Экономические науки / Учет и аудит

Шевчук О.Д., к. е. н., доцент кафедри аудиту та державного контролю

Ратушняк А.А., магістрант факультету економіки та підприємництва

Вінницький національний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК

Питання щодо контролю податку на прибуток є дуже актуальним в наш час. По-перше, питання податків взагалі турбують усіх. При чинній податковій системі деякі вчені наголошують про занадто високе податкове навантаження на вітчизняні підприємства. А специфікою податку на прибуток як прямого податку є те, що він відшкодовується за рахунок прибутку, кінцевого фінансового результату, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати непрямих податків, відшкодування валових витрат та відрахувань до амортизаційного фонду, і є єдиним джерелом фінансування розвитку виробництва.

По-друге, прямі податки, хоча й поступаються непрямим за питомою вагою у формуванні бюджету, але мають суттєве значення в податковій системі України. Щорічно ми чуємо про дефіцит бюджету, невиконання доходної його частини. Провідним елементом системи прямих податків є податок на прибуток підприємств. А отже, держава постійно бореться за “вдосконалення” оподаткування прибутку, розуміючи те, що податок на прибуток підприємств, як і прибутковий податок з громадян, є одними із провідних джерел наповнення бюджету [1].

Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму фіскальному значенню переважають прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподатковування прибутку (доходу) підприємств і організацій і оподатковування особистих прибутків громадян.

Останнім часом в періодичних виданнях все частіше обговорюється проблема прийняття Податкового кодексу. Дуже часто з ним пов’язують великі надії на поліпшення податкового законодавства. Але на даний момент тяжко кодифікувати податкові нормативні акти, так як на сьогоднішній день здійснюється процес реформування податкової системи України. Швидкі зміни економічної ситуації в країні та пробіли в податковому законодавстві не дозволяють досягти стійкої системи оподаткування [2].
Скорочуючи в Податковому кодексі ставку податку на прибуток, уряд розширює його базу застосування.

Після ухвалення парламентом в першому читанні Податкового кодексу, поданого урядом, більшість економістів і політиків, вхопившись всього лише за одну норму, яка скорочує номінальну ставку податку на прибуток, заявили про головне досягнення документа – зниження фіскального тягаря для бізнесу. Дійсно, проектом кодексу встановлюється, що ставка податку на прибуток буде поетапно знижена (з 01.01.2011 по 31.12.2012 – 19%, з 01.01.2013 по 31.12.2014 – 18%, з 01.01.2015 по 31.12.2015 – 17%, з 2016 – 16%).

Варто відзначити, що проект Податкового кодексу передбачає також ставку 0%. До 1 січня 2020 року податок на прибуток не платитимуть виробники біопалива і техніки компанії, які видобувають і використовують газ (метан) з вугільних родовищ. Дані пільги є умовними, оскільки виручені гроші мають спрямовуватися на конкретні цілі, в даному випадку на зниження собівартості біопалива, збільшення обсягів виробництва і оновлення технічної бази, відповідно.

Крім того, на 10 років звільняються від сплати податку на прибуток: готелі вищі за 2 зірки (якщо вони були введені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року), підприємства легкої промисловості, розробники літаків. До 1 січня 2015 року звільняються від податку на прибуток видавництва і поліграфічні підприємства, які виробляють книжкову продукцію в Україні.

Уряд стверджує, що, знизивши номінальну ставку на прибуток, він створює один з найбільш конкурентноздатних податкових режимів в Європі. Насправді це не зовсім відповідає дійсності. У Європі діють і менші ставки податку на прибуток: у Болгарії і Чехії – 10%, в Ірландії – 12,5%, в Литві і Латвії - 15%. По-друге, в європейському законодавстві існує широкий перелік податкових знижок, активно застосовується прискорений метод амортизації, тому реальна ставка податку дуже часто істотно нижча за номінальну. Таким чином, базова ставка податку на прибуток у результаті буде знижена до 16%[3].

Для перевірки правильності нарахування податку на прибуток необхідно перевірити: достовірність і повноту визначення валового доходу; достовірність і повноту відображення згідно належне оформлених документів суми валових; правильність ведення обліку основних фондів та нематеріальних активів і визначення їх амортизації; повноту визначення об’єкта оподаткування (прибутку) і суми податку; своєчасність подання декларацій і їх достовірність; дотримання термінів розрахунків за визначеним податком та інше.

Основним документом, який підлягає перевірці при визначенні податку на прибуток є декларація з додатками до неї, облік валових доходів і валових витрат, первинні та зведені документи бухгалтерського обліку.

При перевірці кожної статті декларації особливо ретельно перевіряються розпорядчі та виконавчі документи, їх реальність, юридичне і економічне обґрунтування. Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні.
Удосконалення системи оподаткування в Україні повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального спрямування системи оподаткування у цілому. Реальні кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств. Щодо цього слід створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій.
Варто надати право підприємствам зараховувати поточні збитки до минулих звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток підприємств [4].
На нашу думку, слід збільшити податковий період із кварталу до одного року для того, щоб надати можливість суб’єктам підприємництва більше уваги приділяти питанням господарської діяльності, а не щоквартальним перерахункам та, як наслідок, оформленню чисельних фінансових документів.
Таким чином, однією із актуальних проблем є необхідність цілісної податкової системи і законодавства, яке її регулює. Нормативні акти, які визначають податкові надходження часто протирічать один одному. Складається враження, що про цілісність податкової системи в Україні не може бути і мови, не кажучи вже про будь-яку прив’язку до механізму кредитування і бюджетного регулювання. Вдосконалення податкової системи обмежується зміною лише окремих її елементів (розмір ставок, строки). Якщо і має місце зміна певних принципових моментів, то дуже рідко [2].

Отже, не зважаючи на безліч нових технічних змін і доповнень, податок на прибуток залишається украй неефективним. Уряд намагається перекрити схеми його мінімізації шляхом детальних законодавчих обмежень того, що не можна «виводити» з бази оподаткування. Але, очевидно, розробники документа не розуміють головного: якщо сьогодні вони перекриють одні схеми, завтра з`являться інші. У відповідь податківці вводитимуть нові заборони. Цей процес може тривати дуже довго і ще більше ускладнить адміністрування даного податку.

Література:

1. ПДВ та податок на прибуток: важливі зміни / Податки та бухгалтерський облік. – 2010. – № 50. – С. 38-42.

2. Податок на прибуток: закон і роз’яснення ДПАУ / Баланс. – 2008. – № 64/65. – С. 4-64.

3. www.ekonomics.unian.net.

4. Коцюнбас І.Я. Результати державного нагляду і контролю за діяльністю підприємств / Ефективне птахівництво. – 2009. – № 11. – С. 10-15.