Бабарицька Д.О.

Науковий керівник: к.е.н. Кучумова І.Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості бідності в Україні в сучасних умовах

Бідність як явище соціально-економічного характеру чинить негативний вплив в короткостроковій та в тривалій перспективі на найрізноманітніші сфери суспільного життя.

Проблема бідності пов’язана з соціальними формами відчуження людини від людини або від суспільства, від передумов і результатів праці, від самої праці, з істотним обмеженням споживання основних життєвих благ, з формуванням таких умов, при яких субкультура бідних перетворюється на чинник дестабілізації життя суспільства.

За даними експертів, у 2010 році Україна займає 83 місце за рівнем розвитку суспільства, знизивши свої позиції за останній рік на сім сходинок рейтингу. Цей фактор привів до посилення проблеми стосовно бідності, викликавши її нові негативні наслідки.

Згідно зі статистикою Організації Об’єднаних Націй, за межею бідності в Україні знаходяться 78 % населення. Це означає, що у такої частини українців споживчий кошик менше визнаної в світі межі бідності – 17 доларів в день. Ця ситуація в країні може привести до соціальної нестабільності та прояву абсолютного характеру влади. Проте, не виключено, що за сприятливих соціально-економічних умов за 2-3 роки добробут українців може зрости.

Станом на 2010 рік Україна досягла рівня, коли 5,5 % населення проживає за показником менше 5 доларів США в день за паритетом купівельної 10спроможності. В Міністерстві економіки України очікується, що до 2015 року визначений відсоток буде зведений до нуля.

У документах ООН підкреслюються чотири основних прояви бідності: коротке життя; низька професійно-освітня підготовка; позбавлення економічної бази нормального життя – чистої питної води, медичних послуг, якісного харчування; усунення від суспільного життя.

З огляду на це, виділяють декілька основних наслідків від збільшення масштабів і глибини бідності, які безпосередньо впливають на динаміку економічного розвитку України, а також на положення національної економіки

в системі світових господарських зв’язків.

До демографічних наслідків посилення бідності можна віднести значне зниження народжуваності і зростання смертності населення, підвищення рівня захворюваності і травматизму, скорочення середньої тривалості життя, що веде фактично до депопуляції і втрати національного генофонду. У економічному контексті дія цих чинників істотно зменшує трудовий потенціал країни і тим самим обмежує відтворювальні можливості її економічної системи.

Соціальними проявами бідності слід вважати збільшення безробіття і нелегальної зайнятості, посилення криміногенної обстановки, появу актів громадянської непокори. Ці проблеми перешкоджають соціальній стабільності в суспільстві, знижують якість життя, збільшують витрати бюджету на соціальну допомогу і охорону правопорядку, дестимулюють підприємницьку активність.

Економічні наслідки розповсюдження бідності в Україні пов’язані з перспективами її макроекономічного розвитку, а також інтеграції країни в міжнародну економіку як повноправного суб’єкта зовнішньоекономічних відносин.

Найважливішим макроекономічним наслідком посилення бідності є зниження темпів розвитку економіки з наступних причин: скорочення платоспроможного попиту, яке дестимулює виробничу активність, погіршення кількісних і якісних характеристик ресурсу праці, втрата можливості формування і акумуляції ресурсу «людського капіталу» як ключового чинника економічного зростання.

Українська бідність має цілу низку специфічних особливостей: низький рівень життя населення в цілому, психологічне неприйняття економічної нерівності, украй висока питома вага людей, котрі вважають себе бідними, поширеність бідності серед працюючого населення. Існуюче в Україні явище бідності зайнятого населення є наслідком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили. Збідніння широких верств населення виникло одночасно з появою багатих прошарків, заможність яких пов’язана з тіньовими джерелами доходу.

Як ніколи актуальною стає задача розробки комплексного підходу до рішення проблеми бідності і визначення конкретних кроків соціально-економічної політики, направленої на подолання цього негативного явища.

Державна соціальна політика, орієнтована на підвищення рівня життя всіх верств населення, повинна бути пов’язана з такими задачами стабільного економічного розвитку як: забезпечення реального зростання виробництва, поліпшення ситуації на національному ринку праці, регулювання інфляційних процесів, ефективне використання бюджетних коштів і засобів спеціальних позабюджетних фондів, упровадження системи раціональних соціальних трансфертів, легалізація тіньової економіки і незареєстрованих доходів, стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу, скорочення майнової нерівності шляхом проведення гнучкої податкової політики.

На сьогодні важливим завданням є зниження рівня бідності за доходами населення, і не менш важливим є скорочення бідності, обумовлене обмеженістю доступу до якісних послуг освіти та охорони здоров’я.

Отже, особливістю бідності в Україні, як і в інших країнах з нерозвиненою економікою, є значне скорочення доходу більшості населення, яке при цьому зберігає відносно високий соціальний статус (рівень освіти, кваліфікації, соціальні зв’язки). Зубожіння значної частини населення відбувається за значного майнового розшарування й появи нечисленних, але справді багатих прошарків. Реальний стан доходів населення дуже важко піддається статистичній оцінці через наявність значного обсягу неформальних джерел доходу.

Враховуючи комплексність дії і економічний масштаб наслідків зростання бідності в Україні, її слід розглядати як безпосередню загрозу національному розвитку і положенню країни у світовому економічному просторі. Тому на державному рівні необхідно вживати конкретні заходи для боротьби з бідністю.

Література:

1. Баланда А. В., Лібанова Е. М. Незареєстрована зайнятість в Україні: формування й можливості державного регулювання // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 4. – С. 44-61.

2. Лібанова Е. М., Власенко Н. С., Герасименко Г. В. Людський розвиток в Україні: 2008 рік // Щорічна науково-аналітична доповідь. – К.: Академія, 2009. – 289 с.