Науковий керівник: Воропаєва О.В., асистент

Автор: Шляхов О.В., студент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Інвестиційна діяльність є основною передумовою для створення ефективної економіки та розвитку ринкових відносин в Україні. Стримування інвестиційної активності внутрішніх і закордонних інвесторів за рахунок сформованого несприятливого інвестиційного середовища веде до зниження загальних макроекономічних показників та зниженню ефективності всіх сфер економіки. Все це зумовлює необхідність аналізу сучасного стану інвестиційної діяльності в Україні, виявленню проблем та шляхів їх вирішення задля активізації інвестиційних процесів.

Проблемами інвестиційної діяльності та залученням інвестиційного капіталу в Україну займалися багато вчених, серед яких: Івахненко І.С., Марцин В.С., Абрамович І.В., Пшеничка В.П., Новицька Т.А. та інші. Водночас дослідження вчених в області інвестицій були спрямовані на вивчення напрямів формування та удосконалення державної інвестиційної політики без узагальнення стану інвестиційного сектору економіки України. З цим постає необхідність дослідження проблем, пов’язаних з залученням інвестицій в країну.

Метою статті є дослідження сучасного стану інвестиційної діяльності України, визначення основних проблем в інвестиційному процесі та шляхів їх вирішення, з урахуванням наявного потенціалу української економіки.

Темпи економічного розвитку і ефективність функціонування фінансового ринку значною мірою визначаються інтенсивністю інвестиційної діяльності в країні.

На сьогоднішній день в Україні інвестиційна активність стримується за рахунок несприятливого інвестиційного клімату. Негативний вплив на інвестиційний клімат мають такі зовнішні та внутрішні фактори: зниження фінансових можливостей бюджетів всіх рівнів, господарюючих суб'єктів та населення; недосконалість і мінливість нормативно-правової бази; слабка розвиненість фондового ринку і ринку капіталів; відсутність системи страхування ризику інвесторів; нестабільна політична ситуація в країні та інші.

Послаблення фінансового сектора економіки світовою економічною кризою, також стало причиною зниження темпів приросту обсягу іноземних інвестицій в Україну [3, c. 8]. Так, у 2007 році приріст прямих іноземних інвестицій склав 7935,4 млн. дол. (або 168,2 % до попереднього року), а у 2008 – 6180,7 млн. дол. (або 77,9 %), а зростання інвестицій у 2008 та 2009 році пов’язано в першу чергу з наданими Україні кредитами іноземними установами, передусім МВФ, які спрямовані на подолання наслідків кризи [7].

Для активізації інвестиційного процесу в Україні необхідною є структурно-інноваційна перебудова економіки держави, яка потребує: створення сприятливого інвестиційного клімату, становлення фондового ринку, удосконалення фінансово-кредитної системи, реформування відносин власності, прискорення процесу приватизації [5, с. 7]. При цьому головне місце серед даних напрямків посідає створення сприятливого інвестиційного клімату, який виражається в національній конкурентоспроможності та інвестиційній привабливості.

Як свідчать світові рейтинги країн, економіка України не є достатньо конкурентоспроможною та інвестиційно привабливою. Згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2009 — 2010», рейтинг глобальної конкурентоспроможності України в 2009-2010 році знизився з 72-ї позиції до 83-ї позиції. Індекс глобальної конкурентоспроможності оцінює 131 країну за 12 критеріями, що охоплюють понад 100 індикаторів продуктивності та ефективності їх економік. При цьому, для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар’єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, вартість робочої сили, залізнично-дорожню мережу. Чинники, що негативно впливають на рівень конкурентоспроможності: рівень інфляції, політична нестабільність, податкова політика, митні процедури, незахищеність прав власності, надійність банківської системи, інвестиційне законодавство, авіатранспортна інфраструктура [2].

Досліджуючи досвід розвинутих країн і держав з транзитивною економікою з приводу організації інвестиційної діяльності, можна сказати, що її ефективність залежить від стану державного регулювання, а саме: виваженої пільгової податкової політики, державної фінансової підтримки суб'єктів господарювання і цільового стимулювання пріоритетних галузей економіки. В промислово розвинутих країнах пріоритетним в системі інструментів державного регулювання інвестиційних процесів є використання таких фінансових стимулів як надання кредитів з низькими відсотковими ставками, надання субсидій та ін., а фіскальні інструменти відходять на другий план [1, c. 16].

З метою залучення більш великих обсягів інвестицій потрібно реструктуризувати вітчизняну економіку для підвищення її конкурентоспроможності та інтеграції у світові економічні структури; створення прогнозованого і стабільного середовища у бізнесі. Для цього важливим є вибір державою певних пріоритетних напрямів сприяння інвестиційній діяльності [4, c. 52].

У сучасних умовах основними напрямами діяльності держави зі сприяння інвестиційної активності в Україні повинні стати:

– інвестиційна діяльність із використанням єдиних оціночних показників економічних, екологічних та соціальних критеріїв;

– чітке розмежування сфер використання централізованих державних і децентралізованих інвестицій у їх взаємозв'язку;

– зменшення тривалості інвестиційного циклу;

– удосконалення структур капітальних вкладень, регулювання та управління інвестиційною діяльністю в нових економічних умовах, що складаються в результаті згасання економічної та фінансової криз [6, с. 17].

Таким чином, інвестиційна діяльність в Україні потребує формування позитивного інвестиційного клімату, основними рисами якого повинна стати досконала законодавча база, політична стабільність у країні та високий рівень захищеності інвестора. Досягнення високого рівня привабливості інвестиційного клімату та подолання інших існуючих проблем можливо лише завдяки виваженій та своєчасній інвестиційній політиці держави, яка повинна спиратися на зарубіжний досвід та реалізовувати пріоритетні напрями сприяння інвестиційної активності в Україні.

Література

1. Абрамович І.В. Напрями активізації державної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 1. – С. 16-19.

2. Глобальний звіт про конкурентоспроможність 2009–2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.ger.weforum.org

3. Івахненко І.С. Інвестиційна діяльність в Україні: сучасний стан та можливості її активізації // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 2. – С.7-9.

4. Марцин В. Удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності в економіці України // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 5. – С. 47-59.

5. Новицька Т.А. Формування ефективної інвестиційної політики України з використанням позитивного досвіду інших країн світу // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 9. – С. 6-8.

6. Пшенична В.П. Ефективність механізму формування інвестиційного клімату в Україні // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 7. – С. 14-17.

7. Статистична інформація Державного комітету статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua