Экономические науки/ 6.Маркетинг и менеджмент.

                             

Порохня Ю.Л., к.е.н. Козловський С.В., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Конкурентоспроможність підприємства та вплив на нього операційної стратегії

 

Анотація. Розкрито поняття конкурентоспроможності підприємства, рівнів конкурентної боротьби; наведено методологічні завдання вирішення проблеми підвищення конку­рентоспроможності підприємства, та вплив на нього опера­ційної стратегії. Подано системний аналіз сукупності конкурентоутворювальних чинни­ків, висвітлено зміст операційної стратегії та методологічний підхід до розробки опера­ційних стратегічних рішень.

Вступ. В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція підприємств-товаровиробників. Системний аналiз сукупності конкуpентоутвоpювальних чинників дає змогу виділити ті з них, вплив яких має виpiшальний хаpактеp. Головними чинниками, які безпосеpедньо впливають на конкуpентоспpоможність виpобу, є якість та ціна. Це чинни­ки першого поpядку. Вони завеpшують багатояpусну "пipамiду", акумулюючи на собі численні чинники непpямого впливу на конкуpентоспpоможнiсть, тобто чинників дpугого, тpетього й усіх подальших поpядкiв. У мipу відхилення від веpхiвки "пipамiди" вплив чинників на конкуpентоспpоможнiсть послаблюється, а взаємозв'язки стають все більш складними та piзноманiтними.

Результати дослідження. Конкурентоспроможність - це зумовлене економічними, соціальними та політичними чинниками становище країни або окремого товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках [3, с.72].

Найважливішими методологічними задачами вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємства є: визначення критеріїв конкурентоспроможності й формування системи показ­ників її вимірювання;   розроблення методів оцінки рівня конкурентоспроможності; розроблення методів формування алгоритмів (програм) підвищення конкурентоспро-можності [2, с.602].

На конкурентоспроможність впливає низка чинників, які об'єктивно впливають на підприємство, а також суб'єктивних, які залежать від команди управління підприємства, організації, цілеспрямованості робіт, пов'язаних із забезпеченням конкурентоспроможності. Проблема підвищення конкурен­тоспроможності має кілька аспектів: технологічний, організаційний, еконо­мічний, соціальний, юридичний та комерційний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість вирішення питань кожного з аспектів. Проте вирішення економіч­них питань є першочерговим [4, с.57].

Конкурентоспроможність підприємства передусім визначається таки­ми чинниками, як споживчі властивості товарів, міра маркетингової їхньої підтримки, характеристика цільових ринків, поведінка споживачів, потенціал і ресурси підприємства тощо. Набір чинників, які визначають конкурентос­проможність підприємства, виявляється настільки значимим і своєрідним, що неможливо запропонувати єдину методику збирання даних стосовно їхнього оброблення та ідентифікації для прийняття відповідних рішень[1, с.18].

Найближчими роками виживання й при­бутковість забезпечать собі ті підприємства, які зможуть досягти високої якості та конку­рентоспроможності продукції. Якість, відпо­відно до ISO 8402, визначена як сукупність характеристик продукції (процесу, послуги), які стосуються її здатності задовольняти встановлені й передбачені потреби.

У вузькому розумінні якістю продукції (послуг) вважають відсутність дефектів, які унеможливлюють використання товару (по­слуги) або певних їх складових, тобто якість продукції (послуг) - це сукупність властиво­стей та характеристик товару (послуги), за­вдяки яким товар (послуга) здатний задово­льняти потреби споживачів. Методи контро­лю та оцінки якості, методи профілактики виготовлення неякісної продукції чи надання послуг, тобто загальні засади управління якістю товарів (послуг) визначаються за до­помогою стратегічного операційного мене­джменту.

Таким чином, якщо керівництво організа­ції використовуватиме у своїй діяльності принципи та методи стратегічного операцій­ного менеджменту, то це надасть їм можли­вість стати у своїй галузі лідерами й зроби­ти свої підприємства результативними та рентабельними. Оцінювання керівництвом організації всіх змінних, які мають стратегіч­ний характер, дасть змогу визначити, чи бу­дуть справді досягнуті результати в майбут­ньому. Цими змінними можуть бути нові продукти чи послуги, створені організацією, рівень задоволення споживачів, ефективне ведення операцій чи будь-який інший показ­ник розвитку.

Тобто розробка операційної стратегії в ринкових умовах є одним із вирішальних факторів, що визначає конкурентоспромож­ність та безпосередньо залежить від позиції чи місця фірми в цьому питанні щодо інших.

Як правило, при оцінюванні стратегії від­повідають на такі запитання:

1.  Які головні фактори конкурентоспро­можності цих товарів?

2.  Яка практика фірм-конкурентів у рек­ламі та стимулюванні збуту?

3.  Яка практика фірм-конкурентів щодо найменувань (торгових марок) товарів?

4.  В чому полягають переваги упаковки товарів конкурентів?

5.  Який рівень сервісу пропонують кон­куренти в гарантійний і післягарантійний період?

6.  Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу, чи створю­ють власну?

7.  Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту, обсяги запа­сів, розміщення складів, види складів та їх вартість)?

Підтримка високої конкурентоспромож­ності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно виявляється більш прибутковим, ніж його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабі­льне місце на ринку товарів та послуг і його продукція користується постійним попитом. Однак у житті цей стан не є незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відстежувати зміни, що відбуваються в умо­вах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробниц­тва та реалізації товарів. Такими перетво­реннями можуть бути: зміна товарної полі­тики, впровадження нових технологій, диве­рсифікація виробництва, вихід на нові ринки конкурентної переваги фірм (КПФ) тощо. Тобто важливу роль відіграє розробка операційної стратегії підприємства

Важливим моментом у проведенні пере­творень з підвищення конкурентоспромож­ності підприємства є вибір часу їх здійснен­ня. Ряд авторів [7, с.34] пропонує виходити з так званого циклу конкурентної переваги фірми (КПФ) (рис. 1). Зі схеми ми бачимо, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Коли вона переходить у так звану зрілість, тобто стає незмінною, то вважається, що настав момент для прове­дення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, коли проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що через різночасність змін подій, які відбу­ваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в ста­дії загальної зрілості, деякі з них будуть у стані занепаду, і на їх зміни знадобиться ба­гато часу. Тому, відповідно до прийнятої стратегії розвитку підприємства, необхідно відстежувати зміни кожного з факторів та врахувати їх в операційній стратегії.

                   КПФ

Зародження  Прискорення  Управління  Зрілість Спад    ЧАС

Рис. 1. Життєвий цикл конкурентної переваги

Операційна стратегія є складовою стратегічного планування, яке забезпечує відповідність операційних завдань завданням ширшої організаційної структури. Оскільки стратегічні завдання мають тенденцію до змін, то й операційна стратегія опрацьовується з їх урахуванням. Деякий набір можливостей відповідно до умов адаптації до вимог клієнтів щодо продукції фірми становлять операційні можливості.

Операційна стратегія успішна лише у тому разі, якщо вона бере до уваги всі можливі варіанти пріоритетів, кожен з можливих компромісів. Ця стратегія враховує, з одного боку, потреби споживачів, а з іншого – завдання інших елементів структури підприємства.

Такий підхід пов'язує загальну стратегію підприємства із цільовими ринками, вироб­ничою структурою та операційними можли­востями підприємства [5, с.1184].

Отже, можна виділити такий ряд послі­довних дій у розробці операційних стратегі­чних рішень:

1.  Визначення потреби споживачів.

2.  Вибір продукту.

3.  Вибір операційного процесу.

4.Ефективне використання виробничих потужностей.

5.  Забезпечення вертикальної інтеграції.

6.  Удосконалення організації праці.

7.  Удосконалення технології (способу виробництва).

8.  Оптимізація товарно-матеріальних потоків.

9.  Місце розташування виробничих по­тужностей.

Для проектування операційної системи сфери виробництва товарів необхідно роз­робити і прийняти стратегічні рішення прое­ктного характеру, тобто скласти операційну стратегію. Із цього погляду операційна стра­тегія реалізується шляхом розробки вироб­ничого процесу та інфраструктури його під­тримки. Розробка процесу включає в себе вибір відповідної технології, складання ка­лендарних графіків, визначення товарно-матеріальних запасів, а також способу роз­міщення такого процесу. Щодо інфраструк­тури, то рішення стосуються систем плану­вання та управління забезпечення якості, її контролю, системи оплати праці операційної функції виробництва. Правильне поєднання таких видів діяльності блокує спроби наслі­дування шляхом створення ланцюга ціннос­ті. Цінність одного виду діяльності для спо­живача може бути підвищена за рахунок інших видів діяльності компанії. Таким чи­ном, правильне поєднання видів діяльності забезпечує конкурентну перевагу та високу прибутковість [6, с.39].

Висновки. Важливість раціонального поєднання рі­зних функцій (операційна стратегія) - одна з найважливіших ідей у загальній стратегії розвитку. Вибір правильної комбінації видів діяльності - найбільш визначальний фактор конкурентної переваги, тому що окремі види діяльності впливають один на одного. Таким чином, націлена на досягнен­ня високої конкурентоспроможності підпри­ємства стратегія ведення операцій, з одного боку, і вимоги конкурентної боротьби до по­шуку найбільш ефективних методів ведення операцій - з іншого, нероздільні й взаємо­пов'язані, вони потребують проведення фу­ндаментальних досліджень у цьому напрям­ку.

 

Література:

1. Коломієць І.Ф. Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства в системі факторів інтернаціоналізації // Конкуренція. - 2007. - № 3. - С. 16-26.

2. Портер М. Конкуренция (Исправленное издание) / М. Портер. - М. ; СПб. ; К. : Вильямс, 2005. - 602 с

3. Харченко Т.Б. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств як засіб ринково­го реформування економіки // АПК. - 2003. - № 2. - С. 70-73.

4. Чупик Г.Р. Наукові підходи до визначення категорій "конкуренція" та "конкуренто­спроможність" // Вісник Львівської КА. - 2006. - № 22. - С. 55-58.

5.  Чейз Р.Б. Производственный и операци­онный менеджмент / Р.Б. Чейз, Н.Дж. Эквилайн, Р.Ф. Якобс. - М. : Виль­ямс, 2008. - 1184 с.

   6. Шкардун В. Интегральная оценка конкурентоспособности предприятия // Марке­тинг. - 2005. - № 1. - С. 38-50.

 7.Шнипко О. Політика підвищення конкурентоспроможності: досвід розвинених країн та Україна // Економіст. - 2006. - № 8. - С. 33-35.