Економічні
науки; №15 Державне регулювання економіки
ІННОВАЦІЙНА
БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СВІТІ
Левковець О.М.
к.е.н., доцент, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого
Руйнівний
вплив на вітчизняну економіку експортно-сировинного типу світової фінансової
кризи безжально підкреслив необхідність істотної активізації
інвестиційно-інноваційних процесів. Під інноваційною безпекою (ІБ) пропонуємо
розуміти забезпечення сталого процесу створення, використання і поширення нових
знань і технологій на основі поєднання науково-технологічного потенціалу країни
та можливостей міжнародного кооперування, і створення тим самим передумов
сталого функціонування і розвитку економічної системи. Передбачає здатність
економічної системи: 1) забезпечити сталий
розвиток на основі інноваційних перетворень; 2) функціонування за
найнесприятливіших умов за рахунок використання власних інтелектуальних і
технологічних ресурсів (задоволення базових потреб, здатність системи до
самовідтворення і саморозвитку); 3) генерувати, впроваджувати та сприймати
інновації, забезпечивши критичну масу якісних перетворень в економіці.
Авторські дослідження [1] виявили відсутність в Україні як мотиваційних умов
активізації, так і ресурсного забезпечення інноваційних процесів, наявність потужних
інерційних чинників. Реалії є такими: деградація науково-виробничого
потенціалу, посилення технологічного розриву з розвиненими країнами,
технологічної залежності, неефективна структура економіки та інвестицій (97% в
2008р. – інвестиції в технології 3 і 4го технологічних укладів). Забезпечення
національних інтересів передбачає вирішення завдань:
1) найшвидше подолання наслідків світової та внутрішньої криз у країні,
відновлення інвестиційно-інноваційних процесів; 2) формування майбутньої
структури економіки, що відповідатиме постіндустріальній моделі, із задіянням
всіх існуючих резервів. Розв’язання потребує врахування впливу глобальних змін,
що визначають трансформацію традиційного визначення економічної безпеки держави
(табл.): адекватним реаліям сьогодення
стає дослідження її складових з позицій формування конкурентоспроможності країни в глобальному середовищі в середнє-
та довгостроковій перспективі.
Таблиця.
Трансформація
характеристик економічної безпеки України в умовах глобальної конкуренції
Характеристики економічної безпеки |
Проблеми забезпечення в глобалізованому світі |
1. економічна незалежність
(суверенитет) – контроль над
національними ресурсами і рівень конкурентоспроможності, що забезпечує участь на рівних у міжнародних економічних
відносинах |
1. недружні поглинання з боку іноземних ТНК, втрата контролю над
стратегічними активами, фіксація на нижчих щаблях світової технологічної
піраміди, втрата потенціалу стратегічних ініціатив |
2. сталість – здатність економічної системи до відтворення за найнесприятливіших умов за рахунок власних ресурсів (задоволення базових потреб населення, збереження незалежності) |
2. недиверсифікована економіка
визначає виключну
залежність від імпорту і кон’юнктури світових ринків; втрата науково-технологічного потенціалу унеможливлює
паритетний міжнародний обмін |
3. здатність до саморозвитку - сприятливі умови для інвестицій, інновацій, модернізації виробництва,
підвищення професійного,
культурного рівня населення та ін. |
3. перешкоди руху за рівнями технологічної піраміди
через монополізм глобальних ТНК, невизначеність перспектив розвитку світового господарства, втрата ресурсів за умов відкритості
економіки. |
Стратегія
забезпечення ІБ, подолання загроз
повинна мати за орієнтир досягнення не існуючого рівня розвинених країн,
а того, що вони матимуть у майбутньому,
тобто орієнтації переважно на галузі 6го технологічного укладу, основу яких
складатимуть нанотехнології, що, очікується, спричинять модернізацію всіх
існуючих виробництв і серйозні зміни в соціально-економічних умовах життя
суспільства (аргументи: теорія к-хвиль). Проблемою є пошук відповідних
механізмів реалізації. Напрями
докладання зусиль (мета: «запустити» процеси самоорганізації інноваційних
процесів, забезпечити критичну масу перетворень, щоб традиційна економіка
припинила відторгати інновації):
1.
«Послаблення» опору традиційної економіки через перерозподіл ренти, систему
пільг і санкцій для створення передумов механізму перетоку капіталу до
високотехнологічних галузей; формування нової структури витрат і зисків бізнесу
для стимулювання інноваційного і ускладнення рентного способу отримання
економічного прибутку. Збільшення витрат на НДДКР матиме сінергетичний ефект
лише за умови системного управління інноваційним процесом.
2.
Локалізація системи пріоритетів інноваційної діяльності має орієнтуватись на
збереження тих, в яких Україна має істотний доробок і перспективи, та одночасно
враховувати світові тенденції (наприклад, орієнтуватись на 7му Рамкову програму
ЄС). Впровадження механізмів підтримки інвестицій до високотехнологічних
виробництв (в т.ч. – держзамовлення). Стимулювання створення замкнених
технологічних циклів в рамках інноваційних кластерів.
3. Усунення
інформаційних і координаційних екстерналій через реалізацію мегапроектів
(системи проектів) в рамках національних і регіональних кластерів. Дозволить
вирішувати проблеми побудови технологічної траєкторії, інклюзивності
господарюючих суб’єктів (через демонстраційний ефект). Переоснащення галузей в
рамках єдиного стратегічного плану убезпечить від фрагментації національної
економіки і хаотичного залучення іноземних інвестицій.
4.
Активізація патентно-ліцензійної діяльності, стимулювання якісного трансферу
технологій, створення адекватної вимогам часу системи захисту прав
інтелектуальної власності.
5. Заохочення
формування «коаліцій», що, виходячи з власних економічних інтересів, здатні
сприяти забезпеченню інтересів національних (створення консорціумів, альянсів
для реалізації масштабних міжгалузевих інноваційних проектів, інноваційних
кластерів; формування і розвиток вітчизняних транснаціональних корпорацій у
високотехнологічних секторах). Формування адекватного інноваційній моделі
соціального капіталу. Зниження корупції, яка в зародку знищує інноваційний
розвиток.
6. Для долання ресурсної обмеженості доцільно
використання потенціалу масштабних коопераційних проектів у ряді
високотехнологічних галузей (особливо - в авіабудуванні, аерокосмічній галузі,
науково-технічному співробітництві в області нанотехнологій) з Російською
Федерацією (для українських корпорацій це шанс набути статусу глобального гравця).
Література:
1. Економічна безпека держави: сутність та напрями
формування./За ред. Л.С. Шевченко. – Х.: Право, 2009. – 309 с. (авторські
розділи - с. 66-110).