Назаров Є. С.

Харківський національний економічний університет

Проблеми формування місцевих бюджетів та шляхи їх розв’язання

Анотація. У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти формування доходів місцевих бюджетів в Україні. Досліджено основні проблеми формування місцевих бюджетів, обґрунтовано необхідність та запропоновано методи збільшення власних доходів місцевих бюджетів.

Ключові слова: місцевий бюджет, доходи місцевого бюджету, міжбюджетний розподіл і відносини, трансферти, місцеві податки і збори, фінансовий контроль місцевих бюджетів.

Анотация.В статье рассматриваются теоретические и практические аспекты формирования доходов местных бюджетов в Украине. Исследованы основные проблемы формирования местных бюджетов, обоснована необходимость и предложены методы увеличения собственных доходов местных бюджетов.

Ключевые слова: местный бюджет, доходы местного бюджета, межбюджетный раздел и отношения, трансферты, местные налоги и сборы, финансовый контроль местных бюджетов.

Summary. The article is focused on the theoretical and applied issues of local budgets’ income in Ukraine. The major problems of local budgets formation are under study in the paper. The necessity of expanding local budgets’ own income and the methods of their expanding are suggested by the author.

Key words: local budget, local budget’ income, interbudget apportionment and relationship, transfers, local revenues, financial control of local budgets.

Актуальність проблеми. Бюджетна система України як унітарної держави складається з чітко визначених двох ланок – державного та місцевих бюджетів. Україна як член Ради Європи приєдналась і ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, що накладає на державу забов’язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів. У цьому зв’язку важливим є посилення ролі місцевих бюджетів в країні.

У сучасних умовах неабиякого значення набуває питання використання місцевих бюджетів як найдійовішого інструменту управління економікою й важливою основою фінансового забезпечення повноважень державних та місцевих органів влади у процесі виконання конституційних зобов’язань. Побудова ефективної моделі розвитку економіки ринкового типу потребує теоретичного переосмислення і практичного дослідження фінансових ресурсів місцевих органів влади, напрямку реструктуризації доходів бюджету й визначення їхньої ролі у збалансованому розвитку зобов’язань та фінансових можливостей держави.

Актуальність проблеми формування доходів місцевих бюджетів і використання їхніх коштів зростає у зв’язку зі змінами, які стосуються місцевого самоврядування та в найближчому майбутньому можуть бути внесені до Конституції України. Треба наголосити, що в сучасній Україні назріла необхідність справжньої, а не декларативної фінансової децентралізації для повнішого та ефективнішого задоволення потреб населення в кожному регіоні. Без бюджетної самостійності місцевих бюджетів з її численними складовими і врахування податкового потенціалу кожного регіону побудова й розвиток ефективної та дійової бюджетної системи України може зволікатися на невизначений час.

Практика останніх років свідчить про недостатність дохідної бази місцевих бюджетів для виконання покладених на місцеву владу функцій та завдань. Доходи місцевих бюджетів в січні-лютому 2009 р. зменшилися на 5,8 % – майже 9,6 млрд грн [5]. При цьому неподаткові надходження зменшилися на 28,1, в т.ч. через зменшення доходів від підприємницької діяльності – на 12,9 %[6]. Крім того, доходи від операцій з капіталом зменшилися на 8,1 %, в т.ч. від надходжень від продажу землі – на 67,7 %. Місцеві бюджети в січні-лютому отримали 6,2 млрд грн податків з доходів фізичних осіб, а вилучення з місцевих бюджетів у січні-лютому становило 934 млн грн, або 63,9 % від плану[4]. Спостерігається проблема недостатності доходів місцевих бюджетів для забезпечення покладених на органи місцевого самоврядування функцій та завдань, про відсутність відповідних умов для зміцнення і розширення власної дохідної бази місцевих бюджетів, незацікавленість місцевої влади у збільшенні податкового потенціалу територій та ефективному використанні бюджетних коштів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пошуку нових форм та методів формування доходів місцевих бюджетів присвячені напрацювання й пропозиції українських учених, управлінців, депутатів різних рівнів. Різноманітні аспекти реформування місцевих бюджетів, зокрема їхньої дохідної частини, досліджувало чимало українських науковців: О. Василик, Т. Єфименко, В. Зайчикова, О. Кириленко, І. Луніна, К. Павлюк, І. Чугунов та ін. Однак прискорення реформування економіки країни потребує пошуку нових підходів до розв’язання проблем формування дохідної бази регіонів в Україні.

Метою дослідження є розробка пропозицій щодо вдосконалення формування дохідної частини місцевих бюджетів в Україні та розподілу доходів між рівнями місцевих бюджетів. Реформування місцевих бюджетів зміцнить фінансову основу місцевого самоврядування, посилить вплив системи формування місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток та поліпшення добробуту громадян України.

Місцеві податки складають основну частину коштів місцевого самоврядування в розвинутих країнах. Згідно статистичних даних, найбільшу питому вагу в доходах місцевих бюджетів України сьогодні мають надходження від загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які практично не пов’язані з власною діяльністю органів місцевого самоврядування і становили в залежності від року 50-70% доходів загального фонду. Частка надходжень до місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів не перевищує 2-10%[2]. Біля 1/3 доходної частини місцевих бюджетів України формується за рахунок трансфертів з державного бюджету, що ставить соціально-економічний розвиток територій в жорстку залежність від центрального бюджету. Структуризація місцевих бюджетів України засвідчує, що понад 92% усіх бюджетів дотаційні і лише 8% – це бюджети які виступають донорами в умовах чинної системи бюджетного регулювання[1]. Органи місцевого самоврядування мають слабку власну фінансову базу. Збереження такої структури робить місцеве самоврядування на утриманні державного бюджету і надалі не дасть можливості місцевим органам влади виконувати ефективно свої обов’язки. Збільшити питому вагу власних доходів місцевих бюджетів можна шляхом проведення відповідних податкових реформ, запровадженням в Україні змішаної моделі місцевого оподаткування. Головною частиною цієї моделі можуть стати податки на майно (податок на будівлі та споруди, податок на землю). Водночас частина податку з доходів фізичних осіб має не враховуватися при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (тобто відноситися до власних доходів місцевих бюджетів) та спрямовуватися на інвестиції у регіональний розвиток. Як варіанти – 50% надходжень податку з доходів фізичних осіб, що утворилися внаслідок новостворених робочих місць за рахунок іноземних інвестицій, не враховувати при розрахунку трансфертів, спрямовуючи їх у бюджет розвитку, запровадити власні доходи районних та обласних бюджетів [4].

Стабільне зростання частки бюджетних трансфертів в Україні та її випередження часткою податкових надходжень у доходах місцевих бюджетів свідчить про недостатність обсягу власних джерел доходів та обмеженні автономії місцевих органів влади. Нині відбувається зростання частки міжбюджетних трансфертів, що є пасивним інструментом впливу держави на формування місцевих бюджетів і фінансову стабільність територій. Тобто можна зауважити, що наявність низки проблем потребує конкретних заходів для їх розв’язання, а для цього потрібні зміни до законодавства, неможливі, зокрема, без прийняття відповідних урядових рішень. Ресурси, які спрямовуються на виконання делегованих та власних повноважень, повинні відповідати обсягу власних та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень. Для цього в основу розрахунку трансфертів місцевим бюджетам слід покласти нормативи соціальної забезпеченості та привести до них нормативи бюджетної забезпеченості.

Значно актуальним залишається питання державного фінансового контролю місцевих бюджетів, що в Україні полягає в тому, що суб’єктом даного контролю є держава, яка проводить його в централізованому порядку. При цьому значна кількість місцевих бюджетів в Україні, а також тенденції зростання обсягів та зміни структури місцевих фінансів, вимагають перегляду підходів до організації державного фінансового контролю. Так, у 2007–2008 роках типовими порушеннями у виконанні місцевих бюджетів, виявлених державними контролерами, були планування та здійснення видатків, не віднесених згідно з вимогами статей 88, 89 та 90 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів відповідного рівня, а також проведення впродовж бюджетного періоду видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів; недотримання вимог бюджетної класифікації, здійснення видатків, сутність яких не відповідає напрямам, визначеним законодавством, меті, на виконання якої ці кошти виділяються розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів, порушення норм бюджетного законодавства щодо зарахування окремих доходів до місцевих бюджетів відповідного рівня; недотримання вимог законодавства в частині формування й використання коштів резервного фонду місцевих бюджетів та інші

Сьогодні суми надходжень від місцевих податків і зборів не можуть розглядатися як стабільне джерело наповнення місцевих бюджетів, їхня питома вага у складі доходів загального фонду поступово зменшується від 3,3 % у 2001 р. до 1,6 % у 2008 р., що додатково підтверджує незначну фіскальну ефективність системи місцевих податків та зборів[2]. Отже, система місцевого оподаткування вимагає докорінного реформування. Основними етапами реформування вважаємо: створення правової бази для реалізації цілей державної регіональної фінансової політики (основне завдання — забезпечення єдиних стандартів якості життя на всій території країни); проведення адміністративно територіальної реформ; розробку організаційних механізмів досягнення цілей державної регіональної фінансово політики (територіальне планування, програми соціально_економічного розвитку регіонів, створення міжнародних регіонів економічного співробітництва); законодавче закріплення оновленої бюджетної системи, принципів її формування та учасників бюджетного процесу; запровадження і використання арсеналу фінансових інструментів досягнення її цілей (спеціальні бюджетні режими для місцевої влади, податкові пільги, створення сприятливих умов для розвитку дрібного бізнесу тощо).

Все вищесказане підкреслює, чинна система формування доходів місцевих бюджетів не стимулює їх приріст, а місцеві органи влади не зацікавлені у зростанні коштів бюджету. Саме тому, на нашу думку, потрібно провести реформування адміністративно-територіального устрою, починаючи з густо-населених та фінансово сильних територіальних громад. Крім того, треба надати більше прав місцевим органам влади у справлянні місцевих податків та запровадити більш дієві інструменти стимулювання приросту доходів бюджету. Внесення змін сприятиме якіснішому нарощуванню доходної бази місцевих бюджетів. А це, в свою чергу, підвищить ефективність соціально-економічного розвитку як окремих територій, так і держави в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрейченко О. Нові підходи до формування дохідної бази місцевих бюджетів/ О. Андрейченко // Фінанси України. – 2009.

2. Бадила М.П. Фінансове забезпечення місцевих бюджетів: сучасний стан та перспективи вдосконалення / М.П. Бадила // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009.

3. Бюджетний кодекс України / Уклад. В. Кузнецов – Офіц. вид. – Х.: „Фактор”, 2010.

4. Макогон В.Д. Удосконалення системи управління фінансовими потоками на місцевому рівні / В.Д. Макогон // Економіка. Фінанси. Право. – 2007.

5. Малишко П.Р. Дохідна частина державного бюджету України / П.Р. Малишко // Економіст. – 2007.

6. Міхєєнко Т.В. Формування доходів місцевого бюджету:теоретичні і практичні аспекти / Т.В. Міхєєнко // Актуальні проблеми економіки. – 2008.

7. Олійник Д.С. Питання вдосконалення контролю місцевих бюджетів / Д.С. Олійник // Економіст. – 2008.