Гафійчук Юлія Володимирівна
Буковинська державна фінансова академія
М.Чернівці
Науковий
керівник:
Попадюк Олена
Василівна
ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ В
СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
В умовах
сучасної конкуренції на ринку товарів одним із найважливіших питань кожного
підприємства є вдосконалення апарату формування ціни на дану продукцію, для
успішного його функціонування та задоволення попиту. Система таких рішень являє
собою стратегію ціноутворення. Основним завданням якої є одержання
максимального прибутку та задоволення потреб споживача. При утворенні цієї
стратегії кожне підприємство повинно поставити перед собою головну мету:
одержання максимальної виручки від реалізації продукції,
конкурентноспроможність даного товару на ринку чи його рентабельність.
У
підприємницькій діяльності цінова політика прямо впливає на діяльність
підприємства, тобто одержання прибутку, а не збитку. Саме тому стратегія
ціноутворення повинна розроблятись відповідно до можливостей того чи іншого
підприємства. Це все зумовлено тим, що підприємство повинно формувати ціну на
свою продукцію так, щоб вона була конкурентноспроможна, доступна споживачу і
щоб при цьому всьому був наявний попит і пропозиція.
При
формуванні ціни підприємство повинно враховувати низку факторів серед яких [2]:
- роль та місце ціни в стратегії маркетингової діяльності
підприємства, вимоги реклами;
- рівень попиту і пропозиції, методи розрахунку ціни;
- особливості транспортних послуг, особливості входження
нової продукції на ринок.
В сучасних умовах господарювання використовується такі ціни:
Внутрішня
ціна підприємства - це ціна пропозиції товару, що повністю залежить від складу
елементів витрат на підприємстві [1].
Прейскурантні ціни (вільні ціни) які використовуються для купівлі та
придбання товарів на внутрішньому та зовнішньому ринку [5].
Договірні ціни - встановлюються в
угодах між продавцем та покупцем товарів за згодою сторін [3].
Регульовані ціни - номенклатура товарів та послуг, на які встановлюються регульовані ціни
затверджуються на державному або місцевому рівні [1].
При формування
продажної ціни підприємства можуть використовувати різні методи ціноутворення:
параметричний метод, ціноутворення на підставі поточної ціни, метод торгової
націнки, метод на підставі попиту, метод повних витрат, метод беззбитковості
[3].
Найпростіший
метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою: середні витрати плюс
прибуток. Другий додаток іноді називають націнкою, її розмір залежить від виду продукції, попиту на нього, вартості одиниці продукції, обсягу продажу тощо.
Для багатьох
підприємців дуже зручний метод ціноутворення на основі рівноваги попиту і
пропозиції. Продавець відчуває цю рівновагу за
стійким попитом на свою продукцію [4].
Витратний
метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на
одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни.
При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на
розмір націнки, яка залежить від особливостей товару, а також еластичності
попиту за цінами [5].
Популярний
також метод розрахунку ціни на основі аналізу безбитковості та забезпечення
цільового прибутку. Цей метод заснований на
вивченні графіка беззбитковості. Такий метод ціноутворення передбачає аналіз
різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він
необхідний для подолання рівня беззбитковості та одержання бажаного прибутку
[8].
Встановлення цін на нову продукцію. Досвід показує, що спочатку виробник
встановлює на продукцію, яку раніше не виробляв, високі ціни. У такому разі
говорять, що підприємство знімає “вершки” з ринку. Проте це можливо за певних умов:
великий попит, висока ціна не повинні швидко створювати нових конкурентів і,
нарешті, висока ціна має відповідати високій якості продукції [9].
Але кожен
метод ціноутворення має і свої недоліки: по-перше, в даних
методах не враховується ринкові фактори (характер
попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна,
визначена за такими методами, практично завжди завищена і в
конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця; по-друге, на розраховані ціни впливають ринкові фактори; по-третє, розрахунок за деякими методами робиться на певну категорію
покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за
комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо [6].
Для більш успішної політики
ціноутворення підприємств необхідно зробити наступне :
1. Створити на
території ринку збуту свої торговельні представництва для більш успішного
просування товару на ринок;
2. Поставити на
високий рівень маркетингові дослідження.
3. Освоювати нові більше зроблені методи
ціноутворення.
Отже, аналізуючи
ціноутворення на підприємствах в сучасних умовах, слід зазначити, що на
сьогоднішній день є безліч методів ціноутворення серед яких підприємство може
обрати для себе найефективніше і найраціональніше. Основою є те , що
ціноутворення — це складний процес встановлення і
розробки ціни на товари та послуги, він є дуже серйозним питанням для
кожного підприємства. Саме вирішення даних питань, дає змогу ефективно діяти механізму
регулювання ціноутворення.
Список використаної літератури
1. [ Про ціни
та ціноутворення: ЗУ від 3.12.1990 №507 -ХІІ зі змінами від 1.01.2007 №189 - //zakon.rada.gov.ua ]
2. [ Корінєв
В.Л. Цінова політика підприємства. – К., 2001.]
3. [ Литвиненко Я.В. Сучасна політика ціноутворення: Навч. посібник. – К.: МАУП,
2001.]
4. [ Цацулин А.
Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга: Учеб.
пособие. —
М.; Филинъ, 1998.]
5. [ Чубаков Г. Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике
предприятия. — М.; ИНФРА-М, 1996.]
6. [Колесніков О. В. Ціноутворення: Навч. посіб. – 2007р.]
7. [ Теоретичні основи розробки стратегії ціноутворення підприємств // Економіка та держава. – 2006.] 8. [ Особливості стратегічного ціноутворення на підприємстві//Держава та регіони – 2006.]9. [ Механізм ціноутворення//Держава та регіони – 2008.]