Федоришена Л.І, к.і.н.,кафедри обліку та аналізу. Глазко Н.Д. асистент кафедри облку та аналізу, Косовська С.В., магістрант

Вінницький національний аграрний університет

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ НАРАХУВАННЯ  ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

В процесі розвитку ринкової економіки, податкове законодавство формує певні принципи та прийоми, що дозволяє регулювати фінансово-економічні процеси збоку оподаткування за рахунок впровадження перевірок.

Основними законодавчими актами, що регулюють перевірку нарахування податку на прибуток є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями і Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  оподаткування прибутку підприємств» від 21.12.2000р. – 2181-ІІІ.

Економічний зміст документальних перевірок полягає у пере­гляді первинних документів, вивченні фінансової звітності, достовір­ності організації та ведення бухгалтерського обліку, правильності ви­значення об'єктів оподаткування та застосування податкових пільг, своєчасності сплати податків згідно з чинним законодавством. Прово­дяться такі перевірки за місцем перебування суб'єкта підприємницької діяльності — платника податку згідно із встановленим графіком доку­ментальних перевірок.

На думку спеціалістів в сфері документальної перевірки нарахування податку на прибуток, платники податків вдаються до приховування своїх доходів, якщо вартість їх приховування є нижчою за вигоди, які це приховування дає. Серед інших морально-етичних обґрунтувань уникнення податкового тягаря можна виділити низьку ефективність використання бюджетного фонду на виконання соціаль­но-економічних потреб суспільства та реальне зростання обсягів фіску внаслідок нарощування інфляційних процесів[2].

Програма перевірки складається виходячи з мети її проведення і визначає об’єкт оподаткування прибутку, правильність нарахування податку, стан звітності, фінансовий стан і ведення бухгалтерського і податкового обліку, сприяє виявленню фактів недорахування і зниження сум податку платниками. На етапі перевірки контакт з об’єктом контролю здійснюється безпосередньо[4].

Основним документом, на підставі якого здійснюється перевірка достовірності й повноти  нарахування  податку  на  прибуток,  є  Декларація з податку на прибуток підприємства.  Заповнення  Декларації  № 143  здійс- нюється  на  підставі  додатків  і  відомостей,  при цьому складність її заповнення та контролю полягає у  значній  громіздкості  та  невизначеності показників, що наводяться.  Декларація  з  податку  на  прибуток  під- приємства заповнюється за відповідний період, яким для нього вважається період, після закінчення якого подається звітність.  Пунктом 11.1 ст. 11 Закону  № 283 встановлено, що для цілей оподаткування використовуються  такі звітні  періоди:  календарний квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого  календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.  Для  платників  податків,  згідно  з  п. 16.4  ст. 16 Закону № 283, звітним (податковим)  періодом  вважається  квартал,  оскільки  по-даткову декларацію подають саме після закінчення  кожного  кварталу.  І  тільки  окремі  категорії  платників  податків,  які  подають  податкову  декларацію  не  щокварталу,  а  тільки за звітний (податковий) рік, для відображення  в  податковому  обліку  окремих  відсоткових норм як базовий період можуть  використовувати звітний рік, що починається з 1 липня поточного звітного року[1].

Варто проаналізувати досвід  зарубіжних  країн стосовно цього питання. Так, відповідно до  податкового законодавства Сполучених Штатів Америки, корпорації  здійснюють  квартальну передоплату річного податкового зобов’язання і складають річну податкову  звітність,  яка відображає загальну суму доходів, вирахувань і заборгованості по податкових  платежах.  До  цієї  форми  включають  додатки, які містять додаткову інформацію,  як, наприклад, розрахунок собівартості реалізованої  продукції,  інформація  про  одержані  корпорацією  дивіденди,  балансовий  звіт тощо. Один із додатків являє собою звіряння чистого доходу, показаного корпорацією  у  фінансовій  звітності,  та  оподатковуваного доходу, показаного нею в податковій  звітності. Таким чином, інформація  про обліковий і податковий доходи подається  до  контрольних  органів  і  враховується  ними при оподаткуванні[3].

Отже, на результативність документальних податкових перевірок впливають досконале знання податкового і  юридичного  законодавства,  законодавчої  і  нормативної  бази  з  бухгалтерського  обліку  і  звітності, адже податкова звітність з податку  на  прибуток  є досить масшабною,  оскільки складається з великої кількостірозрахунків, щo  подаються  при  здійсненні  окремих  видів  діяльності,  чи  окремих  операцій. Це в першу чергу вказує на  недосконалість  методики  оподаткування прибутку підприємств, яка не  забезпечує  сталого  та  системного  обліку  стосовно  всіх  без  винятку  видів  діяльності  та господарських операцій. 

 

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97 – ВР зі змінами та доповненнями.

2. Благун І.Г. Податковий контроль у системі інструментів бюджетно-податкової безпеки держави // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2009р. - №1.- Ст.1-14.

3. Греськів Г.С. Узгодженість фінансової та податкової звітності // Економіка АПК. 2009р. - №12.- Ст.43-51.

4. Чиж В.І., Корецька-Гармаш В.О. Організація податкового контролю за своєчасністю сплати та нарахування податку на прибуток в органах державної податкової служби України // Вісник податкової служби України. 2010р. - №1.- Ст.25-29.