К.э.н., доцент Волощук Л.О., Скороходова Л.В.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

Проблеми оцінки інтелектуального капіталу сучасних підприємств

Останнім часом інтелектуальний капітал підприємств стає все більшим чинником їх тривалої конкурентоспроможності та стійкого розвитку. В умовах інноваційної економіки саме інтелектуальний капітал визначає цінність та ринкову вартість економічного суб’єкта. Він стає одним з ключових об’єктів управління у сучасній системі управління підприємствами. Саме інтелектуальний потенціал та капітал підприємства визначає його майбутнє. Тому проблеми управління інтелектуальним капіталом стають все більш актуальними для суб’єктів всіх видів економічної діяльності, адже саме його рівень обумовлює їх конкурентні позиції та переваги. У сучасній діяльності підприємств одним з найважливіших аспектів є розробка та впровадження новітніх технологій (як технічних, так й організаційно-управлінських), що обумовлює необхідність оцінки не лише кінцевого продукту, але й знань та інших ресурсів, що були задіяні при їх створенні. Отже, постає необхідність переоцінки економічного положення підприємств, скоригованого на вартість тих нематеріальних ресурсів, що витрачалися.

В найбільш широкому розумінні інтелектуальний капітал - це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості. Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що під час свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості [1].

Незважаючи на значну кількість напрацювань з питань інтелектуального капіталу, досі не вирішені основні проблеми управління цією категорією: не існує єдиного визначення сутності та класифікації складових інтелектуального капіталу, відповідно не вирішені проблеми обліку інтелектуального капіталу та його складових, відсутні універсальні методики аналізу та оцінки.

Базовою проблемою обліку інтелектуального капіталу є незмога врахувати всі витрати, понесені при здобутку такого капіталу. Тому сьогодні науковцями пропонуються різні методи виміру інтелектуального капіталу, при застосуванні яких можна було б оцінити реальний стан підприємств. Появу різних показників оцінки інтелектуального капіталу спричинив стан крупних транснаціональних компаній («Kraft», «Standard Oil» та ін.), при продажу яких ринкові ціни порівняно з балансовими відрізнялися у десятки мільярдів доларів.

Одним з найбільш розповсюджених показників оцінки інтелектуального капіталу є коефіцієнт Тобіна q [3], що у числовому значенні характеризує стан компанії на ринку, та розраховується як відношення ринкової вартості компанії до вартості заміщення її реальних активів (якщо коефіцієнт q<1 не має сенсу інвестувати у цей об`єкт). Цей коефіцієнт може розповсюджуватися на будь-який актив (ресурс), в т.ч. і на персонал, та активно використовується серед таких відомих компаній, як «Kodak», «Petroleum», «Ростелеком» та ін.. Девід Скірм [2] запропонував методику збалансованих рахунків неосяжних цінностей і відмітив, що головними труднощами оцінки є не співвідношення поняття виміру з первинними математичними розрахунками. Ратриція Ордонес де Паблос [2] запропонувала більш як 33 показники відображення карти інтелектуального капіталу, які використовують менеджери більше 25 підприємств Австрії, Данії, Германії. Проте, жодна з означених методик не є універсальною.

Існують й опосередковані проблеми, розв`язання яких допомогло б у вирішенні глобальних проблем оцінки інтелектуального капіталу – це фінансова звітність, яка на сьогоднішній день в повному ступеню не відображає всіх різновидів інтелектуального капіталу. В діючих стандартах обліку (П(С)БО-8 та МСФЗ-38) запропоновано враховувати до активів підприємств лише нематеріальні активи, до складу яких відносять: 1) організаційні витрати, віднесені до статутного фонду; 2) видатки на реєстрацію брендів, торгових марок; 3) вартість програмного забезпечення; 4) авторські права, рецепти, формули, проекти, макети, що були реалізовані, й т. і. Проте, вартісного відображення не знаходять такі важливі статті, як ділова активність, репутація компаній, розумовий потенціал працівників, реальна вартість брендів та торгових марок й т. і., які обумовлюють зростання як цін на продукцію, так й ринкової вартості підприємств. Це зменшує шанси «багатих» на інтелектуальні активи підприємств відповідати по зобов`язаннях на суму цих активів. Тому гостро постає проблема розбіжностей оцінки реальної (ринкової, справедливої) та балансової (облікової) вартості майна підприємств, що спричинює низку задач, а саме:

- остаточне виділення груп показників, за допомогою яких фінансовий стан підприємств буде встановлений достовірно, з урахуванням інтелектуальної складової;

- формування єдиних підходів до обліку та оцінки інтелектуальних активів;

- відображення у звітності корективів щодо розширення обліку інтелектуального капіталу окрім вже існуючих вимірників нематеріальних активів з тим, щоб зменшити вартісний розрив між реальною і балансовою оцінкою підприємств.

Литература:

1. Бутнік - Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал – 2002, № 1.-С.16-27.

2. Измерение интеллектуального капитала. Інтернет - ресурс: http://www.management.com.ua/ims/ims121.

3. Яскевич Е.Е. Использование коэффициента Тобина для оценки персонала. Интернет-ресурс: //www.cpcpa.ru/Publications/012/

4. Петрова Л.С., Волощук Л.А. Проблемы оценки интеллектуального капитала предприятия / Матеріали Першої науково-практичної Інтернет - конференції „Проблеми ринку та розвитку регіонів України в 21 столітті ”, Одеса: ОНПУ, ІПРЕЕД, 2010. Вид-во „ВМВ”, С.78¾80.