Подолянчук О. А., Яременко В. В.

Вінницький національний аграрний університет

Контроль якості аудиту: вітчизняна та зарубіжна практика

Аннотація: В статті досліджено зарубіжний досвід контролю за якістю аудиторських послуг та визначено його стан та перспективи здійснення в Україні.

Ключові слова: контроль якості, аудиторські послуги.

Вступ. Аудиторські фірми, надаючи аудиторські послуги, мають неабиякий ризик. Найсуттєвішим є ризик неякісного надання аудиторських послуг, що може призвести до втрати клієнтів і позбавлення дозволу на аудиторську діяльність. На початку ХХІ століття проблема якості аудиторських послуг надзвичайно загострилася в усьому світі, причому мова йде про досить стійку кризу довіри користувачів до фінансових звітів та висновків аудиторів про їх достовірність.

Проблеми аудиту досліджуються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими – Аренс А., Лоббек Дж., Адамс Р., Робертстон Дж.К., Дефлиз Ф.Л., Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Давидов Г.М., Дорош Н.І., Завгородній С.Я., Петрик О.А., Редько О.Ю., Савченко В.Я., та багато іншими. Однак більшість публікацій та досліджень присвячені в основному методології аудиту та практичним аспектам методики перевірки окремих об’єктів.

На сьогодні вітчизняний аудит пройшов певний етап розвитку та завершив період становлення.  Процеси, що зараз відбуваються в економіці України, потребують зростання якості вітчизняного аудиту до євроінтеграційних вимог. Саме забезпечення якості надання аудиторських послуг в подальшому стане підгрунтям для визнання українського аудиту на міжнародному рівні.

Тому метою дослідження є з’ясування стану якості аудиторських послуг в Україні та обґрунтування необхідності вдосконалення їх якості з використанням досвіду інших країн.

Виклад основного матеріалу. В той час, коли всі країни Європейського Союзу та всього світу працюють над посиленням нагляду за професією аудитора шляхом удосконалення діючих систем зовнішнього контролю, підвищенню довіри до професії аудитора, визнання аудиторів країни в усьому світі, Україна лише починає будувати свій незалежний зовнішній нагляд за професією. Аудит не може існувати без якісної незалежної системи зовнішнього контролю за професією, саме тому у світі відсутня довіра до незалежних аудиторів України [1].

Актуальність дослідження підтверджується результатами перевірки Аудиторської Палати України (АПУ) діяльності аудиторських фірм. Так, один практикуючий аудитор – фізособа без залучення помічників здійснив за короткий термін аудит 38 відкритих акціонерних товариств. Перевірка у нього займала в середньому 5 днів, а завершення однієї перевірки збігалося з початком іншої. Зауважимо, що серед клієнтів такого «моторного» аудитора – і велика меблева фабрика, і хлібопекарні, і гранітний кар’єр, і автоколона тощо [1].

Система контролю якості аудиторських послуг в Україні формується Аудиторською палатою України і містить в собі:

- регулярну звітність суб'єктів аудиторської діяльності за затвердженою АПУ формою;

- моніторинг з питань якості аудиторських послуг;

- перевірки якості аудиторських послуг;

- додаткові процедури із забезпечення контролю якості та дисциплінарні заходи за наслідками контролю;

- інформування суспільства про функціонування системи контролю якості аудиторських послуг в Україні [2].

27 травня 2004 р. була створена Комісія Аудиторської палати України з контролю якості. Головним завданням цієї комісії є здійснення політики і процедур забезпечення високої якості аудиторських послуг та відповідності їх вимогам Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартам аудиту

та етики.

Аудиторська палата України разом зі Спілкою аудиторів України і Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України здійснюють моніторинг аудиторських висновків і є багато прикладів неякісного аудиту. Це пояснюється кількома причинами. На думку деяких фахівців з аудиту здебільшого аудиторські перевірки річної звітності відкритих акціонерних товариств мають формальний характер тому, що в їхніх реальних результатах практично ніхто не зацікавлений. Аудитору, якщо він у висновку, що оприлюднюється разом зі звітністю, напише правду про свого заможного клієнта, на 99,9% гарантовано, що цього клієнта буде втрачено назавжди. Керівництву ВАТ не цікаво знати, скільки коштів пересічних акціонерів використано собі ж на користь або як вони невміло та неефективно керують довіреним їм капіталом. Про все це вони знають і без аудиторського висновку. Інша причина полягає у тому , що вітчизняний аудитор вирішив орієнтуватися на власника, інтереси якого теоретично він повинен захищати. Під власником наші аудитори переважно розуміють тільки замовника (керівника, головного бухгалтера підприємства), серед яких загубилися засновники та прості акціонери. Прикладів цьому багато — майже всі збанкрутілі свого часу ВАТ, ЗАТ, ТОВ, банки, фонди і особливо трасти та довірчі товариства, перевірялися незалежними аудиторами (до речі, і представниками транснаціональних аудиторських компаній) [3].

В Україні недостатній контроль за якістю вітчизняного аудиту. Ілюзія незалежності певним чином породила серед фахівців з аудиту реалії не підконтрольності. На противагу цьому, в усіх країнах Європи існують спеціальні інституції, які на постійній основі здійснюють моніторинг роботи аудиторських фірм (аудиторів). Існує навіть практика, коли до перевірок аудиторських фірм залучають на платній основі «волонтерів» — досвідчених фахівців з аудиту, які здійснюють перевірки [4].

Подібні системи контролю за якістю аудиторських послуг існують у Великій Британії, Ірландії, Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Франції, Німеччині, Греції, Італії, Португалії, Нідерландах, Іспанії, Швеції, Чехії, Румунії, Словенії та Швейцарії [4, 5]. Мета зовнішнього контролю якості роботи аудиторів – впевнитися в тому, що аудитори, задовольняючи потреби суспільства, виконують роботу найвищої якості, та зміцнити у громадськості (не податкової інспекції чи замовника) впевненість у високій професійній майстерності аудитора.

У світовій діяльності відомі декілька моделей побудови системи нагляду за професією аудитора, а саме:

1. Нагляд здійснює приватна суспільна організація за дорученням держави. Прикладом є Комітет з нагляду за звітністю публічних компаній (РСАОВ), який був створений у США відповідно до Закону Сарбанеса – Окслі від 2002 року. Таку ж систему запроваджено і у Великобританії.

2. Нагляд здійснює державний орган, який є елементом фінансової інституції, та контролює роботу біржових структур. Таку систему запроваджено в Австралії, Голландії, Італії.

3. Змішана модель, яку застосовано у Німеччині. Така модель передбачає, що існуюча суспільна організація аудиторів та Аудиторська палата здійснює нагляд за професією, однак Аудиторську палату контролює незалежний державний орган – АПАК [5].

Якщо порівняти умови роботи працівників таких інститутів контролю за якістю аудиту як CMVM (Португалія), SBPA (Швеція), CONSOB (Італія), Kredittilsynet (Норвегія), FRR (Данія), NIRVA (Нідерланди), IDW і WPK (Німеччина), наприклад, з можливостями Аудиторської палати та Спілки аудиторів України, то порівняння, на жаль, не на користь останніх. В АПУ п’ять осіб з Контрольно-реєстраційної комісії, які працюють на громадських засадах, повинні охопити контролем більш як 1700 суб’єктів аудиту в усій Україні. Зараз АПУ делегувала право перевірки дотримання стандартів аудиту та Кодексу професійної етики САУ та його територіальним відділенням. Але ж у відділеннях САУ ще менше людей, ніж в АПУ.

В Росії проводиться політика звільнення аудиту від державного контролю на користь саморегулювання. Відповідно до нового законопроекту «Про аудиторську діяльність», тепер сфера аудиту буде повністю підконтрольна громадським організаціям – саморегульованим організаціям (СРО як в США). Але наскільки такий шлях реформування актуальний? Адже на даний час США відмовилися від абсолютного суспільного регулювання і у світлі останніх подій стало видно, що повна свобода у сфері регулювання аудиторської діяльності не призводить у результаті до оптимальних результатів у сфері контролю за якістю аудиторських послуг [3].

У 2009 році в Україні здійснено більше 100 перевірок з контролю якості аудиторської діяльності. Відповідно до Положення АПУ «Про здійснення зовнішніх перевірок якості аудиторських послуг в Україні» кожний суб'єкт аудиторської діяльності зобов'язаний проходити перевірку контролю якості аудиторської діяльності не рідше одного разу на п'ять років [2].

Висновки: Регулярному та обов'язковому контролю якості аудиторських послуг мають підлягати всі аудиторські компанії. Такий вид контролю повинен попереджувати імовірні помилки в роботі аудиторських компаній, покращити якість послуг та роботу аудиторської компанії.

Результатом мають бути рекомендації щодо поліпшення системи внутрішнього контролю аудиторської компанії. Вищезазначені види контролю системи нагляду за професією аудитора має здійснювати незалежний орган.

Забезпечення якості аудиторських послуг можливе через запровадження нормативних базових вимог та внутрішніх регламентів щодо формування і запровадження системи управління якістю в аудиторських фірмах. Вдосконалення базових регламентів необхідно здійснювати зважуючи на вимоги міжнародних стандартів та директив Європейського союзу. Так в країнах Європейського Союзу стали більшу увагу звертати на контроль якості аудиторських послуг з боку державних органів та з боку громадськості (громадський нагляд). При цьому, громадський нагляд організовується не із представників професії, а з представників замовників аудиторських послуг та

користувачів фінансової звітності.

Узагальнюючи погляди науковців можна відзначити, що ключовими аспектами високої якості виконання завдань аудитора мають стати:

- превалювання якості послуг над комерційними міркуваннями;

- суворе дотримання принципів професійної етики бухгалтерів та аудиторів України;

-  підвищення кваліфікації співробітників;

-  постійна робота із розробки та вдосконалення внутрішніх стандартів, що втілюють собою базу знань, у якій відображено багаторічний досвід аудиторів, бухгалтерів і консультантів аудиторської фірми [5].

Література:

1. Єременко Д.В. Якість аудиторських послуг в Україні // Контроль, аналіз, аудит. – 2010. - № 2. – С. 95

2. Положення про здійснення зовнішніх перевірок якості аудиторських послуг в Україні. Затв. рішенням АПУ від 26.05.2005 р. № 149 / 5.2

3. Дорош Н.І..Контроль якості ринку аудиторських послуг в Україні та за кордоном // Університетські наукові записки, 2007, № 3 (23), с. 264-267// www.univer.km.ua

4. Зовнішній контроль якості аудиту: міжнародний досвід та вітчизняна практика // Економічні науки. Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - № 2, T. 2 с. 174

5. Проскуріна Н.М., КоваленкоВ.П. Методологічні засади контролю якості аудиторських послуг: адаптація міжнародного досвіду до умов вітчизняної економіки // www. economy.nayka.com