Економічні науки / 12 Економіка сільського господарства

к.е.н., доцент Мулик Т. О., Чорномаз К. С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Наукові підходи щодо оцінки ефективності використання виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств

Виробничий потенціал відіграє важливу роль в діяльності підприємства. Він є важливою складовою потенціалу сільськогосподарських підприємств від ефективності використання якого зростає конкурентоспроможність продукції, зміцнюється позиція підприємства на ринку, поліпшується в цілому ефективність господарювання. В умовах поширення негативних тенденцій, пов’язаних із фінансовою кризою активізація власного виробничого потенціалу діяльності підприємства є важливим завданням кожного підприємства.

Питання визначення сутності виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств і його ефективного використання є предметом дослідження багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених.

У першому десятиріччі ХХ ст. особливу увагу дослідженню цього питання у своїх працях приділяють такі науковці, як А. Анчишкін, З. Герасимчук, А Борисов, О. Амоша та ін. Дослідження даного питання є особливо актуальним в сучасних умовах і потребує значної уваги.

Термін “потенціал” в перекладі з латинської potentia означає сила, міць, і визначається як сукупність наявних засобів, можливостей в певній галузі, наприклад, військовий потенціал будь-якої країни – сукупність її економічних, морально-політичних і військових ресурсів для ведення війни [5, с. 404].

У радянському енциклопедичному словнику «потенціал – це джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення певної мети; можливості окремої особи, суспільства, держави у певній галузі»[4].

Виробничий потенціал сільськогосподарського підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь якій системі: цілісність, цілеспрямованість, складність, взаємозамінність, альтернативність його елементів, взаємозв’язок та взаємодія елементів виробничого потенціалу, самовідтворюваність, інноваційна сприйнятливість, гнучкість, соціально-економічні наслідки використання. Головне призначення виробничого потенціалу підприємства зводиться до утворення нових вартостей, а його елементи повинні цілеспрямовано адаптуватися до вимог продукції, що виготовляється, то своє призначення він зможе виконати тільки в тому разі, коли прийнята ним натуральна форма та кількісне співвідношення його елементів зроблять його здатним функціонувати як вартість, утворювальна вартість та додаткова вартість. Тобто, коли зміст та характеристики елементів виробничого потенціалу відповідають параметрам продукції, що виготовляється. У такому разі всі елементи виробничого потенціалу служать одній загальній меті, яка стоїть перед підприємством, — виготовленню конкурентоспроможної продукції [1, с. 67].

Для визначення виробничого потенціалу в різних концепціях використовують різні підходи. Щодо визначення розміру виробничого потенціалу, як зазначає Бова Т.В. сформовано три основних підходи до нього: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно - орієнтований) [1, с. 68].

Ефективне використання економічного потенціалу підприємств вимагає формулювання чіткої методики оцінки цього процесу. Тому Шевченко А. А. запропоновано комплексний підхід до оцінки ефективності економічного потенціалу (рис. 1), який включає аналіз використання виробничого потенціалу для висновку щодо максимально можливого випуску продукції; ринкового потенціалу для визначення максимально можливого обсягу реалізації; прогноз майбутніх грошових потоків та їх дисконтування для визначення максимальних прибутків у майбутньому.

Рис. 1. Схема оцінки ефективності економічного потенціалу підприємств [6, с. 11]

Одним із альтернативних підходів до визначення оцінки ефективності є запропонований С. Іщук метод оцінювання стохастичних меж виробництва і собівартості продукції, призначений для розрахунку реальної ефективності виробничого потенціалу підприємства у контексті двох її основних складових: технологічної та економічної [3]. Названий метод допомагає відображати ефективність використання виробничого потенціалу підприємства у вигляді багатомірної величини і значно точніше ідентифікувати взаємозв’язки між його елементами. Оскільки основним критерієм ефективності функціонування сільськогосподарського підприємства є досягнення максимального (заданого) кінцевого результату діяльності при оптимальному використанні виробничих і фінансових ресурсів, то, відповідно, основне завдання управління виробничим потенціалом полягає передусім у раціональному розподілі названих ресурсів з метою досягнення найвищих показників. Під досягненням найвищих показників діяльності ми розуміємо найкращі результати у досягненні кінцевих цілей діяльності і стратегій розвитку загальноекономічної стратегії розвитку підприємств.

Підсумовуючи результати досліджень можна зробити висновки що, сучасні умови функціонування підприємств є надзвичайно складними. Доцільно відмітити, що на даний момент на більшості сільськогосподарських підприємствах спостерігається недозавантаження виробничих потужностей, а отже, в основному недовикористання їхнього виробничого потенціалу. Кожне підприємство повинне прагнути досягти високого рівня виробничого потенціалу, який відповідає умовам самостійного розв’язання основних проблем, пов’язаних з переходом у новий напрямок діяльності та може забезпечити потрібний саморозвиток у процесі виконання робіт тому, що наша Україна є аграрною країною і розвиток сільського господарства є дуже важливою складовою її діяльності.

Методичні та наукові підходи до оцінки ефективності використання виробничих ресурсів мають враховувати функціональні залежності у системі „сільськогосподарські підприємства – виробничі ресурси – ресурсний потенціал – технологія – об’єкти прикладання праці та коштів (рослини, тварини) – результат (урожай, тваринницька продукція)”, що відображає динаміку спадної окупності ресурсів кінцевим продуктом, фіксує абсолютні економічно доцільні й екологічно безпечні межі насичення ресурсами землеробства, допускає планове регулювання не окремих ресурсів, а їх системи (комплексу), збалансованої щодо біологічних вимог сільськогосподарських об’єктів.

Література:

1. Бова Т.В. Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу сучасних промислових підприємств // Економічний простір. – 2008. №12/2. – С.66 – 72.

2. Блонська В.І. Методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства у ході формування стратегічних переваг // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. №19/2. – С. 150 – 155.

3. Іщук С. Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств // Регіональна економіка. – 2005. №3. – С. 48-56.

4. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А. М. Прохорова. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. –С.1046.

5. Словарь иностранных слов: 18-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1989.–С. 624.

6. Шевченко А. А. Формування та ефективне використання економічного потенціалу підприємств харчової промисловості : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. екон. наук. – Тернопіль : Тернопільська академія народного господарства, 2007. – С.26.