорій, оскільки покликана викону­вати життєво необхідні для людини відтворювальну, регулюючу, стимулюючу та соц­іальну функції. На всіх етапах розвитку еко­номіки і суспільства матеріальна винагоро­да за працю була і залишається надалі най­важливішим трудовим стимулом.

Необхідно відмітити, що тема обліку, анал­ізу і аудиту розрахунків з оплати праці є досить дослідженою на сьогоднішній день, про це свідчить велика кількість підручників, монографій і статей в періодичних видан­нях.

Значний внесок у вивчення теорії, ме­тодології обліку й аудиту розрахунків з оп­лати праці та аналізу ефективності викори­стання трудових ресурсів зробили такі відомі вітчизняні науковці, як П. Й. Атамас, М. Т. Білуха, Ю. А. Верига, С. Ф. Голов, Г. М. Давидов, В. П. Завгородній, А. В. Кали­на, М. В. Кужельний, Ю. А. Кузьмінський, О. А. Петрик, В. В. Сопко, Н. М. Ткаченко, М. Г. Чумаченко, Ю. С. Цал-Цалко та ін. Із зарубіжних вчених виділимо М. Армстронга, А. А. Бачуріна, К. Друрі, Т. П. Карпову, Г. В. Савицьку, В. В. Скобару, В. П. Суйца, О. Д. Шеремета.

Однак окремі аспекти теорії та практи­ки обліку й аудиту розрахунків з оплати праці та аналізу ефективності використан­ня трудових ресурсів залишаються диску­сійними, потребують подальших наукових досліджень і розробок у напрямі їх удоско­налення. Зокрема це питання обліку нарахуван­ня заробітної плати, організації обліку на­рахувань та утримань з заробітної плати, контролю розрахунків по оп­латі праці, автоматизації розрахунків з пер­соналом.

Метою дослідження є вивчення акту­альних проблем обліку, аналізу та аудиту розрахунків з персоналом по оплаті праці та визначення напрямів вдосконалення цієї ділянки обліку.

Заробітна плата — це одна з найскладніших економічних категорій і одне з най­важливіших соціально-економічних явищ. Оскільки вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для робото­давців є суттєвою часткою витрат вироб­ництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприєм­ства, то питання організації заробітної пла­ти і формування її рівня разом з питання­ми забезпечення зайнятості складають ос­нову соціально-трудових відносин у суспільстві, бо включають інтереси всіх учасників трудового процесу [1].

Ана­лізуючи літературні джерела можна зроби­ти висновок, що більшість науковців розгля­дають заробітну плату, як винагороду обчис­лену у грошовому виразі, що сплачує влас­ник працівникові за відпрацьований час, ви­конану роботу, згідно укладеного трудово­го договору.

Для обліку оплати праці використовувся балансовий рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», навколо структури якого виникали розбіжності. Справа в тому, що через вищезгаданий рахунок здійснюють виплати працівникам сум, які не можна суворо ідентифікувати із заробітною платою, тому рахунок 66 перейменували на «Розрахунки за виплатами працівникам».

Але справа в тому, що цей рахунок використовується при нарахуванні не лише заробітної плати, але й для проведення розрахунків з оплати праці. З огляду на це, пропонується відкрити такі субрахунки до рахунку 66 «Розрахунки за нарахованими виплатами» (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис.1 «Пропонована структура рахунку 66 «Розрахунки за нарахованими виплатами»

Таким чином, рахунок має два субрахунки першого порядку, один із яких 661 «Розрахунки з оплати праці», в свою чергу, може бути поділений на ряд субрахунків другого та третього порядків. Розкриємо сутність кожного субрахунку більш детально:

1. 6611 «Поточні виплати»,  до якого відносять:

1)         66111 «Заробітна плата за окладами і тарифами» - це нарахована заробітна плата працівникам за кількість виконаної роботи або за відпрацьований час;

2)          66112 «Інші нарахування з оплати праці» ­- це виплати на основі середньої заробітної плати, які регулюються положеннями  Порядку №100 Кабінету Міністрів України. До них відносять щорічну,  додаткову, соціальну,  учбову та інші види відпусток; оплата за час виконання працівниками державних та громадських обов'язків у робочій час; порядок нарахування заробітної плати за час перебування у відрядженні та ін.;

3)          66113 «Виплати за невідпрацьований час» - це виплати на основі середньої заробітної плати, що регулюються положеннями Порядку №1266 [5], а також суми матеріальної цільової і нецільової допомоги працівникам. До них відносять оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності робітника за рахунок коштів підприємства, виплати у зв'язку з витратами, пов'язаними з народженням або похованням та ін.

4)          66114 «Премії та інші заохочувальні виплати» — це премії за безперервну роботу на підприємстві до нарахованої зарплати і до суми відпускних.

2.     6612 «Виплати при звільненні» — це суми вихідної допомоги, виплати та розміри якої встановлені ст. 44 Кодексу законів про працю України.

3.      6613 «Виплати по закінченні трудової діяльності» — це суми одноразової допомоги працівникам в залежності від стажу роботи на підприємстві.

4.       6614 «Виплати інструментами власного капіталу» — це премії за виконання і перевиконання плану.

5.       6615 «Інші довгострокові виплати» — це суми цільової матеріальної допомоги або ссуди, які надаються на термін більше одного року без відсотків і підлягають поверненню. До них відносять оплату за лікування, навчання, ліквідацію стихійного лиха та ін.

Дослідження показали, що організації за­робітної плати в  даний час притаманні недоліки: низькі рівні заробітної плати; невиправдане зближення рівнів оплати праці фахівців та інших кате­горій працівників; слабка матеріальна заці­кавленість у підвищенні кваліфікації через незначні розходження в рівнях окладів пра­цівників різної кваліфікації; недостатня стимулювальна роль премій, надбавок. Усунути зазначені проблеми дозволяє безтарифна система, при якій заробітки пра­цівників формуються в прямій залежності від фактичних економічних результатів діяль­ності підприємства.

У зв'язку з цим  пропонується роз­рахунок індивідуальної заробітної плати здійснювати за формулою [6]:

ЗПі = (ККі' х dBi х РТ') + РТ"

де ККі - кваліфікаційний рівень і-го пра­цівника;

dBi - частка відпрацьованого часу і-го пра­цівника у величині встановленого робочого часу;

РТ' - сума витрат на оплату праці, яка виз­начена на підставі сформованого на підприємстві рівня витрат на виплату основ­ної заробітної плати та обсягу товарообігу за попередній місяць;

РТ" - сума витрат на оплату праці, яка обу­мовлена нормативом у відсотках до прирос­ту чистого прибутку підприємства, порівня­но з попереднім кварталом.

Кваліфікаційний рівень і-го працівника рекомендується визначати на основі інтег­рального коефіцієнта оцінки його праці. Ос­новою його визначення є система оцінки індивідуальних результатів праці з урахуван­ням особистих якостей і ставлення до неї.

Система "оцінки заслуг" може бути вста­новлена на основі "Рекомендацій з визначен­ня заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства", затвердже­них наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.99 р. № 44. Викори­стання такої оцінки передбачає розробку підприємствами рівнів кожного показника (освіта, досвід та ін.) за п'ятибальною шкалою.

Значення вагових коефіцієнтів встанов­люється керівництвом підприємства само­стійно з урахуванням значущості кожного показника оцінки і може бути різним для окремих груп працівників підприємства. Єдина умова, якої варто дотримувати, вста­новлюючи зазначені коефіцієнти, полягає в тому, що їхня сума повинна дорівнювати одиниці.

Розрахунок інтегрального коефіцієнта оцінки праці робітників пропонується здійснювати щомісяця із заповненням спец­іально розробленої картки. Це дозволить по­ставити в залежність величину заробітної плати від обсягу реалізованої продукції, її якості та конкурентоспроможності, фінан­сового стану трудового колективу.

Зміни наявних систем оплати праці вне­суть певні корективи в документальне офор­млення нарахування заробітної плати. У зв'язку з цим необхідно удосконалити відомість нарахування заробітної плати працівникам підприємства.

Для покращення продуктивності праці, варто встановити систему мотивування та розробити кар'єрограму для кожного пра­цівника. Для установ, перевірка бухгалтерсько­го обліку в яких проводиться Кон­трольно-ревізійним управлінням, пропо­нується організувати контролюючий відділ в установі, що може складатися із бухгал­тера та ще з однієї особи. Обов'язками да­ного відділу буде робити регулярну ревізію та контролю за вірністю відображення в бухгалтерському обліку інформації та скла­дання фінансової звітності.

Способом боротьби зі зловживаннями при розрахунках з оплати праці є такий роз­поділ обов'язків між працівниками розрахун­кового відділу, при якому жоден з праців­ників не мав би закінченого циклу розра­хунків. Важливим є розподіл праці при бо­ротьбі зі зловживаннями, колії одні праців­ники займаються лише таксуванням доку­ментів, інші - рознесенням в накопичувальні регістри, треті - контрольною реєстрацією документів, а четверті - підготовкою платіж­них документів.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна зробити висновок, що облік розрахунків з оплати праці потребує вдосконалення.

В роботі було запропоновано  внести зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку, а саме в рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

Найбільш дієвою основою формування заробітної плати варто вважати гнучкі без­тарифні системи. Розрахунок індивідуальної заробітної плати кожного працівника необ­хідно здійснювати з урахуванням оцінки його праці, особистих якостей і ставлення до праці, а також результатів роботи підприєм­ства з щомісячним заповненням картки баль­ної оцінки результату праці робітника. Слід внести змінну відомість нарахування зароб­ітної плати, попередньо розробивши коди оплати іншого невідпрацьованого часу й інших нарахувань.

Для контролю за вірністю відображення в бухгалтерському обліку інформації та скла­дання фінансової звітності пропонується організувати спеціальний контролюючий відділ на підприємстві. Боротьба зі зловживаннями при розрахунках з оплати праці може проводитися шляхом розподілу обов'язків між працівниками розрахун­кового відділу.

 

Література:

1.     Башнянин Г. І, Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія, К.: «Ніка-Центр Ельга», 2000. – 528 с.

2.     Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

3.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 р. №601.

4.                 Порядок обчислення середньої зарплати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2991 р. № 1266.

5.     Удосконалення обліку, аналіз та аудит розрахунків з оплати праці/ Ю. В. Ворона// Фин. Рынки и ценные бумаги.- 2009 - №23, с.36-40.

6.     Удосконалення обліку, аналізу та аудиту розрахунків з оплати праці в бюджетних установах Н. І. Дудченко// Фин. Рынки и ценные бумаги.- 2009 - №15, с. 24- 28.