Рогатюк Ольга Василівна

Науковий керівник: Попадюк Олена Василівна

Буковинська державна фінансова академія, Україна

м. Чернівці

Особливості та проблеми ціноутворення в житлово-комунальному господарстві

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) України є, поза сумнівом, однією з найменш реформованих сфер національної економіки при тому, що знаходиться на третьому місці за рівнем споживання енергоносіїв ( після металургійної та хімічної промисловості). Прорахунки в підходах та зволікання з реформуванням галузі, складність накопичених у попередні роки проблем та відсутність комплексного системного підходу до їх вирішення призвели до істотного зниження якості житлово-комунальних послуг та обґрунтованого незадоволення населення рівнем обслуговування. Тому проблема ціноутворення в житлово-комунальному секторі економіки є найбільш актуальною. Вона розглядається як в законодавчих актах України ,так і у ряді наукових публікацій, зокрема у публікаціях Лебєдєва М.І. [1], Онищук Г.І. [2], Лагутіна В., Мельник С. [7], Полоніна О.В. [9], Голубовський Г.Л. [3] та ін., які головною метою вбачають переважно збільшення тарифів з ціллю покриття споживачами всіх витрат і подолання збитковості цієї галузі.

Проте соціальна проблема даного питання відкидається на друге місце, хоча є досить вагомою, оскільки забезпечує розуміння та позитивне сприйняття з боку населення, що є необхідним. Так як тарифна політика на житлово-комунальні послуги безпосередньо зачіпає інтереси людей, то її неправильна інтеграція неодмінно може викликати певне незадоволення громадян, влучним прикладом чого є населення України.

Щодо сучасного розрахунку тарифів, то його починають з калькулювання П(С)БО 16, згідно з методичними рекомендаціями та відповідними нормативними документами для підгалузей ЖКГ, за якими економічно обґрунтований тариф визначається як сума повної планової собівартості одиниці послуги, яка включає витрати операційної діяльності, фінансові витрати, пов’язані з основною діяльність, та податок на прибуток, і витрати на капітальні інвестиції з відрахуванням податку на прибуток [4].

Як свідчить досвід, даний витратно-нормативний метод, який ґрунтується на традиційному розумінні тарифу, як суми встановлених нормативних витрат за відповідною структурою і нормативній рентабельності, є підставою включення неефективних витрат і, як наслідок, завуальованого зростання тарифів.

Разом із тим підприємства ЖКГ працюють за тарифами, які не забезпечують відшкодування витрат. При цьому ще й боржники не платять і держава затримує виплати, а то й взагалі не виділяє коштів на відшкодування пільг окремим категоріям громадян.

Якщо ж розглядати світовий досвід, то він свідчить, що у багатьох розвинутих країнах прямими платежами споживачів покривається 84-86% витрат на водопостачання, 70-73% на водовідведення і 95% на електропостачання. Інша частина витрат, як правило, покривається місцевими бюджетами, оскільки певна частина комунальних послуг споживається загальною міською громадою [11]. В Україні ж спостерігається сплата споживачами 100% витрат.

Проблема також у тому, що не створено належного рівня конкуренції на ринку послуг з утримання житлових будинків. У переважній більшості населених пунктів зберігається монополія комунальних ЖЕКів, а отже більшість підприємств ЖКГ не має мотивації до ефективного господарювання, що призводить до механічного перенесення їхніх невирішених проблем на споживачів відповідних послуг через підвищення цін та тарифів або на державний та місцеві бюджети – в частинах субсидіювання населення, а також виділення бюджетних коштів для утримання та розбудови інфраструктури ЖКГ.

Слід наголосити на тому, що вихідною причиною низької ефективності українського ЖКГ є, зазвичай, не неефективний менеджмент, а технологічна застарілість, обумовлена тривалою загальною для всієї національної економіки «інвестиційною паузою», затяжний характер якої посилився для підприємств галузі через політизацію тарифоутворення. В даній ситуації спроби впровадження тарифів, що враховують необхідність повного відшкодування собівартості послуг та накопичення інвестиційних ресурсів для розвитку галузі, призводять до цінових пропозицій, що є неприйнятними з огляду на низьку платоспроможність більшості домогосподарств.

Таким чином недостатність державного фінансування, заборгованість населення за ЖКП призвели до важкого економічного стану галузі. Кількість повністю амортизованих основних засобів в 1,5-2 рази більша, ніж в інших галузях, в аварійному стані перебуває близько третини водопровідно-каналізаційних та теплових мереж, 0,5% житлових будинків знаходиться в аварійному або ветхому стані. Будівництво комунікацій, зокрема водопровідно-каналізаційних мереж,здійснювалось в основному в 50-80-ті роки ХХ ст., експлуатаційний ресурс їх становить 30-50 років при відсутності в останні роки адекватного технічного обслуговування. Аварійність у таких мережах у 10-100 разів більша, ніж в індустріально розвинених країнах. Це призводить, крім усього іншого, до значних непродуктивних втрат. Так, витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання ЖКП у 2-3 рази вищі, ніж у країнах Європейського Союзу, на шляху до споживача втрачається більш як 20% питної води та близько 30% теплової енергії. Втрати ж тепла через зовнішні огородження будинків становить майже 50%. Тому значною проблемою залишається надмірне та неефективне використання енергетичних ресурсів [4].

Аналізуючи стан науково-технічного розвитку у провідних галузях житлово-комунального господарства, необхідно відзначити, що з переходом підприємств і організацій галузі від планової системи управління економікою до ринкової, робота з науково-технічного розвитку практично призупинена, з одного боку, у зв’язку з відсутністю грошових коштів, а з іншого – у зв’язку з відсутністю ринкового механізму управління на підприємствах провідних галузей таких, як водопостачання і водопроведення, теплопостачання і газопостачання. Практично не проводиться робота з автоматизації технологічних процесів в провідних галузях, з механізації ручних процесів, який складає 10%, недостатньо використовуються новітні матеріали. Не здійснюється належним чином ремонт основних фондів,особливо заміна мереж. У результаті суттєво зросли втрати води, які в даний час складають 40-50% [5].

Отже, підприємства ЖКГ перебувають у замкненому колі. Оскільки послуги надавати потрібно, а ціни на житлово-комунальні послуги зростають, ледь покриваючи мінімальні витрати, що не дозволяє оновлювати мережі, які знаходяться на межі краху. Відсутність ринкового механізму та конкуренції ще більше загострює ситуацію. Головним орієнтиром ціноутворення є покриття витрат на надання послуг, що відкидає соціальний аспект. Для населення оплата комунальних послуг стає тягарем, що призводить до нездатності оплачувати послуги повністю. На нашу думку, державі необхідно вкласти кошти в оновлення мереж постачання, що згодом окупиться за рахунок постачання ресурсів в повному обсязі без втрат під час доставки.

Список використаної літератури:

1. Лебєдєв М.І. Житлова політика України в умовах ринкових перетворень. – К.:Знання, 2004. – 125 с.

2. Онищук Г. І. Соціально-економічні особливості житлово-комунальної сфери міського господарства // Коммунальное хозяйство городов. - К., 2005. - Вып.37: серия: экономические науки. - С.65–71.

3. Голубовський Г.Л. Вплив факторів на обсяг вироблених послуг у сфері комунального та індивідуального господарства, діяльності культури та спорту//Формування ринкових відносин в Україні – 2008 .- №11(90) .- С. 154-156.

4. Гура Н. Проблема визначення тарифів на оплату житла і комунальних послуг//Бухгалтерський облік і аудит – 2010 .- № 2 .- С. 26-31.

5. Драган І.О. Напрями науково-технічного розвитку житлово-комунального господарства//Економіка та держава – 2009 .- № 6 .- С. 103-105.

6. Коваль Н.В. Проблеми функціонування житлово-комунального комплексу та його вплив на соціально-економічний розвиток України//Регіональна економіка – 2009 .- № 4 .- С. 197-203.

7. Лагутін В., Мельник С. Недореформоване житлово-комунальне господарство: проблеми та перспективи // Економіст. – 2004. - №4. – С.54-56.

8. Полонін О. В. Оптимізація витрат на утримання житлового фонду в регіональному аспекті: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / Харківська держ. академія міського господарства. – Харків, 2003. – 20с.

9. Смерека С.Б. Вплив чинників на окремі підгалузі житлово-комунальне господарства//Формування ринкових відносин в Україні – 2010 .- № 1 (104) .- С. 92-98.

10. Соколовська О. Природа адміністративного проступку в галузі житлово-комунального господарства//Адміністративне право – 2010 .- № 1 .- С. 33-36.

11. Устінов Д. О. Проблеми та шляхи вдосконалення сучасної тарифної політики на послуги ЖКГ//Регіональна економіка – 2009 .- № 6(2) .- С. 64-68.