Єнжиєвська Олександра Михайлівна

Науковий керівник:

Гресько Дмитро Сергійович

Буковинська державна фінансова академія

м. Чернівці

РОЛЬ ГРОШОВИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема забезпечення економічної безпеки підприємств. В цьому аспекті фінансове благополуччя і прибутковість багато в чому залежать від управління коштами. Підприємство відчуває певні загрози та фінансові труднощі, якщо відбуваються порушення платіжної дисципліни та на балансі немає мінімального запасу коштів, разом з тим їхній надлишок може сприяти отриманню додаткового доходу, пов’язаного з використанням фінансових інструментів.

Управління грошовими потоками підприємства ускладнюється нестабільністю зовнішнього середовища, у якому функціонує підприємство, та невизначеністю впливів фінансової системи в цілому на підприємстві. Складність управління грошовими потоками, особливо при забезпеченні економічної безпеки, обумовлює необхідність визначення основних елементів і механізмів, за допомогою яких можна адекватно реагувати на відповідні збої в господарській діяльності [3].

Значний внесок у розроблення підходів до аналітичного забезпечення управління грошовими потоками підприємств зробили сучасні економісти, зокрема С. Ареф’єв [1], В. Бурлачков [2,3], І. Бланк, Л. Лігоненко, А. Поддєрьогін, О. Стоянова. Проте проблема економічної безпеки підприємства, зокрема ролі і місця грошових коштів у системі управління економічною безпекою підприємства потребує більш глибокого вивчення.

Мета дослідження – визначити основні складові управління грошовими коштами при розвитку підприємства, а також грошової політики на підприємстві.

Оптимізація грошових потоків підприємства є однією з найважливіших функцій управління грошовими коштами, спрямованою на підвищення його економічної безпеки та подальшого розвитку. Найважливішими завданнями, які вирішуються в процесі здійснення управління грошовими потоками, є: максимізація їхнього рівня; гармонізація вхідних і вихідних потоків в часі і просторі; визначення оптимальних строків можливої затримки погашення дебіторської заборгованості з метою недопущення функціонування підприємства в зоні, нижчій за поріг рентабельності; мінімізація їхньої вартості у довгостроковій перспективі; забезпечення відповідного рівня фінансових витрат рівню економічної рентабельності; зміцнення фінансової стійкості та мінімізація рівня фінансових ризиків як за окремими операціями, так і за видами діяльності підприємства.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують нових підходів до формування грошових коштів. Так, нині важливе місце в джерелах грошових коштів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги грошових коштів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні грошових коштів підприємств. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність. Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру грошових коштів підприємства. У свою чергу, від величини грошових коштів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність грошових коштів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість. Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки [3].

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У дальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства отримують можливість займатися виробництвом та збутом продукції, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, мита, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.

Важливим елементом управління грошовими потоками є врахування того факту, що різні види оборотних активів мають різну ліквідність, під якою розуміють тривалість періоду, необхідного для конвертації даного активу в грошові кошти, різні також і видатки із забезпечення цієї конвертації. Тільки грошовим коштам властива абсолютна ліквідність. Щоб вчасно оплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати певний рівень абсолютної ліквідності. Його підтримка пов’язана з певними видатками, точний розрахунок яких важко спрогнозувати, тому в економічній літературі рекомендують ціною за підтримку необхідного рівня ліквідності вважати можливий дохід від інвестування середнього залишку коштів у державні цінні папери ( концепція альтернативних витрат), які мають мінімальний ризик. Таким чином, гроші й подібні їм цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, а отже, можуть порівнюватись за доходом (витратами).

У системі управління грошовими потоками можна виділити такі складові6 облік руху грошових коштів; аналіз потоків грошових коштів; прогнозування грошових потоків, визначення оптимального рівня коштів. Потоки грошових коштів підприємства розглядаються за трьома видами діяльності: операційній (основній), інвестиційній і фінансовій. Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційними чи фінансовими видами діяльності. Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [1].

Управління грошовими потоками підприємства визначається такими особливостями: грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства у всіх її аспектах, що дозволяє системно розглядати можливі загрози; забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку, що сприяє стабільності джерел фінансування; раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційної діяльності, що зменшує ризик простоїв у зв’язку з недостатністю оборотних активів; дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капітелі, знижуючи фінансовий ризик як основний елемент небезпеки; є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства, підвищуючи віддачу використаних ресурсів; забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства.

Рух грошових коштів – це надходження і вибуття грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Грошовий потік враховує рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку (амортизацію, капітальні витрати, податки, штрафи, боргові виплати і чисту суму боргу, позикові і авансовані кошти), тому в системі управління підприємства регулювання грошового потоку зменшує вірогідні загрози та дозволяє створити певний запас коштів. Управління грошовими потоками підприємства сприяє управлінню оборотним капіталом (оцінка короткострокової потреби в готівкових коштах і управління запасами); плануванню часових параметрів капітальний витрат; управлінню капітальними потребами (фінансування за рахунок власних коштів або кредитів банків); управлінню затратами і їх оптимізації з точки зору більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва; управлінню економічним ростом.

У процесі формування грошових коштів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ареф’єв С.О. Місце грошових коштів у системі управління економічною

безпекою підприємства//Актуальні проблеми економіки №7 – 2009р.-86-90с.

2. Бурлачков В. Теоретичні основи грошово-кредитної політики та світова

фінансова криза//Економіка України №2 – 2009р. – 49-59с.

3. Бурлачков В. Особливості сучасних економічних процесів і грошово-

кредитна політика//Економіка України № 4 – 2010р. – 16-21с.