К. е. н. Шевчук О.Д, магістрант Пономаренко О.І.

Вінницький національний аграрний університет

Класифікація податкового контролю ДПС в Україні

Контроль як функція управління є засобом зворотного зв’язку між об’єктом, яким виступають операції розрахунків з бюджетом за податками та органами ДПС України, інформує про дійсний стан цього об’єкта та фактичне виконання управлінського рішення. За допомогою контролю встановлюються причини та відповідальні особи за відхилення з метою усунення негативних явищ та запобігання їм у майбутньому [2].

На сьогодні питання ведення обліку та контролю в податкових органах висвітлюється здебільшого в навчально-методичних посібниках В.М. Антонова, В.А. Антонюка, В.А. Онищенка, М.С. Каранфілова, Р.Е. Островерхої, С.П. Ріппи, І.Ф. Рогача, М.А. Сендзюка, М.І. Буряка. Але в зазначених працях не порушуються проблеми обліку, не аналізуються недоліки, які фактично перетворюють облік на функцію, не пов’язану з податковим контролем, що зумовлює зниження його ефективності.

Важливою є класифікація податкового контролю залежно від часу проведення контрольних заходів, а саме: попередній, поточний і наступний контроль.

Проведення попереднього податкового контролю має відбуватися до проведення суб’єктами господарювання будь-яких дій, які чітко регламентовано податковим законодавством. Цей вид контролю охоплює наступні контрольні дії:

- взяття на облік платників податків в органах ДПС, які забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків та платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів;

- контроль за наявність свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності;

- контроль за своєчасністю повідомлення платниками податків про відкриття або закриття рахунків у банк; контроль за своєчасністю подання установами банків до відповідних органів податкової служби повідомлень про закриття рахунків платників податків [1].

Поточний податковий контроль проводиться протягом усієї фінансово-господарської діяльності підконтрольних суб’єктів, які зареєстровані платниками податків.

Наступний податковий контроль здійснюється після фіксації фінансово-господарської діяльності в регістрах обліку і звітності.

Методи контрою взаємопов’язані відносно фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання, тому попередній і поточний податковий контроль здійснюється оперативно, а наступний податковий контроль – періодично.

Залежно від форми об’єкта контролю виділяють документальний і фактичний податковий контроль. Під час документального податкового контролю перевірка відповідності підконтрольного об’єкта встановленим нормативам здійснюється на підставі первинних та звітних документів. Фактичний податковий контроль – це перевірка, при якій підконтрольний об’єкт підлягає контрольним діям шляхом огляду, обмірюванню, перерахунку, контрольної закупки, інвентаризації тощо [3].

Реалізація функцій фінансового контролю відбувається за допомогою методів фінансового контролю. За І.К. Дрозд методи фінансового контролю поділені на такі групи: загальнонаукові, власне контрольні, фактичні методи, аналітичні методи.

І.К. Дрозд пропонує класифікувати документальні перевірки відповідно до охвату контрольними діями окремих сторін об’єкта перевірки – перевірка за формальними ознаками; перевірка за змістом; арифметична перевірка; нормативна перевірка; зустрічна перевірка [4].

О.А. Лукашев формальні і арифметичні документальні перевірки класифікує за методом встановлення правильності як заповнення всіх реквізитів документів, так і правильності підрахунків в них [6].

В.Б. Марченко ототожнює вибіркові документальні перевірки з тематичними, суцільні документальні перевірки з комплексними, що на нашу думку не відповідає змісту цих перевірок [5].

Відповідно до проекту Податкового Кодексу планується наступна класифікація перевірок:

- за часом здійснення перевірки - на планові та позапланові. Плановою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи контролюючого органу. Позаплановою вважається перевірка платника податків, яка не передбачається у плані роботи контролюючого органу.

- за місцем проведення перевірки - на виїзні та невиїзні. Виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

- за способом проведення перевірки - на документальні, камеральні та контрольні. Документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі поданих податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Контрольною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Одним з видів документальної перевірки є камеральна перевірка. Камеральною вважається документальна невиїзна перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках). Присутність та згода платників податків під час проведення камеральних перевірок не обов'язкова [7].

Можна підсумувати, що існуюча класифікація свідчить про достатність видів і методів податкового контролю, але його ефективність більшою мірою залежить від правильності організації фінансового контролю, розподілу ролей, компетенції контролюючих суб’єктів.

Література:

1. Закон України від 04.12.90 р. №509 «Про державну податкову службу Україні»

2. Греськів Т.С. Дослідження стану податкового обліку та контрою // Держава і регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2009. – №2. – С. 58-62.

3. Дондик Д.І. Види і методи фінансового контролю органів державної податкової служби України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №3. – С. 65-68.

4. Дрозд І.К., Шевчук В.О. Державний фінансовий контроль. Навчальний посібник. – К., 2007. – 173 с.

5. Марченко В.Б., Легкова М.Ф. Податкове право: Навч.-метод. посіб. для самост. Вивч. Диск.. – К.: КНЕУ, – 2004. – 305с.

6. Податкове право. Навчальний посібник / Г.В. Бех, О.О.Дмитрик, М.П. Кучерявенко, О.А. Лукашев. – К.,2003. – 185с.

7. http://search.ligazakon.ua/