Ткаченко С.А.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

Щодо евентуальних цілей фінансового планування

Ключові слова: бюджетування, підсистема, формулювання, цілі

Найважливішою вимогою виділення в системі управління підприємством і успішного проектування підсистеми «Бюджетування» є формулювання цілей цієї підсистеми. Вони в основі своєї об’єктивні і їх правильне формулювання дозволяє визначити зміст і роль бюджетування в системі управління підприємством, методи, принципи, періоди бюджетування, його організаційну структуру, склад кадрів і інше.

Надаючи виключного значення постановці цілей системи, відзначимо, що усе «обертається» навколо системи і її цілей, і функції розглядаються тільки як засіб досягнення кінцевих цілей. До того ж, цілковито переконані в тому, що ціль цінується або тому, що вона має внутрішню цінність, тобто здатна визвати бажання або схвалення сама по собі, або тому, що вона є засобом до більш високої цілі. Значно важливіше обрати «правильні» цілі, аніж «правильну» систему. Обрати не ту ціль значить вирішити не ту задачу; обрати не ту систему значить просто обрати неоптимальну систему.

Ціль підсистеми «Бюджетування» повинна відповідати об’єктивним умовам і процесам виробничо-збутової діяльності конкретних підприємств і одночасно виступати стимулом і якісним показником неухильного удосконалення цих умов і процесів, бути завжди реальною, досяжною перспективою. Нажаль, поки ще немає закінченої теорії, яка б допомогла розробникам систем управління обирати потрібні цілі. В результаті відсутності такої теорії кінцеві цілі встановлюються або посиланням на авторитет або аналогічні розробки, або із особистого досвіду розробників, заснованого на методі спроб і помилок. Практика показує, що цілі неможливо обирати незалежно від засобів їх досягнення, тому що цілі і засоби знаходяться у певної залежності. Існуючий причинно-наслідковий зв’язок між цілями і засобами визначає, що цілі найкраще ставлять спеціалісти, які мають достатній досвід в різних областях – економічних, технічних, організаційних, соціальних і інше.

Найбільш розповсюджені при обранні цілей системи два підходи: максимізація цілі, тобто бажаного виходу системи при завданому фіксованому вході; мінімізація входу при завданої цілі, тобто фіксованому виході системи.

В загальному випадку цілі можуть бути різних видів: економічні, соціальні, технічні і інші. В розробках систем управління неможливо обмежуватися простим перерахуванням бажаних цілей. Їх потрібно виробляти з урахуванням логічної структури причин і наслідків, їх виконання (чи немає непереборних економічних, технічних, організаційних і соціальних перешкод; деякі цілі взагалі можуть бути виключені із розгляду як нереальні), відповідності цілям ще більш високого рівня (аналіз може виявити нові цілі, яких не було в первісної більшості), внутрішньої сумісності (залежність або незалежність цілей на рівнях, які порівнюються, пошук рішення при суперечливих цілях) і інше.

Цілі, які можна однозначно навести в кількісному вигляді, більш вагомі внаслідок того, що для їх досягнення можна порівняно легко організувати планування і контроль, аніж для цілей, виміряння яких утруднено або взагалі неможливе. Тому процес вироблення цілей повинен включати дослідження можливості та необхідності їх виміряння. Найбільш легко піддаються вимірянню економічні і технічні цілі, в той час як цілі соціальні, психологічні і деякі інші з трудом піддаються вимірянню або ж не виміряються взагалі.

Дуже важливий момент в операції постановки цілей системи – побудування дерева цілей. Виконання переліку дій в термінах кінцевих функцій значить розбиття цілей на підцілі, тобто побудова дерева цілей. Дерево цілей надає можливість отримати відповідь на питання: яку задачу вирішує цей елемент системи, яку ціль переслідує створення визначеного елементу системи. Кожний елемент системи можна уявити списком властивостей, оцінюючи його кінцеву ціль.

Як відомо, системи різних рівнів управління мають неоднакові цілі. Так, якщо ціль системи управління підприємством в цілому – забезпечення виконання підприємством комерційно-виробничих планів при встановлених показниках ефективності і якості роботи, тоді загальна ціль підсистеми «Бюджетування» заключається в отриманні підприємством максимально можливої маси прибутку шляхом підготовки планової інформації для прийняття управлінських рішень із забезпечення об’єктивного бюджетування виробничо-збутової діяльності на кожний конкретний момент часу і визначення «періоду невтручання» в режими роботи; виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства; забезпечення процесу прогнозування; оптимізації виконання виробничо-збутових функцій.

Звідсіля видко, що ціль підсистеми «Бюджетування», виступає як фрагмент цілі системи більш високого порядку – системи управління підприємством в цілому, має і своє самостійне значення та зміст. Це визначається як тим, що бюджетування виступає органічною компонентою системи управління, так і відмінністю функції бюджетування від інших управлінських функцій.

Список використаних джерел

1. Атрилл П. Управленческий учёт для нефинансовых менеджеров / П. Атрилл, Э. МакЛейни; [пер. с англ.; под ред. С.Л. Каныгина]. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 624 с. – С. 183-235.

2. Безрукова Я.М. Стратегічне планування та управління прибутком підприємства / Я.М. Безрукова // Материали за 5-а международна научна практична конференция [«Настоящи изследвания»]. – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2009. – Т. 3: Икономики. – 88 стр. – С. 53-55.

3. Боронос В.Г. Планування фінансового забезпечення пріоритетних напрямів розвитку в умовах економічної кризи / В.Г. Боронос, І.П. Кулєшова // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. – Вип. 249: В 6 т. Т. IІ. – 264 с. – С. 337-345.