Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

 

Амеліна І.В, Голуб Ю.О

Донбаський Державний Технічний Університет, м. Алчевськ

 

МОТИВИ ТА СПОСОБИ  ВИХОДУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА НОВІ ІНОЗЕМНІ РИНКИ

 

Актуальність теми. У зв’язку з глобалізаційними процесами в економіці, продовженням економічної кризи і посиленням конкуренції на внутрішніх ринках дедалі більше підприємств починають  шукати шляхи виходу на нові іноземні ринки. Нові іноземні ринки представляють собою недосліджене поле дії, надзвичайно складне утворення, що характеризується значною місткістю, що створює значні перспективи для підприємств і де підприємство зможе реалізувати свій потенціал. Для того, щоб підприємство зважилось на такий рішучий крок, повинні бути дуже вагомі мотиви.

Метою дослідження є визначення основних мотивів, які спонукають українські підприємства виходити на зовнішні ринки, а також ефективні способи виходу на них.

Аналіз досліджень і публікацій. Багато дослідників і практиків з питань міжнародного маркетингу і бізнесу займалися і займаються дослідження питання мотивів, які спонукають підприємства виходити на іноземні ринки, серед них праці іноземних науковців таких, як Ж. Жаннет, Ф. Катеора, Ф.Котлер, П. Кругман, Х.Мефферт, Т. Теннессі, Ж. Хулей; праці вчених та практиків з Росії та інших країн СНД -  Л. Багієв, Є.П. Голубков, Ф.М. Левшин, С.Попов; роботи вітчизняних авторів, серед яких слід виділити І. Акімову, А.Афоніна, І.Бураковського, А.Войчак, І.Гончарову, С. Гаркавенко, А.Кредісова, А. Мазаракі, І.Новікову, Є.Панченка, В.Поліванова, І.Спіцина, А.Старостіну, Є.Савельєва, В.Федосова, Т.Циганкову.

Викладення основних результатів. Основною метою, з якою підприємства виходять на зовнішні ринки, є максимізація прибутку за рахунок використання ефекту масштабу. Досягнення цієї мети не вичерпує всі елементи мотиваційного механізму, який складається із конкретних збуджувальних мотивів[1].

Основними мотивами виходу українських підприємств на нові іноземні ринки, можна виділити такі:

- розвиток внутрішнього ринку (насиченість ринку товара­ми, посилення тиску конкурентів, особливо в питаннях якості, цін, витрат, розширення виробництва), через який вигід­но вкладати капітал за кордоном;

- зростання залежності від посередницької торгівлі;

- подолання тарифних і нетарифних бар’єрів шляхом організації закордонного виробництва;

- активність конкурента і його успіхи на внутрішньому рин­ку змушують шукати власний сегмент за кордоном. Не в останню чергу це пов'язано з необхідністю підтримання свого іміджу на належному рівні;

- подолання залежності від внутрішнього ринку і "розсію­вання" ризику шляхом завоювання іноземних ринків;

- зниження витрат на заробітну плату, сировину, транспорт, зменшення податкових виплат, зокрема за допомогою ви­користання різних форм виробництва продукції за кордо­ном, включаючи навіть реімпорт із відповідними цінови­ми пільгами для внутрішнього ринку;

- можливість досягнення максимального зростання економії на масштабах при просуванні товарів на зовнішні ринки;

- прагнення отримати більший прибуток, ніж на національному ринку;

- бажання отримати більше прибутку, ніж на національному ринку;

- підвищення престижу підприємства на національному ринку, як суб’єкта міжнародних економічних відносин[2].

Після того, як  підприємство визначилося з мотивами, які спонукають його виходити на нові іноземні ринки, йому треба обрати ефективний спосіб виходу на них.

Серед відомих способів виходу на іноземні ринки, найбільш поширеними є:

1. Експорт. Він є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок.

 Експорт - це вивезення товару, капіталу та послуг за кордон з подальшою реалізацією і з метою отримання прибутку в інозем­ній валюті.

Переваги цього способу:

- потребує мінімальних змін у товарному асортименті підприємства, його структурі;

- потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов’язань;

- забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу[3].

2. Спільна підприємницька діяльність. Цей спосіб виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній підприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті якого за рубежем створюються певні потужності[4].

3.Створення закордонної філії. Одна з переваг такого способу полягає в тому, що підприємство може заощадити кошти за рахунок більш дешевшої робочої сили або сировини, за рахунок пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам, за рахунок скорочення транспортних витрат тощо. Створюючи робочі місця в країні-партнері, підприємство забезпечує собі тим самим сприятливіший клімат у цій країні[5].

Серед усіх цих способів виходу на нові іноземні ринки найбільш використовуваний – експорт, саме тому багато вітчизняних підприємств використовує саме його.

Висновки. Таким чином, основними мотивами, які спонукають українські підприємства виходити на нові іноземні ринки є максимізація прибутку і жорстока конкуренція на національному ринку. Вихід підприємств на зовнішні ринки зазвичай тривалий та еволюційний процес. Багаторічний досвід як іноземних, так і українських підприємств, що роблять певні кроки в напрямку освоєння міжнародних ринків. показує, що систематичне, поступове набуття досвіду в зовнішньоекономічній діяльності – найкращий, а в багатьох випадках і єдиний шлях до стабільного успіху.

 

Використана література

 

1. http://revolution.allbest.ru/international/00105096_1.html

 

2. http://www.info-library.com.ua/books-text-410.html

 

3. http://otherreferats.allbest.ru/international/00008909_0.html

 

4. http://ebk.net.ua/Book/MenedgmentZED/01-05/643.htm

5. www.lib.ua-ru.net/inode/39352.html

 

 

.