Економічні науки/10. Економіка підприємства

Владимиров Степан Васильович

Донбаський державний технічний університет, Україна

Оцінка рівня гармонізації економічних інтересів в системі економічної безпеки

Взаємодія будь-якого підприємства та його стейкхолдерів відбувається в процесі економічної діяльності. З одного боку, економічні процеси відокремлені, але з іншого боку, через внутрішню взаємозв'язану організацію господарської діяльності підприємства, вони опосередковано взаємодіють, оскільки залежність підприємств та його стейкхолдерів очевидна [1].

Стейкхолдери зацікавлені в такому використанні своїх ресурсів, яке відповідає деякій системі показників (кількісних і якісних), а підприємства використовують їх у своїх інтересах, відповідно до своїх показників. Тому об'єктом узгодження дій стейкхолдерів і підприємств є їх економічні інтереси, які пов'язані з використанням ресурсів.

Будь-який процес, що перетікає на підприємстві, може бути описаний набором станів в кожен певний момент часу, тобто деякою безліччю режимів споживання (режим - сукупність правил, заходів, норм для досягнення певної мети [2]) і перетворення ресурсів, необхідних для функціонування підприємства і реалізації його економічних інтересів.

Існування об'єктивних економічних законів поза простором, але в часі визначає специфіку цього часу. Такий час можна назвати економічним, що означає послідовність випадків або подій економічного змісту, тобто сукупність виробничих відносин. Специфіка і властивості економічного часу детально досліджені в [3], де автор передбачає, що цей час багатовимірний, оскільки кожен об'єкт цього часу існує незалежно від інших об'єктів. Іншою особливістю економічного часу можна вважати різну швидкість його течії в кожному вимірі. Це обумовлено тим фактом, що дія тих або інших стейкхолдерів може посилюватися або слабшати, а отже, швидкість плину часу в кожному вимірі може бути різна, а прискорення - як позитивним, так і негативним.

Проте, необхідно враховувати, що економічний час відрізняється від астрономічного [3].

Наслідком цієї відмінності виступає порушення синхронізації цього руху. Однією з причин порушення синхронізації руху є те, що, існуючи у своєму економічному часі, підприємства і його стейкхолдери пов'язані в тій або іншій мірі із загальним економічним середовищем. У цьому середовищі і відбувається перехід системи з одного стану в інший.

Як відзначалося раніше, кінцеві результати функціонування будь-якого підприємства можуть бути виражені через набір різних економічних показників, які, як і інші показники господарської діяльності, мають одну загальну властивість - вони одновимірні і мають різні одиниці виміру. Будь-який з цих показників можна інтерпретувати графічно. Спроба ж звести їх разом приведе до побудови поверхні в n-мірному просторі, інтерпретація якої дуже проблематична.

Автори [4] пропонують інший підхід. З одного боку, щоб показники можна було порівняти, їх необхідно звести на одну числову вісь. З іншого - показники повинні враховувати рух економічного часу в системі. Другий момент - ключовий. Як можна уловити власний економічний час системи? Через якісну характеристику цього часу - його прискорення, яке обумовлене мікроциклами системи. Дійсно, якщо темп зростання дає кількісну складову часу, показуючи швидкість його зміни, то прискорення (темп темпів) характеризує якість швидкості руху.

Темп зростання - відношення величини економічного показника зараз, до його початкового значення, прийнятого за базу відліку, яке вимірюється у відносних величинах або у відсотках [5].

Темпи зростання, відносні статистичні і планові показники, що характеризують інтенсивність динаміки явища. Обчислюються шляхом співвідношення абсолютного рівня явища в звітному або плановому періоді до абсолютного його рівня в базисному періоді (у періоді, з яким порівнюють) [6].

(1)

де Y₁ - рівні явища в звітному або плановому періоді;

Y₀ - абсолютний його рівень в базисному періоді.

А через те, що темпи зростання і прискорення - величини безрозмірні, можна звести різнорідні показники на одну числову вісь.

Проранжувавши показники виходить, що показник який має найбільше прискорення, отримає ранг «1», а той, який має мінімальне прискорення - ранг «N» (N - кількість показників).

Тепер маючи набір рангів можна отримати певну якісну характеристику процесу. Отриманий набір описує стан структури системи підприємства в деякий момент часу через перетворені показники господарської діяльності [1].

Різнорідні показники можна звести на одну вісь. Економічний час системи можна виразити через прискорення руху показників функціонування системи. Ці два моменти дозволяють однією числовою величиною дати якісну і кількісну оцінку за окремим показником. Для отримання такої оцінки по усьому прийнятому набору показників робиться «згортка» їх прискорень через ранжирування останніх. В результаті маємо вектор рангів, що відбиває стан структури системи. Цей вектор містить в собі як окремі компоненти перетворених показників, так і зв'язок між ними, що обумовлено операцією ранжирування. Виходячи з цього можна стверджувати, що отриманий вектор рангів достатньо повно характеризує стан структури системи економічної безпеки підприємства в деякий момент часу.

Виникає питання кількісної оцінки стану структури. Якщо йдеться про кількісну оцінку якого-небудь процесу або явища, то потрібна деяка метрика - сам вимірник і прийняті правила виміру.

Вимірювати що-небудь - означає порівнювати з еталоном.

Вимірювати - визначати якою-небудь мірою величину чого-небудь [7].

Цілком природним є, що сформований вектор рангів має бути поставлений у відповідність деякому ранжируваному переліку, в цьому випадку їх можна буде порівнювати з якісного боку: відповідає або не відповідає. Сутність цього переліку досить прозора - це і є той ідеальний режим функціонування системи економічної безпеки підприємства, який забезпечує якнайповнішу гармонізацію економічних інтересів підприємства з інтересами його стейкхолдерів [1].

Таким чином, можна представити загальні етапи проведення оцінки гармонізації економічних інтересів підприємства і інтересів його стейкхолдерів:

1. Вибір критерію оцінки.

2. Вибір економічних показників.

3. Облік динаміки процесів.

4. Формування інтегруючого показника.

5. Кількісна оцінка структури системи економічної безпеки [1].

Таким чином, якість пропонованої оцінки залежить від трьох моментів:

1. Вибір критерію оцінки. Критерій повинен ґрунтуватися на об'єктивних законах розвитку підприємства, відбивати тенденцію, характерну для сучасного етапу, з урахуванням його специфіки і особливостей. З урахуванням достатньої універсальності пропонованого методу критеріїв в загальному випадку може бути декілька. Це залежить від цілей, які ставляться дослідником.

2. Визначення набору показників, по яких передбачається аналізувати функціонування системи економічної безпеки підприємства на предмет гармонізації економічних інтересів. Неодмінна вимога до цих показників - їх первинність, тобто в наборі не повинно бути показників похідних, які походять один з одного. Склад показників визначається, з одного боку, так, щоб якнайповніше охарактеризувати досліджувану систему, з іншого - слід враховувати ту обставину, що кожен додатковий показник істотно ускладнюватиме аналіз.

3. Формування нормативу, тобто такого порядку руху набору показників господарської діяльності, який би забезпечував якнайповніше узгодження інтересів за прийнятим критерієм.

Отже, подальшому дослідженню підлягає конкретизація критерію, за яким вестиметься ця оцінка. Під критерієм в загальному випадку слід розуміти деяку ознаку, на підставі якої робиться оцінка.

Література:

1. Ю.А. Фридман, Г.Н. Речко, О.А. Бияков, Ю.Ш. Блам Оценка уровня согласованности экономических интересов субъектов региональной промышленной политики // Регион: экономика и социология, 2008, № 3, с. 78-96

2. Современный энциклопедический словарь [Електроний ресурс]: Программа поиска толкований слов «Interpretatio». – Режим доступу до програми: http://inetio.org/

3. Леванов А.Д. Фактор времени в рыночной экономике. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 1995

4. О.А. Бияков, Н.Ю. Коломарова Региональные экономические интересы и проблемы измерения их согласованности, Кемерово, ГУ КузГТУ, 2003

5. Темп роста [Електроний ресурс]: Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/econ_dict/14518

6. Харламов А. И., Статистические показатели темпов экономического развития, М., 1962;

7. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка под редакцией Т. Ф. Ефремовой.-2000 [Електроний ресурс]: Программа поиска толкований слов «Interpretatio». – Режим доступу до програми: http://inetio.org/