Інфляційне таргетування як ефективний механізм монетарного регулювання

Гаврилишин Н.М., Кравчук І.П.

Буковинська державна фінансова академія

Інфляційне таргетування як ефективний механізм монетарного регулювання

Економіці кожної країни в більшій чи меншій мірі характерне таке явище, як інфляція. Проблема інфляції в Україні є досить актуальною і вимагає свого негайного вирішення. Варто відзначити, що ймовірність інфляційної загрози визначається системою ризиків, диференційованих за часовою та просторовою характеристиками.

Інфляційне таргетування – це комплекс заходів, які приймаються державними органами влади для контролю за рівнем інфляції у країні.

Інфляційне таргетування має декілька стадій:

· встановлення планового показника інфляції на деякий період (як правило, рік);

· вибір монетарного інструментарію для контролю над рівнем інфляції;

застосування монетарного інструментарію;

· порівняння рівня інфляції на кінець звітного періоду із запланованим і аналіз ефективності монетарної політики.

Режим монетарного таргетування набув поширення в 70-80 рр. ХХ століття. Таргетування інфляції було перший раз застосовано у Новій Зеландії в 1990 році. Відтоді цю стратегію пробувало впровадити близько 30 країн, більшість із них - успішно.

Інфляційні процеси в Україні були викликані низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників. Це негаразди перехідної економіки, залежність від зовнішнього енергопостачання, непослідовність економічної політики, помилки у політиці бюджетних видатків тощо.

Отже, інфляційні процеси в Україні були зумовлені наступними причинами:

· невиваженою первинною емісією;

· диспропорційністю у структурі економіки, що виникла за часів існування адміністративно-командної системи;

· витратністю економіки та непродуктивними витратами окремих виробництв;

· залежністю українських виробників від імпорту (енергоносіїв, окремих сировинних матеріалів, комплектувальних виробів тощо);

· неефективністю безготівкової системи розрахунку;

· від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі;

· зростанням цін на імпортні товари та послуги;

· необґрунтованим встановленням валютного курсу;

· втратою зацікавленості у продуктивності праці;

· суттєвим скороченням інвестицій;

· надмірним розширенням тіньового сектору економіки;

· використанням неринкових форм розрахунків, зокрема бартеру;

· низьким рівнем спроможності економіки щодо задоволення внутрішнього попиту (значна частина приросту ВВП забезпечується за рахунок компонентів, створених у матеріальній сфері).

Згідно з оцінками фахівців, сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації як бізнесу, так і уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку[5, с.19]. Доцільно також прискорити проведення економічних реформ, враховуючи структурну перебудову економіки, стимулювання ринкових відносин. Це об’єктивно забезпечуватиме Україні макроекономічну стабілізацію.

Наслідки інфляції складні й різноманітні. Високий рівень інфляції перетворюється у серйозну перешкоду для виробництва, зумовлює економічну і соціальну напругу в суспільстві.

Для ефективної боротьби з інфляцією не достатньо застосовувати тільки монетарні заходи. Вони повинні бути підкріплені жорсткою фіскальною політикою, тобто стриманим витрачанням бюджетних коштів.

Рис.1. Динаміка зміни індекса споживчих цін з 1996 по 2009рр. [4, с.77]

Сутність механізму інфляції полягає в тому, що в умовах відносно стабільного номінального валютного курсу національно грошової одиниці зростання обсягу експорту товарів та послуг створює надмірний приріст грошової маси, який є потенціалом майбутньої інфляції. Реальне підвищення інфляції залежить від того, чи відбудеться номінальне підвищення заробітної плати спочатку у бюджетній сфері, а потім і в інших сферах виробництва товарів та послуг. Якщо таке підвищення відбувається, то за відсутності відповідної пропозиції товарів та послуг зростають ціни споживчого ринку, а потім і ціни виробників продукції виробничого призначення.

Механізм протидії інфляції полягає у трансформації надмірного приросту грошової маси в заощадження та валове нагромадження основного капіталу (у відсотках до ВВП) та підтримка відповідного потенціалу економічного зростання на достатньому рівні є одним з головних факторів, який здатен, з одного боку, ліквідувати високу інфляцію, а з другого, - забезпечити стабільно високі темпи приросту ВВП.

Доцільно в Україні здійснювати таргетування інфляції, а пріоритетом монетарної політики має стати стабільність. Насамперед слід звернути увагу на:

· забезпечення чіткого та зрозумілого орієнтиру для всього суспільства, який може легко використовуватися під час укладання контрактів усіма економічними агентами;

· добре налагоджену систему цільових показників інфляції, що дає Національному банку України кредит довіри до нього та певну свободу дій у реагуванні на короткострокову нестабільність[3, с.100].

Використання цільових показників інфляції сприятиме значному посиленню підзвітності та дисципліни при проведенні грошово-кредитної та податково-бюджетної політики і відповідному зростанню довіри до держави, що дозволить прискорити структурні реформи, досягти більшої довіри до монетарної влади, порівняно зі стратегією монетарного таргетування, яке призводить до зміни такого цільового орієнтиру, як грошова маса.

Центральний банк повинен мати необхідний набір фінансових інструментів і розуміння зв’язку між своїми діями та розвитком інфляції. Завдання валютно-курсової політики слід підпорядковувати таргетуванню інфляції і забезпечити координування фіскальної політики та управління державним боргом.

Інфляційне таргетування є перспективним для України. Цей монетарний режим шляхом стабілізації інфляційних очікувань та зниження відсоткових ставок за довгостроковими кредитами сприятиме розвитку внутрішнього сектору економіки. Сьогодні Україна недостатньо використовує потенціал свого власного ринку, надаючи перевагу експорту, продовжуючи тенденцію до зростання. Інша річ, що економіка та фінансова система України сьогодні явно не готові до впровадження таргетування інфляції.

Серед позитивних сторін інфляційного таргетування наступні:

1. допомагає, у більшості випадків, швидко знизити інфляцію;

2. зміцнює фактичну незалежність центрального банку, чітко орієнтуючи його на одну мету (зниження інфляції і її стабілізація на низькому рівні);

3. сприяє підвищенню професійного рівня, прозорості й довіри грошовій політиці, а також підвищенню професійного рівня макроекономічних аналізів і дебатів у даній країні.

В Україні повномасштабне таргетування інфляції можливе лише у довгостроковій перспективі. У короткостроковій і середньостроковій перспективі запровадження такого механізму неможливе внаслідок відсутності початкових умов. Характерним для сучасної економіки є велика частка неконкурентоспроможних ринків, які потребують значної реструктуризації.

Щоб увести в Україні механізм фіксування інфляції, необхідно виконати три головних вимоги:

1. Відмовитися від фіксування яких-небудь інших показників, крім інфляції (наприклад, валютного курсу, заробітної плати, рівня безробіття).

2. Центральний банк повинен бути незалежний від уряду.

3. Необхідно впровадити відповідні монетарні інструменти (дисконтна ставка, операції на відкритому ринку й резервні вимоги).

Запровадження інфляційного таргетування не є прерогативою лише центрального банку. Це комплексне питання, яким разом із центральним банком повинен займатися й уряд. Крім того, необхідні добре розвинута фінансова система, оснащена гнучкими інструментами монетарної політики, та якісний прогноз інфляції [1, с.218].

Отже, на сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні питання зниження інфляції постає досить гостро. Адже саме ефективне вирішення даного питання дасть змогу Україні зробити впевнений крок вперед у плані економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення та виходу на новий, вищий щабель у світових масштабах. За допомогою ефективних заходів політики держави можна буде досягнути спочатку припинення зростання інфляції, а потім і її зниження.

Список використаної літератури:

1. Круш П.В. Макроекономіка та її регулювання: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2009. – 424с.

2. Макро- та мікроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2ч. С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За заг. ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 2007. – 518с.

3. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні / Марцин В.С. //Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №1. – с.93-102.

4. Горбанський А.Б. Ідентифікація типу інфляційного процесу в Україні / Горбанський А.Б.//Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010. - №1. – с.76-81.

5. Калюжний В. Механізми розвитку та протидії інфляції в Україні / Калюжний В.//Економіст. – 2008. - №6. – с.16-22.