Cімчера О.І

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств України

На даний час, всередині країні панує економічна і політична нестабільність, яка ще й підсилюється світовою фінансовою кризою. Тому саме зараз, особливо актуальним постає питання інноваційного розвитку. Економіка України в умовах глобальної фінансової кризи не зможе ефективно розвиватися без розвитку інновацій та впровадження нових технологічних рішень.

Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інноваційна активність. У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково - обґрунтована інноваційна політика держави. В Україні дотепер не створено обґрунтованої системи державної підтримки інноваційної діяльності підприємств.

Сучасний економічний розвиток України неможливий без першочергового відродження машинобудівної галузі, яка є джерелом забезпечення засобами праці. Саме рівень якості машинобудівної продукції, її відповідність сучасним вимогам, закладають основи розвитку інших галузей економіки. В сучасних умовах ключовою складовою розвитку підприємств машинобудування має стати розробка стратегічних планів, які повинні комплексно враховувати внутрішні та зовнішні чинники, тенденції та особливості економічних процесів, які відбуваються в Україні та світі.

Машинобудівний комплекс України представлений сотнями підприємств різного масштабу та профілю діяльності, більшість з яких не працюють або завантажені не повну потужність. Рівень продукції, яка випускається діючими підприємствами, здебільшого не відповідає міжнародним стандартам та не може конкурувати на рівні із західними аналогами. Так, частка машинобудівної продукції в структурі експорту України складає 13,6 %, що нижче світового рівня на 40,5 % .

Проблемою залишається і відсутність достатнього обсягу інвестиційних ресурсів, необхідних для виведення машинобудівної промисловості, на шлях інноваційно-конкурентного розвитку. Державні програми інноваційного розвитку часто не забезпечують очікуваних результатів, міністерства і відомства, обтяжені соціальною необхідністю підтримки традиційних виробництв, не мають достатньо коштів для інноваційних перетворень, а недержавні комерційні установи все ще не можуть здійснювати довгострокові проекти, які б забезпечували базові технологічні зміни. Повільний розвиток машинобудівних підприємств у сфері інновацій тісно пов’язаний і з недосконалістю діючої системи оподаткування. Так, надмірний податковий тиск, спричинений необґрунтовано високими ставками податків на виробництво та імпорт інноваційної продукції не лише значно сповільнює інноваційну активність товаровиробників, а й змушує багато із них іти у тінь з метою виживання.

Розглянуті вище проблеми та тенденції розвитку інноваційної діяльності машинобудівної галузі, дозволяють запропонувати ряд заходів, насамперед, у певних сферах державної політики, які сприятимуть збільшенню кількості інноваційно активних підприємств, забезпеченню їх фінансової стабільності та необхідного рівня конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Єдиним способом вирішення проблеми фінансування інновацій залишається залучення коштів від іноземних інвесторів. Як показують дані

статистики, у 2007 році від іноземних інвесторів надійшло коштів на суму 29489,4 млн. дол. США, з них у галузь машинобудування 1049,6 млн. дол. США.

Останнім часом, через фінансову скруту вітчизняні машинобудівні підприємства прагнуть забезпечити свою потребу в основних засобах за рахунок імпорту обладнання, яке було у використанні. При цьому обсяг українського ринку такого обладнання складає від 40 – 120 млн. дол. США. Це перетворює Україну на ринок збуту для машино технічного «секонхенду», що погіршує технологічний рівень виробництва та значно ускладнює виготовлення сучасної, високоякісної, інноваційної продукції.

Основними завданнями управління інноваційною діяльністю підприємства є формування пріоритетів його інноваційної діяльності, а також визначення потреби виробництва в інноваціях. Не менш важливим є визначення сфер застосування інновацій, забезпечення процесу створення і впровадження інновацій і його контроль.

Подальший розвиток машинобудівної галузі залежатиме як від вдосконалення державної підтримки інноваційної діяльності, так і від активності самих машинобудівних підприємств. Адже якщо підприємство ігнорує нововведення, то через деякий час ризикує стати неконкурентоспроможним, послабити свої позиції на ринку, втратити споживачів продукції, що у кінцевому результаті призведе до погіршення фінансового стану, виникнення кризових ситуацій і, як наслідок, можливого банкрутства. Саме тому особливу увагу слід звернути на стратегічне планування інновацій, яке сьогодні є найбільш слабким місцем для більшості українських машинобудівних підприємств.

Література

1. Касич А. О. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №7. – с. 32 – 40.

2. Захаркіна Л. С. Збалансування економічного розвитку машинобудівних підприємств в процесі стратегічного планування // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №3. – с. 88 – 95.