К.і.н. Федоришина Лідія Іванівна, Петриченко Олександр Анатольович, Стець Марія Іванівна

Вінницький національний аграрний університет

 

Облік довгострокових фінансових інвестицій на підприємстві

Отже, фінансовими інвестиціями вважають всі види майно­вих та інтелектуальних цінностей, що вкладають в об'єкти підприємницької та ін­ших видів діяльності, в результаті якої ство­рюють прибуток (дохід) або досягають соціальний ефект.

Оскільки фінансові інвестиції здійснюють з метою отримання доходу у вигляді дивідендів або зростання ринкової вартості акцій, здійснен­ня впливу на діяльність підприємства, що інвестується, отримання податкових пільг по інвестиціях тощо.

За терміном фінансові інвестиції можна поділити так:

а)      довгострокові - строком більше одно­го року;

б)      короткострокові - строком, що не пе­ревищує одного року.

Оскільки довгострокові фінансові інвестиції вклю­чають:

а)      інвестиції, що утримуються підприєм­ством до їх погашення;

б)      інвестиції в асоційовані підприємства - інвестиції в підприємство, в якому інвестору належить блокувальний пакет акцій (більше 25%);

в)      інвестиції в дочірні підприємства - ін­вестиції в підприємства, які перебувають під контролем материнського підприємства;

г)      інвестиції у спільну діяльність;

д)      інші фінансові інвестиції.

Короткострокові фінансові інвестиції по­діляють на еквіваленти грошових коштів та інші.

Сказавши, що еквіваленти грошових коштів - це корот­кострокові високоліквідні фінансові інвес­тиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незнач­ним ризиком зміни вартості.

Отже, підприємство може здійснювати фінансо­ві інвестиції для придбання цінних паперів, що регулює Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" № 3480-ІУ від 23 лютого 2006 р.

Отже, що стосується порівняльного аналізу вимог П(С)БО та МСБО щодо обліку фінансових інвестицій, то автори не акцентують уваги на суттєвих відмінностях у їхніх вимогах, обмежуючись лише уточненням сфери їхнього застосування, й об'єктивно не враховують наявних розбіжностей. Деякі проблеми, що стосу­ються невизначеності вимог національних стандартів до відображення змін ме­тоду обліку інвестицій в асоційовані підприємства, порушуються лише окреми­ми авторами.

З огляду на ці обставини ми перемінялися метою визначити розбіжності, які іс­нують у вимогах національних і міжнародних стандартів обліку фінансових інвес­тицій, для яких застосовується метод участі в капіталі, а саме сфери його застосу­вання, методики відображення переходу або припинення обліку інвестицій за вказаним методом (перекласифікація). Отже, такий аналіз дасть змогу сформувати про­позиції щодо внесення змін і доповнень до національних стандартів обліку з метою гармонізації їхніх вимог із вимогами, що передбачені міжнародними стандартами.

До сказаного необхідно додати, що безпосередньо в МСБО немає будь-якої класифікації фінансових інвестицій. Проте, аналізуючи вимоги названих вище міжнародних стандартів, можна виділити такі ознаки, які доцільно покласти в ос­нову їхньої класифікації з метою визначення облікових підходів та подання у фі­нансовій звітності:

—                 мета придбання фінансових інвестицій;

—                 рівень впливу інвестора, який при цьому досягається;

—                 характер взаємовідносин;

—                 наявність активного ринку, на якому котируються цінні папери, які є свід­ченням здійсненої інвестиції. Отже, із перелічених основними критеріями, покладеними в основу класифі­кації інвестицій, можна визначити мету придбання й рівень впливу інвесто­ра на об'єкт інвестування, які, у свою чергу, зумовлюють характер взаємо­відносин, що між ними формуються, а взаємовідносини використання різних підходів до визнання інвестицій, а також різних методів їхньої оцінки й об­ліку і, відповідно, виділення для кожного з них окремого міжнародного стан­дарту. Водночас, крім інвестицій у дочірні компанії, облік інших фінансових інвестицій регламентується єдиним національним стандартом — П(С)БО 12.

Отже, припиняти його застосовування підприємствам необхідно тоді, коли об'єкт інвестування не задовольняє критеріїв асоційованого або дочірнього під­приємства, інакше кажучи, коли інвестор втрачає суттєвий вплив. Втрата суттє­вого впливу найчастіше відбувається в результаті падіння частки інвестора ниж­че від встановленого рівня. Проте відповідно до МСБО 28 така втрата може відбутися і без падіння частки, наприклад, коли асоційована компанія стає об'єк­том державного, судового або адміністративного контролю.

П(С)БО 12 не містить жодних рекомендацій щодо порядку відображення в обліку змін частки інвестора або обмежень у здійсненні перекласифікації. На противагу національним стандартам, у МСБО 28 детально викладено облікові підходи до такої перекласифікації.

Отже, підприємствам необхідно визначити обліко­ві підходи до відображення двох типів змін:

—                перехід до категорії фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в ка­піталі;

—                перехід із категорії фінансових  інвестицій, які обліковуються за методом участі в ка­піталі.

Зміна критеріїв визнання об'єкта інвестування асоційованим підприємством потребує відповідної зміни і методу їхнього обліку. Проте національні стандарти не визначають, яким чином розглядати зміну методу обліку фінансових інвестицій: як зміну облікової оцінки чи облікової політики? Якщо її трактувати як зміну облікової фінансової  політики, то новий метод обліку необхідно застосовувати з дати первісного виз­нання таких фінансових інвестицій. Якщо ж визнавати її як зміну облікової оцін­ки, то перекласифікацію треба здійснювати у фінансовій звітності того періоду, в якому вона відбулася.

Оскільки перекласифікація торгових фінансових інвестицій в інші категорії не здійсню­ється, то в категорію фінансові інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, можуть бути переведені фінансові інвестиції, які при придбанні визначені як наявні для продажу. Для таких фінансових інвестицій метод участі в капіталі необхідно застосовувати, починаючи з дати:

- коли рівень впливу на об'єкт фінансового інвестування з боку інвестора стає суттєвим;

- коли фінансові інвестиції, які інвестор мав намір реалізувати протягом 12 місяців, не були за цей час реалізовані. Водночас якщо процес реалізації почато, тоб­то знайдено покупця, але за 12 місяців процесу ще не завершено, наприклад, через вимоги регулюючого органу, методу участі в капіталі можна не застосо­вувати.

Оскільки, для першого випадку - коли змінюється рівень впливу фінансового інвестора не суттє­вий, балансова вартість фінансових інвестицій не коригується, і метод участі в капіталі зас­тосовується "перспективно". Тобто попередня  переоцінена балансова вартість фінансових інвестицій визнається їхньою собівартістю і відображається в категорії фінансових інвести­цій за методом участі в капіталі.

Отже, МСБО 28 вимагає "ретроспективного" застосування методу участі в капіталі у випадку, коли фінансові інвестиції були класифіковані як наявні для продажу (тобто придбані й утримувалися з метою їхнього продажу протягом 12 місяців) і не були реалізовані упродовж 12 місяців. Підприємствам необхідно здійснити пе­рерахунок балансової вартості фінансових інвестицій так, ніби метод участі в капіталі засто­совувався з дати їхнього первісного визнання.

Отже, при цьому треба виконати всі про­цедури коригування балансової вартості фінансових інвестицій, які передбачені вказаним методом і висвітлені вище. На суму розрахованого загального результату коригу­вань слід відкоригувати нерозподілений прибуток підприємства.

                   Список літератури:

1. Бугай В.З., Омельченко В.М., Організація обліку фінансових інвестицій. // Бухгалтерія в сільському господарстві. -2009.- №9.- С 39-43.

2. Версаль Н.І., Чеберянко О.В. Облік інвестицій за методом участі в капіталі. // Фінанси України. – 2006. –№11. – С.112-121.

3. Власенкова Ю.А. Проблеми встановлення довгострокових відносин підприємства з інвесторами, власниками і фінансовими інститутами. // Фінанси України. – 2006.- №11.- С.105-111.