Коробейник О.В.

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", Україна

Державне фінансування інноваційної діяльності підприємств України

Якісний розвиток економіки може бути забезпечений тими країнами, які суттєво підсилюють свою роль у виробництві й використанні нових знань, що дозволить їм домінувати у світових процесах. Отримання таких знань і розробка новітніх технологій та їх ефективне застосування у соціально-економічному розвитку значною мірою визначають рівень життя населення, місце країни у світовому співтоваристві.

Сьогодні Україна, як і більшість країн світу, охоплена кризою. В таких умовах головним завданням для великих промислових підприємств та представників середнього бізнесу є скорочення витрат. У вирішенні такого складного завдання може допомогти держава, яка створить умови для забезпечення постійного трансферту знань у виробництво. Адже інновації завжди були ключовим фактором, який забезпечує успішну роботу підприємств на ринку. Але процес їх впровадження потребує значних ресурсів.

Україна належить до числа країн з високим науковим потенціалом. Наукові школи України відомі унікальними досягненнями в сферах розробки нових матеріалів, дослідженнями в галузі фізики низьких температур, електрозварювання, інформатики і багатьох інших. Пріоритетом для діяльності органів державної влади сьогодні має стати створення умов, що забезпечують не тільки збільшення цього потенціалу, а насамперед його максимальну реалізацію в інтересах суспільства. Для цього держава зобов'язана стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником і організатором досліджень і розробок [1].

Наголошуючи на необхідності активізації інноваційного сектора економіки, слід зазначити, що в останні роки урядом України прийнято низку постанов і рішень, державних програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося реалізувати в повному обсязі в реальній економіці.

Сучасні наукові дослідження теоретичних і практичних аспектів фінансування інноваційної діяльності підприємств направлені на визначення обсягів фінансування, оптимального співвідношення в обсягах фінансових ресурсів, які спрямовуються на реалізацію окремих стадій придбання, використання і створення нового знання, державного збільшення фінансових вливань в інноваційний сектор.

Сьогодні спостерігається стримування інноваційної діяльності промислових підприємств. Основною причиною є відсутність джерел фінансування. Інноваційна діяльність в Україні фінансується переважно за рахунок власних коштів підприємств – їх доля становить близько 75 %. Обсяг фінансування інноваційних робіт за рахунок коштів державного бюджету постійно зменшується. Згідно з чинним законодавством, держава має забезпечувати бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в розмірі не менше 1,7% ВВП України. Проте встановлені нормативи бюджетного фінансування цих напрямів діяльності не дотримуються. [2]

Створюючи ефективний механізм фінансування інноваційного розвитку підприємств, необхідно використовувати диверсифікований інструментарій державної підтримки, який повинен враховувати світовий досвід і національні особливості діяльності вітчизняних підприємств.

Для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення. Окрім таких загальновідомих методів, як встановлення податкових знижок, надання пільгових кредитів, використання прискорених методів амортизації обладнання тощо, доцільно впровадити систему державних гарантій і страхування інноваційної діяльності, розробити та задіяти механізми технічної підтримки. Особлива увага має бути приділена залученню коштів приватних інвесторів для фінансування інноваційної діяльності. При цьому інвестор і підприємство, з одного боку, розділяють ризики від невдачі, з іншого — поєднають свої зусилля, щоб збільшити вірогідність успіху. Як пряма державна підтримка, так і сприяння залученню приватних (у тому числі іноземних) ресурсів можуть бути оптимально реалізовані в межах відповідних державних програм.

Збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств потребує вирішення цілої низки проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції; надвисокі ризики інноваційної діяльності: нецільове та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності (насамперед, державними установами); спекулятивне використання державних пільг тощо. [3]

Для забезпечення в Україні науково-технологічного розвитку для стимулювання інноваційної сфери потрібно: перехід від традиційної науково-технічної політики до інноваційної; стимулювання розвитку основних галузей економіки та відмова від концепції рівномірного технічного розвитку; інвестування в інноваційну сферу та відмова від інвестицій у відтворення капіталу; надання переваги ризиковому капіталу замість використання кредитів банку; впровадження пільг для інноваторів; перехід до непрямого регулювання інноваційних процесів.

Таким чином, для України важливо визначитися зі своєю роллю в глобалізованому суспільстві, заснованому на знаннях, та формувати для цієї мети відповідну інноваційну політику.

Література:

1. Про інноваційну діяльність: Закон України віл 04.07.2002 №40-IV // zakon1.rada.kiev.ua

2. Чабан В.Г. Вибір джерела фінансування інноваційної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006.- №4. - С. 61—64.

3. Лапко О.О. Інноваційна діяльність як фактор підвищення ефективності вітчизняної економіки // Фінанси України,- 1998.-№6. - С. 31-36.