Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Сорокіна Аліна Михайлівна

Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Організаційно-економічні умови активізації інноваційної діяльності

Сьогодні в Україні особливо гостро піднялася проблема переведення всіх галузей економіки на інноваційний шлях розвитку. Це пояснюється необхідністю подолання кризи, радикального підвищення показників розвитку виробництва та якості життя населення, а також розумінням того, що наступний прогрес суспільства неможливо забезпечити шляхом відтворення застарілої техніко-технологічної бази та випуску продукції і товарів, що відображають вчорашній день. У зв'язку з цим інновації стають головною умовою не тільки виходу з економічної кризи, а й формування подальшого технологічного рівня сучасного виробництва.

Забезпеченість української економіки власної високотехнологічної продукцією залишається надзвичайно низькою. Всі розвинуті країни з системної економікою прагнуть, незважаючи на значні обсяги зовнішньої торгівлі, задовольнити
внутрішні потреби у високотехнологічній продукції за рахунок, перш за все,
власного виробництва. Це диктується необхідністю збереження національної
технологічної безпеки. При недостатності внутрішніх ресурсів країни для підтримки стабільного економічного зростання одним з факторів розвитку реального сектора економіки України слід визнати прямі іноземні інвестиції.
Ставлення прямих іноземних інвестицій до ВВП коливається в Україну на
рівні 1,21-2,39%. На думку економістів, для макроекономічної стабілізації
країни з перехідною економікою, можливості її інтеграції у світову економіку і
соціального добробуту необхідно забезпечити щорічні темпи зростання інвестицій на рівні 10-12% ВВП [3].
Основою побудови якісно нової економічної системи в Україні має стати посилення інноваційних компонентів господарського зростання як факторів активізації та якісного вдосконалення виробництва.
Для розвитку підприємницького середовища, сприятливого для інновацій,
необхідно створювати відповідну ринкову інфраструктуру інноваційного
розвитку. Інноваційна ринкова інфраструктура включає різноманітні науково-
технологічні, наукові, дослідницькі парки (технопарки), бізнес-інкубатори,
технополіси, інжинірингові фірми та ін. В Україні інноваційна інфраструктура лише знаходить свою справжню форму, окремі її складові знаходяться в процесі формування, деякі ще відсутні [2].
До бар'єрів, що стримує розвиток інноваційної інфраструктури в Україні
слід віднести, перш за все, неузгодженість механізму державного
регулювання інноваційного процесу, занадто високу централізацію прийняття
рішень про створення нових інноваційних структур. Ці рішення приймаються на вищому рівні влади, що свідчить про неадекватне розумінні органами
державного управління ролі, можливостей і функціональних особливостей
різноманітних типів інноваційних структур, а також своєї відповідальності за їх
ефективне функціонування [1].
Для отримання позитивного економічного ефекту необхідно, щоб ідея інноваційного розвитку об'єднувала дослідницькі та наукові установи,
підприємницькі структури, фінансові організації, державне управління.
До першочергових дій держави у цьому напрямку слід віднести:
• збільшення фінансування науки, що сприятиме кращому використання національного науково-технологічного потенціалу;
• зміцнення на регіональному рівні зв'язків між науковцями академічних та галузевих науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, вищих навчальних закладів з державними та приватними підприємствами. Налагодження тісного зв'язку між цими організаціями та підприємствами стане основою для виникнення бізнес-інкубаторів та технопарків у різних регіонах країни;
• внесення поправок до Закону України «Про інноваційну діяльність»,
стосуються експертизи інноваційних проектів та умов надання підприємству статусу інноваційного, і повернення і введення як можна швидше в дію положень даного Закону, які стосуються пільгового оподаткування, які були прийняті Верховною Радою України у березні 2005 року.
Спостерігається низька активність вітчизняних підприємств у створенні на
договірній основі високотехнологічних об'єднань для реалізації окремих
науково-виробничих проектів за участю українських підприємств та провідних
компаній інших країн. Можна назвати не більше десяти таких проектів, серед яких «Міжнародний авіаційний проект Ан-140», «Міжнародний авіаційний проект Ан-148 », україно-російсько-казахстанський консорціум (ЗАТ)«Космотранс », багатосторонній міжнародний проект «Морський старт».
Дослідження показують відсутність податкових стимулів використання відкриттів, впровадження результатів НДДКР, нових технологій [2].

Висновки. Ігнорування України світових тенденцій інноваційного розвитку
призводить до втрат науково-технологічного потенціалу національного
високотехнологічного сектора і обмежує можливості мати власні конкурентні переваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Л. Федулова Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України.//Економіст № 1, січень 2009 р.

2. http://www.in.gov.ua/

3. http://www.ukrstat.gov.ua/