Сиворог О.А.

Національний Технічний Університет України

"Київський Політехнічний Інститут", Україна

ЗНАЧЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ У ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

Ще зовсім недавно лінією горизонту для дослідників-економістів був фізичний капітал, а сьогодні – людський капітал. З цим новим поняттям пов’язане формування нової економічної парадигми, яка на перший план висуває не нагромадження матеріальних благ, а розвиток людського потенціалу при збереженні навколишнього середовища. Людина, її потреби і розвиток визнаються основними передумовами прогресу, а отже, і змістом соціальної політики кожної держави. Все це актуалізує дослідження в галузі людського капіталу і вимагає переосмислення сутності самого поняття «людський капітал».

Серед показників оцінки конкурентоспроможності різних країн світового господарства якість людського капіталу випереджає такі показники, як якість продукції, якість технології, ринкова орієнтація і конкуренція[1, 2].

У діяльності підприємницьких структур основними функціями управлінця-підприємця мають стати здатність до інноваційно-інвестиційної діяльності та продуктивне використання людського капіталу, який, наряду з виробничим, товарним або грошовим, у сучасних умовах дозволяє отримувати додатковий дохід. На цьому ґрунті з'явилася теорія людського капіталу, і в число факторів виробництва, які створюють дохід, стали включати творчі, підприємницькі здібності людини.

Слід відзначити, що існуюча невідповідність ринковим потребам якості людського капіталу, може стати у перспективі головною перепоною на шляху економічного становлення України, саме тому ефективне використання та підвищення професійного рівня людського капіталу, якому до теперішнього часу не приділялося достатньої уваги, має стати активатором підприємницькій діяльності.

В свою чергу основним завданням ефективного управління людським капіталом є підвищення підприємницької активності. Незважаючи на підвищену увагу до зазначеної проблематики з боку зарубіжних і вітчизняних фахівців, все-таки доводиться констатувати, що дотепер загальноприйнятого її трактування ще не розроблено. Це істотно знижує підприємницьку активність, ускладнює процес розвитку й ефективного використання методичних підходів до досягнень, які розглядали б її як систему взаємодії складових.

Категорія «активність підприємницької діяльності» досить близька до терміна «стабільність виробничо-господарської діяльності». У деяких економічних дослідженнях вони часто вживаються як синоніми. Однак такий підхід не є коректним, оскільки поряд із загальними рисами ці категорії мають і істотне розходження.

Стабільність виробничо-економічної діяльності є необхідним, але недостатнім важелем підприємницької активності підприємств. Для збереження й підтримки певного рівня активності необхідно забезпечити усталену роботу підприємства. Активність є найважливішим критерієм розвитку діяльності підприємства, його динамічною характеристикою умовою ефективного ведення бізнес-процесів, основою вибору коштів і методів виробничо-господарської діяльності, запорукою успіху при ринкових відносинах.

Одним з найбільш важливих факторів, що визначають рівень підприємницької активності підприємства, є саме людський капітал. За таких умов система управління останнім повинна бути спрямована на повне використання здібностей працівників у процесі виробництва, що є основою ефективної діяльності підприємницької структури. Успіх роботи підприємства забезпечують працівники, зайняті на ньому. Саме тому сучасна концепція управління підприємством припускає виділення з великої кількості функціональних сфер управлінської діяльності тієї, що пов'язана з управлінням кадрової складової виробництва – персоналом підприємства.

Підприємницька активність підприємства залежить також від ефективності використання людського капіталу, на який, у свою чергу, впливає набір властивих їм конкурентних переваг.

Слід відзначити, що людський капітал являє собою ресурс особливого роду, якості якого цілком визначають ефективність господарської діяльності, можливістю у створенні високоякісних товарів і послуг, масштабами й темпами науково-технічних і організаційних перетворень.

Література:

1. Соціально-економічні проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності: [монографія]. — Донецьк : ТОВ, "Юго-Восток, ЛТД", 2006. — 430 с.

2.  Бузгалин А. Глобальный капитал / А. Бузгалин, А. Колганов. — М. : Едиториал УРСС, 2004. — 245 с.

3. Беккер С. Г. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / С. Г. Беккер. — М. : Издательство "Весь мир", 2004. — 228 с.

4. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О. А. Грішнова. — К. : Тов. "Знання", КОО, 2001. — 254 с.