Экономические науки/14. Экономическая
теория
Леваєва Л. Ю.
викладач кафедри економічної теорії та методології наукових досліджень
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», Україна
Особливості функціонування ринку праці
в сучасних умовах
Ринок
робочої сили – це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, особливий,
властивий розвинутим товарно-грошовим відносинам спосіб включення робочої сили
в економічну систему. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між
продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною
інфраструктурою. Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий працівник
та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру [
1, с.333-334 ].
Ринок
праці виконує наступні функції: суспiльного подiлу праці, iнформацiйну,
посередницьку, вiдтворювальну, стимулюючу, оздоровлюючу, регулюючу [2].
Принципами
функціонування ринку робочої сили є те, що кожен індивідуум має право і
можливість вільно продавати свою робочу силу на засадах трудового найму за
власним вибором і бажанням і за ринковою ціною на основі контракту між
робітником і наймачем; роботодавець (підприємець, виробничий колектив, держава
тощо) сам вирішує, скільки і яких робітників йому наймати;робочі місця створюються
і регулюються державою не більшою мірою, ніж іншими роботодавцями.
Систему
трудових відносин, що виникають на ринку робочої сили, не можна звужувати до
відносин купівлі-продажу робочої сили. Сутність ринку робочої сили розкривають
також спосіб поєднання факторів виробництва, збалансованість трудових ресурсів
і робочих місць, нормальне відтворення робочої сили, регулювання міграційних
процесів населення, у тому числі й планово організованих переміщень робочої
сили, плинності кадрів, неорганізованої міграції [1, с. 334].
Елементами ринку праці виступають: товар (робоча сила),
попит, пропозиція та ціна робочої сили. Співвідношення попиту, пропозиції і
ціни робочої сили визначають кон'юнктуру ринку праці.
За даними Державного комітету статистики України [3]
кількість економічно неактивного населення віком 15-70 років у 2009 р.
складала 12,8 млн або майже третину всього населення цього віку. Із зазначеної
кількості кожен другий був пенсіонером, кожен четвертий – учнем або студентом,
кожен шостий – зайнятий в домогосподарстві.
Незважаючи на
скорочення пропозиції робочої сили, попит на робочу силу є низьким, що зумовило
напругу на ринку праці. Кількість вільних робочих місць та вакантних посад на
підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2009 р. становила 65,8 тис.,
що на 27,7% менше, ніж на кінець 2008 року.
Зниження потреби в працівниках на заміщення
вільних робочих місць на кінець грудня 2009 р. у порівнянні з 2008 р.,
спостерігалося в усіх видах економічної діяльності, крім фінансової. Найбільше
зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як
добувна промисловість (на 67,8%), виробництво та розподілення електроенергії,
газу та води (на 60,8%), освіта (на 54,6%).
У загальній
кількості вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами,
установами, організаціями на кінець 2009 р., кожне п’яте було на підприємствах
переробної промисловості, шосте – у державному управлінні, кожне дев’яте – на
підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів
особистого вжитку та операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та
надання послуг підприємцям.
Різниця у співвідношенні попиту і пропозиції за
професійно-кваліфікаційними, галузевими і статевовіковими групами зумовила
поділ ринку робочої сили на ряд сегментів, що відрізняються передусім ступенем
забезпечення робочими місцями та їх надійністю.
Виділимо основні тенденції (табл. 1), що були притаманні ринку праці 2009 порівняно
з 2006 роком щодо економічної активності населення працездатного віку:
§ збільшення рівня економічної активності з 71,2%
до 71,6%;
§ зменшення рівня зайнятості з 65,9% до
64,7%;
§ збільшення рівня безробіття (за методологією МОП)
з 7,4% до 9,6%;
§ зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 3,8%
до 3,4%;
§ зниження рівня працевлаштування незайнятого
населення за допомогою державної служби зайнятості з 39,7% до 32,8%;
Таблиця
1. Динаміка основних показників ринку праці
|
|
Одиниця виміру |
2006р. |
2007р. |
2008р. |
2009р. |
2009 р. у % до 2006 р. |
|
Економічно активне населення |
тис. осіб |
|
|
|
|
|
|
у віці 15-70 років |
22245,4 |
22322,3 |
22397,4 |
22150,3 |
99.6 |
|
|
працездатного віку |
20545,9 |
20606,2 |
20675,7 |
20321,6 |
98,9 |
|
|
Рівень економічної активності населення |
у % до населення відповідної вікової групи |
|
|
|
|
|
|
у віці 15-70 років |
62,2 |
62,6 |
63,3 |
63,3 |
х |
|
|
працездатного віку |
71,2 |
71,7 |
72,3 |
71,6 |
х |
|
|
Зайняте населення |
тис. осіб |
|
|
|
|
|
|
у віці 15-70 років |
20730,4 |
20904,7 |
20972,3 |
20191,5 |
97,4 |
|
|
працездатного віку |
19032,2 |
19189,5 |
19251,7 |
18365,0 |
96,4 |
|
|
Рівень зайнятості населення |
у % до населення відповідної вікової групи |
|
|
|
|
|
|
у віці 15-70 років |
57,9 |
58,7 |
59,3 |
57,7 |
х |
|
|
працездатного віку |
65,9 |
66,7 |
67,3 |
64,7 |
х |
|
|
Безробітне населення (за методологією МОП) |
|
|
|
|
|
|
|
у віці 15-70 років |
тис. осіб |
1515,0 |
1417,6 |
1425,1 |
1958,8 |
129.3 |
|
працездатного віку |
1513,7 |
1416,7 |
1424,0 |
1956,6 |
129.3 |
|
|
зареєстроване у
державній службі зайнятості, працездатного віку |
784,5 |
673,1 |
596,0 |
693,1 |
88.3 |
|
|
Рівень безробіття населення (за методологією МОП) |
у % до економічно активного населення відповідної
вікової групи |
|
|
|
|
|
|
у віці
15-70 років |
6,8 |
6,4 |
6,4 |
8,8 |
х |
|
|
працездатного
віку |
7,4 |
6,9 |
6,9 |
9,6 |
х |
|
|
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку |
у % до економічно активного населення працездатного
віку |
3,8 |
3,3 |
2,9 |
3,4 |
х |
|
у % до населення працездатного віку |
2,8 |
2,4 |
2,1 |
2,5 |
х |
|
|
Кількість
незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості
впродовж року |
тис. осіб |
2700,4 |
2419,7 |
2500,7 |
2143,3 |
79.4 |
|
з них
працевлаштовані |
|
1070,8 |
1098,6 |
1084,0 |
702,7 |
65.6 |
|
Рівень працевлаштування |
у % до тих, які перебували на обліку |
39,7 |
45,4 |
43,3 |
32,8 |
х |
|
Потреба в робочій силі |
на кінець періоду, тис. осіб |
170,5 |
169,7 |
91,1 |
65,8 |
38.5 |
|
Рівень прийому робочої сили |
у % до середньооблікової кількості штатних працівників |
28,2 |
29,7 |
28,3 |
22,5 |
х |
|
Рівень вибуття працівників |
у % до середньооблікової кількості штатних працівників |
29,9 |
30,7 |
32,8 |
28,7 |
х |
|
Середньомісячна заробітна плата:
- номінальна |
гривень |
1041 |
1351 |
1806 |
1906 |
183.0 |
|
- реальна |
у % до відповідного періоду попереднього року |
118,3 |
112,5 |
106,3 |
90,8 |
х |
|
Сума заборгованості із виплати заробітної плати |
на кінець періоду, млн грн |
806,4 |
668,7 |
1188,7 |
1473,3 |
х |
|
у % до 1 січня |
84,0 |
82,9 |
177,8 |
123,9 |
х |
|
|
Кількість працівників, яким вчасно не виплачено
заробітну плату |
на кінець періоду, тис. осіб |
165,3 |
119,4 |
371,7 |
325,0 |
196.6 |
Джерело:
розраховано за даними http://www.ukrstat.gov.ua/
Серед сучасних тенденцій формування ринку робочої сили в
країнах з розвинутою ринковою економікою слід назвати: посилення й ускладнення
конкуренції як серед працівників (за робочі місця з високою оплатою,
додатковими соціальними гарантіями, перспективою просування по службі), так і
серед роботодавців (за найбільш цінні кадри); зростаючий вплив безпосередньо на
нього з боку підприємництва, малого та середнього бізнесу; збільшення частки
(до 1/З) висококваліфікованих кадрів у структурі трудових ресурсів, тривалості
загальноосвітньої підготовки; уповільнення припливу працездатного населення,
його старіння; ускладнення форм трудової діяльності та трудових відносин;
посилення впливу комплексних (на відміну від вузькоекономічних) факторів на
ринок робочої сили; формування ринків робочої сили всередині фірм, що
супроводжується зменшенням дискримінації за статевовіковими або національними
ознаками з одночасним посиленням диференціації, розшаруванням працюючих залежно
від ролі в розвитку організації, включення у процес нововведень тощо [1,
с.339].
Висновки. Формування ринкового механізму господарювання неминуче веде і до необхідності формування ринково обґрунтованої системи розподілу робочої сили. В даний час український ринок праці не збалансований, свідченням цього є серйозний дисбаланс у першу чергу з боку попиту. Кризові явища в економіці, закриття великих промислових підприємств ведуть до безробіття й одночасно до необхідності широкомасштабної перекваліфікації значної частини робочої сили. Особливо важко йдуть ці процеси через слабку мобільність робочої сили – переїзд із міста в місто залишається великою проблемою. З іншого боку, спостерігається збільшення частки зайнятості в тих галузях, ділова активність у який виросла в зв'язку з ринковими перетвореннями. До таких галузей відносяться, головним чином, сфера послуг – сфера торгівлі і суспільного харчування, матеріально-технічного постачання і торгового посередництва, а також кредитно-фінансова і страхова сфера.
В Україні відбувається формування конкретних механізмів державного регулювання ринку трудових ресурсів. Окремі етапи уже здійснені: створена державна служба зайнятості, розгортається система перепідготовки кадрів, офіційно встановлюються прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата. Утім, поки два останніх індикатори є в Україні лише умовними показниками.
Література:
1.
Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник / Г. Н. Климко,
В. П. Нестеренко, Л. О. Каніщенко та ін.; за ред.
Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – 2-ге вид. – К. : Вища
школа. – Знання, 1997. – 743 с.
2.
Функції ринку праці [ Електронний ресурс ] Режим доступу до ресурсу:
http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,36/catid,130.
3.
Офіційний сайт Державного комітету статистики України
http://www.ukrstat.gov.ua/.