к.е.н., Полятикіна Л.І., Забара І.О.

Сумський національний аграрний університет

Питання удосконалення обліку основних засобів

При надходженні основні зособи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), втрачених для придбання (створення) необоротних активів. Одиницею обліку основних засобів є об єкт основних засобів.

Головні джерела надходження основних засобів такі: об'єкти, що їх вклали засновники (учасники) до статутного капіталу, об'єкти, збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первинну вартість об'єктів; придбані (куповані) основні засоби; одержані безкоштовно; виявлені під час інвентаризації надлишки основних засобів.

Згідно П(С)БО 7 „Основні засоби”, первісна вартість обєкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в звязку з придбанням (отриманням) прав на обєкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у звязку з придбанням (створенням) основних засобів; витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати безпросередньо повязані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

На підприємствах необхідно забезпечити постійне оновлення основних засобів не тільки тому, що вони зношуються, а й для забезпечення як вищого рівня фондооснащеності виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу – єдиного фактору, який дає змогу кардинально підвищити рівень ефективності виробництва. У зв’язку з цим на підприємства надходять основні засоби в результаті будівництва, придбання чи навіть безоплатної передачі або фінансової оренди. Такі операції відображаються як у фінансовому, так і в управлінському обліку одночасно на основі актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

У той же час є певні особливості, що необхідно враховувати саме в управлінському обліку. Насамперед слід наголосити, що в управлінському обліку важливе значення має належність об’єктів до конкретних центрів відповідальності. Тому й передбачено, що згаданий акт складається не тільки при надходженні основних засобів на підприємство, а й у всіх випадках передачі об’єктів від одного центру відповідальності до іншого. Приймання основних засобів здійснює комісія, затверджена керівником підприємства. Важливо, щоб при цьому була ретельно перевірена комплектність об’єкта відповідно до проектно-кошторисної чи технічної документації. Причому треба пом’ятати, що разом з машинами і механізмами, автомобілями часто надходять ремкомплекти, запасні вузли, комплекти інструментів, певні малоцінні та швидкозношувані предмети, вартість котрих у технічних паспортах і товарно-транспортних накладних не вказується.

У фінансовому обліку у зв’язку з цим об’єкт приймається на баланс за загальною прейскурантною вартістю (справедливою вартістю за П(С)БО 7), до якої додають витрати на реєстрові збори, державне мито та ін. Тому в управлінському обліку необхідно забезпечити роздільний облік об'єкта і комплектуючих відповідно до їхньої кількості за технічними паспортами і вартості, визначеної за аналогами, що є на підприємстві, або на основі прайс-листів чи експертної оцінки. Оскільки у згаданому акті (тип. ф. № 03СГ-1) відповідних граф чи рядків не передбачено, для оприбуткування таких комплектуючих можна використовувати накладні (прибуткові ордери) з подальшим відображенням цих даних у реєстрах аналітичного обліку. Кожному об’єкту основних засобів присвоюють інвентарний номер, що є дуже важливою відмінною ознакою реєстрування в управлінському обліку, якщо врахувати, що на підприємствах експлуатуються, як правило, кілька однотипних, а то й однакових об’єктів. Інвентарні номери присвоюються за серійною ознакою і складаються з чотирьох-чи п’ятизначних чисел. Ці номери наносяться фарбою або закріпленням жетонів на кожний об’єкт і зберігаються, як правило, за ними на весь період їхньої експлуатації на підприємстві. Навіть якщо об’єкти однотипні та обліковуються в одній інвентарній картці, кожному з них присвоюють окремий інвентарний номер. Інвентарні номери об’єктів, що вибули внаслідок зносу, реалізації і т. п., не можуть присвоюватись іншим основним засобам, котрі надійшли на підприємство. Орендовані основні засоби обліковуються в орендарів за інвентарними номерами, присвоєними орендододавцями. При оприбуткуванні основних засобів, придбаних у постачальників, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, тип. ф. № 03СГ-1 складається в одному примірнику, оскільки, крім нього, є товарно-транспортна накладна. Якщо ж об’єкт передано від одного центру відповідальності до іншого, цей акт складають у двох примірниках: один передають у фінансову бухгалтерію, а інший зберігають у підрозділі, що передав об’єкт основних засобів.

В зв’язку з формуванням в даний час нової економічної системи, заснованої на ринкових відносинах для ефективного управління необхідно отримувати достовірну інформацію за невеликий проміжок часу. В зв’язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку і суттєвим змінам піддаються методологічні і методичні аспекти його організації. Необхідно застосовувати автоматизовану систему обліку, в склад якої входили автоматизовані робочі місця бухгалтера. В умовах автоматизованої обробки інформації бухгалтерський облік і бухгалтерська інформація використовується набагато менше ніж при ручній обробці даних.

Сучасна автоматизована система обліку повинна будуватися на основі найновіших засобів вирахувальної техніки і повинна забезпечити повне і своєчасне задоволення інформаційних потреб користувачів; виконання контрольних і аудиторських задач.