Войтов О.І

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Формування стратегії конкурентоспроможності підприємства

На даний час, всередині країні панує економічна і політична нестабільність, яка ще й підсилюється світовою фінансовою кризою. Тому саме зараз, особливо актуальним постає питання конкурентоспроможності підприємства.

Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є повільне формування і впровадження економічних стратегій.

Економіка України в умовах глобальної фінансової кризи не зможе ефективно розвиватися без розвитку стратегій та застосування нових технологічних рішень.

Серед таких змін можна виділити:

- ускладнення процесу формування стратегій із збільшенням масштабів господарських завдань, посиленням науково-технічного прогресу;

- посилення обмеженості ресурсів, що вимагає їх оптимізації при плануванні;

- підвищення вимог до достовірності стратегій внаслідок зростання невизначеності та ризику при їх реалізації;

- збільшення динамічності середовища і, відповідно, необхідність чіткого і детального стратегічного планування в часі;

- необхідність забезпечення гнучкості стратегій у зв’язку зі швидкими змінами зовнішнього середовища;

- зростання значення стратегії для організацій, оскільки масштаби їх діяльності постійно збільшуються, і координувати діяльність різних підсистем стає неможливим.

У країнах з розвинутою ринковою економікою системи стратегічного управління використовуються вже протягом тривалого часу. Серед сучасних вітчизняних праць, присвячених питанням конкурентоспроможності підприємств, варто виділити роботи Р. Фатхутдінова, Д. Максим’юка, І. Піддубного, М. Лортера, О. Кузьміна, у яких висвітлено окремі методики управління конкурентоспроможністю різних об’єктів. Актуальним, залишається вивчення та узагальнення різних підходів до формування стратегій конкурентоспроможності у системі ринкової економіки.

Типові підходи до визначення поняття „стратегія” (від грец. „strategia” - мистецтво ведення війни), які наводяться в літературі, такі: вміння керувати або планувати; засіб досягнення основної мети; визначення напряму, масштабів діяльності організації в довгостроковій перспективі та ресурсів, які відповідають умовам зовнішнього середовища.

Багато авторів визначальним для формування стратегії вважають зовнішнє оточення. Так, стратегію визначають як раціональне прийняття рішень, у результаті яких ресурси компанії протиставляються можливостям, запропонованим умовами конкуренції. З іншого боку, частина авторів основою формування стратегії вважають не оточення, а ресурси компанії. Тоді стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, шляхом координації та розподілу ресурсів компанії.

У сучасній теорії менеджменту виділяють кілька типів стратегій:

· Корпоративна стратегія;

· Бізнес стратегія;

· Функціональні стратегії.

Корпоративна стратегія формується тоді, коли компанія є диверсифікованою, тобто діє на різних ринках. Бізнес-стратегія чи конкурентна визначає, як кожен підрозділ компанії досягає конкурентної переваги на певному ринку. До основних функціональних стратегій відносять стратегії маркетингу, організації виробництва, фінансів, управління персоналом, розвитку тощо. Стратегія конкурентоспроможності належить до бізнес - стратегій, для її реалізації формуються і відповідні функціональні стратегії.

Незважаючи на певні розбіжності, всі концепції об’єднує одна спільна мета - оптимізація діяльності підприємств стосовно інших на ринку. Та на даний час досягти цього стає усе важче, оскільки конкуренція на ринках продовжує посилюватись.

Щодо практики використання стратегічного управління на вітчизняних підприємствах, то, як уже зазначалось, воно перебуває ще на етапі зародження. Порівняння різних стратегій показує, що із збільшенням конкуренції посилюється інноваційна активність організації. Та потрібно також враховувати, що, крім сили конкуренції, на вибір стратегії впливають й інші чинники - позиція виробника на ринку, його місія, етап життєвого циклу тощо.

Формування стратегій підприємства не дозволяє виділити оптимальної з них. Тому при виборі певного підходу чи методу доцільно керуватися особливостями конкретної ринкової ситуації, що склалася, та наявністю інформації.

Література

1. Максим’юк Д. А. Управління конкурентоспроможністю: Підручник. – X. : Основа, 2004.

2. Піддубний І. О., Піддубна А.І. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Навч.посібник. - X: ІНЖЕК 2004.

3. Сухорська – Кравець У. Р. Маркетингові стратегії підприємства: «Львівська політехніка». - Львів, 2004.