Экономические науки/7. Учет и аудит

Ткачук В.О., Яцков О.М.

Науковий керівник: Шевчук Л.П., асистент

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості фінансової звітності страхових компаній України

При управлінні господарської діяльності постійно потрібна інформації за всіма господарськими процесами та операціями, їх характером і обсягом, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, про їх використання, про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами та фінансові результати діяльності, а саме дані бухгалтерського обліку дозволяють дати таку комплексну оцінку діяльності підприємства і організації. Джерелом такої інформації є фінансова звітність. У нашому випадку ми розглянемо фінансову звітність страхових компаній.

Відповідно до П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображує фінансовий стан підприємства та результати його діяльності за звітний період. Згідно із ст. 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. фінансова звітність не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством [2]. Розглядаючи сучасний етап розвитку страхового ринку спостерігається необхідність у забезпеченні правдивої, достовірної та неупередженої інформації про фінансове становище користувачам для прийняття рішень.

Особливості фінансової звітності страхових компаній досліджували такі вітчизняні вчені як В.Д.Базилевич, К.С. Базилевич, Г.П.Голубнича, Д. Янок.

Страхові компанії у своїй фінансовій звітності включають: баланс (форма №1), звіт про фінансові результати ( форма №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний капітал (форма №4), примітки до річної фінансової звітності (форма №5) [2]. Основним фінансовим документом страхових організацій є баланс, який характеризує фінансові можливості та стійкість страховика. Активи балансу відображають майно страхової організації. Паралельно з порівнянням загального обсягу активів страхових компаній необхідно приділяти увагу структурі та співвідношенням статей балансу страхової організації. Особливим саме для страхових компаній є статті, що відображають дебіторську заборгованість за операціями страхування, співстрахування і перестрахування, тобто показують заборгованості страхувальників, страхових агентів, брокерів та інших страхових організацій. Пасиви баланса страхової організації відображають джерела коштів страховика, в тому числі власний капітал і залучені кошти. Капітал страхової організації за джерелами походження складається із власного і залученого. Головним елементом власного капіталу страховика є статутний капітал, а залученого – страхові резерви. Якщо власний капітал перевищує статутний, це свідчить про те, що діяльність страхової компанії прибуткова, і навпаки. В цілому кінцевий фінансовий результат страхової організації визначається як різниця між її доходами та витратами. Фінансовий результат страхової організації – підсумок фінансово-господарської діяльності страховика, що розраховується як різниця між доходами і витратами страхової організації за певний період часу. Отже, найбільш загальним показником результативності діяльності страховика є його валовий дохід. Він визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій. Прибуток страхової організації – це різниця між ціною страхової послуги і собівартістю її надання. Потреба страхової організації в прибутку визначається завданням самофінансування поточної діяльності і розвитку страхування [1]. Визначимо, що для виконання зобов’язань за договорами страхування життя у випадку настання страхових подій страховики формують спеціальні страхові резерви. Українські страхові компанії відповідно до правил формування страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 17 грудня 2004 р.№ 3104, обов’язково створюють: 1) резерв незароблених премій; 2) резерв заявлених, але не виплачених збитків; 3) резерв збитків, які виникли, але не заявлені; 4)додаткові резерви (в тому числі резерв катастроф, резерв коливань збитковості та ін.) [2].

Отже, правильне формування страхових резервів, поряд з іншими не менш важливими функціями страхової організації, такими як інвестування страхових резервів, перестрахування, є основою фінансової стійкості страховиків. Розглядаючи цю проблему, необхідно спиратися на законодавчу та нормативну базу, що регламентує страхову діяльність в Україні.

Виходячи з необхідності пристосування балансу до потреб страхової діяльності, пропонуємо його форму, що поєднує в собі національні стандарти та вимоги щодо фінансової звітності страховиків. На відміну від діючої форми балансу, в ній розгорнуто представлені такі показники, як фінансові інвестиції, страхові резерви, дебіторська та кредиторська заборгованості за операціями страхування і перестрахування. Враховуючи особливості страхової діяльності – залучення коштів страхувальників – така форма представлення активів та зобов’язань страховика робить звітність прозорою для користувачів.

Література:

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР із змінами.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХIV від 16.07.1999 р. зі змінами та доповненнями.

3. Голубнича Г.П. Адаптація законодавства зі звітності українських страхових компаній до вимог ЄС//Вісник Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. Серія Економіка. – 2009.- № 94-95.- С. 96-99.

4. Д. Янок. Аудит фінансової звітності у вирішенні проблеми підвищення якості інформації про фінансові результати діяльності підприємства//Банківська справа. – 2008. - №1. – с. 21-29.