Гаврик Валерія, ОА-06-МБ

Науковий керівник Сухарев П.М.

ІННОВАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ

В умовах вільного підприємництва лідируючі позиції на ринку найчастіше займають підприємства, які системно здійснюють інновації відповідно до науково обґрунтованих інноваційних стратегій. На сьогодні існують ґрунтовні наукові праці, присвячені організаційним, економічним, соціальним та іншим проблемам інноваційного розвитку підприємств. Проте зростання інформаційного масиву, спричинене великою кількістю наукових праць, зумовлює нову проблему – складності або неможливості практичного використання результатів численних наукових досліджень у сфері інноваційної діяльності через існування в них низки суперечностей і необґрунтованих суджень. Так, для керівництва підприємств на сьогодні постали питання: що вважати інноваціями, які види інновацій здійснювати і яким вимогам вони повинні відповідати.

На різних етапах розвитку теорії інноваційної діяльності [1] термін «інновація» трактувався по-різному, різною була також і класифікація інновацій, що призвело до значної кількості неоднозначностей.

Так, на думку Колесніченко В.Ф., інновації – це зміни, що зумовлюють 5 різних типів нових комбінацій, а саме: виробництво нового продукту або існуючого продукту в новій якості; використання нової техніки та нових технологічних процесів; проведення реорганізації виробництва; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів. Антонюк Л.Л. вважає, що інновація – це процес, в якому винахід чи ідея набувають економічного змісту [1]. Гриньова стверджує, що інновацією слід розуміти як інноваціонування – процес, який не завершується освоєнням нової техніки у виробництві або доведенням до проектної потужності нової технології, а має неперервний характер навіть після впровадження. Р. Фатхутдінов під інновацією розуміє кінцевий результат впровадження новацій з метою зміни об’єкта управління й отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.

Метою статті є уточнення змістового навантаження поняття «інновація»; удосконалення класифікації інновацій, яку могли б практично використати менеджери підприємства, формуючи портфель інноваційних проектів; визначення вимог, яким на сьогодні повинні відповідати інновації; обґрунтування напрямків їх стратегічного аналізу.

Ретельний аналіз трактувань поняття «інновація» дав змогу виділити такі суперечності:

по-перше, різні науковці розуміють під інноваціями тільки процес, значні зміни, результат тощо [2];

по-друге, одні науковці ототожнюють поняття «нововведення» та «інновації», а інші – навпаки, їх розрізняють [3];

по-третє, одні науковці, такі як Морозов Ю.П., Гаврилов А.И., Городнов А.Г. пов’язують інновації тільки з винайденням неіснуючих досі видів продукції, технології тощо, а інші – ще й з удосконаленими певним чином видами продукції та технологій;

по-четверте, в наукових працях Мединського В.Г. та Санто Б. інновації асоціюються тільки з впровадженням нових видів технологій і продукції, а в працях Яковця Ю. – ще й з застосуванням нових способів і методів управління виробничим процесом, збутом продукції.

Можна підсумувати, що інновація – це процес впровадження ідей з елементами новизни, нових або вже існуючих теоретичних та практичних напрацювань у різні функціональні напрямки діяльності підприємств, який спричиняє суттєві зміни, що окремо або в сукупності призводять до появи вагомих економічних чи інших результатів.

Існування значної кількості класифікацій інновацій спричиняє проблеми як при проведенні наукових досліджень, так і при виборі на підприємстві найдоцільніших класифікацій ознак для практичного використання. Найтиповішими недоліками, які зустрічаються при аналізі існуючих класифікацій інновацій, є такі: відображення одних і тих же назв видів інновацій за різними класифікаційними ознаками; виділення класифікаційних ознак не під мету певного наукового дослідження чи практичну потребу, а заради запровадження сумнівного пункту наукової новизни; використання різних назв для ідентифікації одного і того ж виду інновації [3].

Для керівництва більшості підприємств причиною реалізації інновацій є бажання отримувати надприбутки у довгостроковому періоді, стати лідером у галузі чи суттєво збільшити свою ринкову частку, або ж здійснити відчутний відрив від конкурентів за рахунок інноваційних конкурентних переваг. Однак досягнути цих цілей майже неможливо, якщо не проводити стратегічний аналіз такого важливого для підприємства об’єкту, як інновація.

У процесі стратегічного аналізу інновацій необхідно враховувати тенденції та напрямки досліджень інноваційного характеру як у сферах, у яких функціонує підприємство, так і в суміжних сферах, оскільки таке неврахування може призвести в майбутньому до несумісності інноваційної продукції підприємства з іншими видами продукції, що виробляються в тій же галузі або дотичних галузях економіки.

З позиції підприємства до інновацій доцільно висувати такі вимоги [2]:

1. Відповідність інновацій підприємства рівню світових науково-технічних розробок і тенденціям їх зміни.

2. Ретельність контролю якості інноваційної продукції на всіх етапах її створення, виробництва та збуту, соціальна відповідальність підприємства та його відповідальність перед споживачами.

3. Ресурсозаощадливість під час здійснення інновацій. В умовах подорожчання вартості газу нафти та різних видів матеріальних ресурсів, що імпортуються в Україну, необхідно переходити на енергозаощаджуючі виробничі технології і основні засоби, мінімізувати втрати сировинних ресурсів під час транспортування та зберігання на складах, зводити до мінімуму частку бракованої інноваційної продукції і відходів тощо.

4. Екологічність і безпечність виробництва. В Україні значна кількість підприємств нехтує цією вимогою.

5. Можливість безпечної та недорогої утилізації інноваційної продукції. На сьогодні, на жаль, небагато вітчизняних і світових виробників задумуються про подальшу утилізацію інноваційної продукції, яка відпрацювала свій ресурс або в якій уже немає потреби споживач.

Якщо керівництво орієнтується на довгострокове лідерство підприємства на ринку, то йому необхідно у процесі стратегічного аналізу інновацій визначитись з напрямками дослідження.

Під час здійснення стратегічного аналізу інновацій досліджуються такі аспекти:

→ напрямки і стан інноваційних розробок конкурентів;

→ напрямки та стан фундаментальних і прикладних досліджень, що здійснюють провідні науково-дослідні та дослідно-конструкторські організації у сфері діяльності підприємства та сферах, які дотичні до неї;

→ основні потреби споживачів продукції підприємства та рівень їх задоволення;

→ джерела і умови залучення фінансових, матеріально-сировинних, інформаційних і людських ресурсів, науково-дослідних розробок, основних виробничих засобів і технологій для системного здійснення інновацій;

→ способи захисту інтелектуальної власності підприємства;

→ стан зовнішнього середовища підприємства;

→ інструменти та шляхи довготривалого забезпечення конкурентоспроможності підприємства і його продукції, зростання його конкурентних переваг і конкурентного статусу;

→ стан інноваційного потенціалу підприємства;

→ відповідність інновацій підприємства його стратегії тощо.

Отже уточнення змістового навантаження терміна «інновація» та удосконалення класифікації інновацій сприятиме активізації використання результатів наукових досліджень підприємствами. Здійснення ж стратегічного аналізу інновацій за виділеними напрямками сприятиме підвищенню ефективності інноваційного розвитку підприємства, зокрема за рахунок зменшення частки інновацій, реалізація яких не приносить реальної вагомої користі.

Література:

1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізація: Моногафія. – К.: КНЕУ, 2003. – С.256-262.

2. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч.посібник. – К.: Заповіт. 1996. – С.134-145.

3. Буднікевич І.М., Школа І.М. Становлення регіонального ринку інновацій в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002. – С.7-13.