Економічні науки / 7. Облік і аудит

Бабій В.В.

Науковий керівник Яковишина Н.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості бухгалтерського обліку в бюджетних установах

Облік в бюджетних установах є одним з важливих галузевих обліків в Україні. Його нормативна база не є розвиненою та досить досконалою, але вона продовжує вдосконалюватись. У реформуванні обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів складними є розуміння і врахування вітчизняних економічних та правових умов.

Тому проблеми бухгалтерського обліку в бюджетних установах і визначення його місця в економічному розвиткові країни досить актуальні і потребують подальшого дослідження.

Розвитку теорії та практики бухгалтерського обліку бюджетного сектора сприяли роботи українських і зарубіжних учених, зокрема С.Альошина, А.Бєлова, С.Булгакової, Н.Вітвіцької, Є.Вороніна, А.Грищенко, В.Горєлого, О.Галагана, Т.Єфименко, М.Іванова, С.Свірко та ін.

Взагалі, бухгалтерський облік як і в державному секторі так і в недержавному, є досить «вимоглива» робота в плані повноти та достовірності відображення господарських операцій. Але все ж таки облік в бюджетних установах відрізняється від звичайного обліку на підприємствах, зокрема: організація обліку здійснюється в розрізі статей бюджетної класифікації; обов’язкова відповідність обліку та звітності вимогам нормативних документів; відсутність в організації обліку поняття «професійне судження»; суворий контроль за виконанням кошторису видатків; окремий облік касових і фактичних видатків; галузева специфіка обліку тощо.

Належне функціонування і розвиток установ і закладів бюджетної сфери вимагають підвищення ефективності використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що виділяються державою на їх утримання. Що стосується фінансових ресурсів, то в наслідок постійної напруженості бюджету це є досить обмежена кількість ресурсів. Досить часто виділеної кількості фінансових ресурсів може не вистачати для нормального функціонування бюджетної установи. І тому багато із них займаються комерційною діяльність, тобто надають певні платні послуги, внаслідок чого отримують прибкуток. Звичайно, здійснюватися така комерційна діяльність повинна під державним контролем та в розумних межах. Досвід показує, що раціональне поєднання фінансування з бюджету та комерційної діяльності сприяє більш раціональному використанню не лише бюджетних асигнувань, але й коштів інших джерел фінансування, що надходять на потреби установ невиробничої сфери. За допомогою коштів отриманих від комерційної діяльності, з’являється можливість покращити якісні показники роботи цих установ, оптимізувати норми витрат, вдосконалити систему оплати праці працівників невиробничої сфери, зміцнити матеріальну базу бюджетних установ, розширити сферу їхньої діяльності [2].

Упровадження у невиробничій сфері нового господарського механізму, використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна, індивідуальна трудова діяльність) сприяли виникненню нових для бюджетних установ понять: колективний та орендний підряд, інтенсифікація виробництва, вартість підготовки спеціаліста, вартість медичних послуг, вартість послуг установ культури і т.і.

Все це зумовлює відповідну специфіку і необхідність удосконалення методології та організації обліку і вимагає відповідного теоретичного обгрунтування. Новації необхідні для посилення контролю за використанням наявних ресурсів та покращення якісних показників роботи цих установ. Вирішуються ці проблеми по-різному: в одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну і госпрозрахункову), в інших – вводять два плани рахунків (один для обліку використання бюджетних коштів, а другий – для обліку підприємницької діяльності), у третіх – складають окремі облікові регістри і т.ін. У той же час чинне законодавство України пропонує об’єднання коштів, що надходять з різних джерел, їх спільне плануванння в єдиному кошторисі і спільний облік використання [1].

Але слід враховувати такий важливий аспект: при цьому надходження позабюджетних коштів не повинно бути підставою для зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого здійснюється витрати, які як правило, неможливо перевести на комерційні засади.

Також важливо звернути на таке поняття як «облікова політика», яке має місце і в бюджетних установах. Взагалі облікова політика – це сукупність дій на підприємстві (організації), які спрямовані на результативність обліку. Проте недостатнє вивчення цієї проблеми призводить до того, що на практиці склався стереотипний підхід до формування облікової політики. Головні бухгалтери бюджетних установ нерідко формально підходять до розробки облікової політики. Таку позицію не можна вважати виправданою, оскільки в бюджетної установи є реальна можливість сформувати на основі прийнятої облікової політики достатньо ефективну систему бухгалтерського обліку як елемента управління установою, адже своєчасне, повне та достовірне відображення проведених операцій дає змогу керівнику приймати обгрунтовані управлінські рішення, аналізувати роботу установи, здійснювати й контролювати цільове використання засобів на основі затвердженого кошторису, виявляти незаконні витрати, що підвищить ефективність обліку й фінансово-господарської діяльності бюджетної установи та використання як бюджетних, так і коштів спеціального фонду.

Також на сьогоднішній день гостро постає проблема розробки Єдиного плану рахунків органів Державного Казначейства, який включає в себе План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

Органи Державного казначейства як суб’єкти господарювання є єдиними організаціями, що ведуть облік за двома планами рахунків.

Єдиний план рахунків повинен грунтуватися на таких концептуальних вимогах: по-перше, має бути сформований на основі класифікації рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом; по-друге, усі об’єкти бухгалтерського обліку повинні бути охоплені можливими бухгалтерськими проведенніми через коресподенцію рахунків окремо з обліку виконання кошторисів і бюджетів; по-третє, має бути достатньо загальним, щоб відповідати обліковим потребам суб’єкта господарювання державного сектора; по-четверте, рахунки мають забепечувати аналітичне виокремлення і синтетичне узагальнення здійснених господарських операцій [3].

Формування номенклатури плану рахунків можуть займатися тільки практики високої класифікації. Саме тому Державне казначейство України повинно залишати за собою монопольне право на розробку такого плану рахунків та внесення до нього змін з урахуванням потреб у розширенні його інформаційних можливостей щодо ведення обліку виконання кошторисів і бюджетів.

Таким чином, слід наголосити, що на сьогоднішній день в сфері бухгалтерського обліку в бюджетних установах є досить багато проблем, які потребують негайного вирішення. І тому реформування обліку виконання державного бюджету та наближення його до міжнародних стандартів мають як і економічне так і політичне значення.

Література:

1. Левицька С. Окремі питання реформування бюджетного обліку: стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку у державному секторі// С. Левицька / Бухгалтерський облік і аудит.-2008.-№6.-с.34-38

2. Клименко О. Удосконалення плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ// О.Клименко/Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№12.-с.19-21

3. Нетецький Є. Роль і завдання бухгалтерського обліку в управлінні бюджетними установами//Є.Нетецький/Економіка та держава.-2008.-№12.-с.59-60

4. Єрмолова В. Реформування бухгалтерського обліку у державному секторі//В.Єрмолова/Бухгалтерський облік та аудит.-2005.-№8-9.-с.32-36