Смоляна Н.В.,

аспірант Інституту професійно-технічної освіти НАПН України

Виробнича естетика у контексті поєднання

професійного навчання з виробничою працею учнів

закладів профтехосвіти (60-і роки ХХ ст.)

Виробнича естетика покликана вивчати і розробляти комплекс практичних заходів з естетичної організації виробничого середовища, архітектурно-художнього планування інтер’єрів, створення оптимальних кольорово-світлових і мікрокліматичних умов, художнього конструювання промислового обладнання, організації робочих місць і засобів візуальної комунікації. Водночас у дослідженнях з виробничої естетики (далі – ВЕ) використовуються дані з наукової організації праці [1].

У контексті поєднання професійного навчання з виробничою працею важливого значення набуває те, що основною метою виробничої естетики є досягнення естетичної досконалості трудового навчально-виробничого середовища, що забезпечує безпеку життєдіяльності, високі показники виробничої праці й позитивний настрій робітників. На думку Т.Б. Дуканіна, виробнича естетика чинить емоційний, естетичний вплив на людину у виробничому середовищі. Зокрема, колір є фактором, який зумовлює формування естетичного ставлення до праці. Це досягається шляхом оптимального пофарбування обладнання. Доведено, що неправильний вибір кольорового фарбування негативно впливає на виробничу працю (виникнення нещасних випадків та ін.). Водночас вибір оптимального кольору знижує втомлюваність і значно підвищує показники виробничої праці.

У системі заходів з покращання естетичних умов праці важливу роль відіграє спецодяг, який має бути не тільки зручним, простим та сучасним, а й відповідати умовам промислової санітарії і гігієни, техніці безпеки. Необхідно також посилити увагу з догляду за одягом, правильному і зручному його зберіганню.

Слід підкреслити, що в досліджуваний період у пояснювальних записках до навчальних планів і програм ПТНЗ йшлося про необхідність дотримання законів виробничої естетики під час професійного навчання на виробництві з метою підвищення показників виробничої праці. Наприклад, колір приміщення, устаткування мав бути гармонійним і функціональним, а рівень і характер освітлення поширюватися не тільки на робоче місце, а й на приміщення в цілому. Рівень звуку мав відповідати припустимим показникам шуму у приміщенні. Значна увага приділялася зовнішньому вигляду учнів, кольору їхнього одягу [4, арк. 32].

Як відомо, інструмент, яким користується робітник, має бути адаптованим до певного виду роботи. Форма інструментів має бути такою, щоб їх використання потребувало найменших витрат м’язової і нервової енергії, сприяло б розвитку кмітливості, вправності, формуванню почуття задоволеності працею.

Вивчення архівних джерел уможливлює висновок про те, що починаючи з 60-х років минулого століття, адміністрацією та інженерно-педагогічними кадрами професійно-технічних навчальних закладів значна увага приділялася проблемі естетики оформлення навчальних приміщень. Так, на педагогічних конференціях заслуховувалися доповіді з проблем організації робочих місць майстрів виробничого навчання та учнів у відповідності до вимог ВЕ, а під час перевірок підсумків навчально-виховної роботи обов’язково перевірялися навчальні майстерні з метою контролю за дотриманням вимог виробничої естетики [3, арк. 71].

Аналіз періодичних видань досліджуваного періоду показав, що інженерно-педагогічні працівники спільно з персоналом базових підприємств обговорювали питання виробничої естетики у контексті її значення для професійного навчання та виробничої праці учнів. Наприклад, в одній із публікацій журналу «Профессионально-техническое образование» (1962 р.) [2, с. 11] було викладено позитивний досвід міського професійно-технічного училища №3 м. Дніпропетровська щодо «використання досвіду виробничих колективів гідних високих звань підприємств комуністичної праці з пофарбування навчальних майстерень, приміщень, інструменту …», схарактеризовано вплив ВЕ на якість професійного навчання, виробничу працю учнів тощо.

Результати нашого наукового пошуку дають підстави стверджувати, що на початку 60-х рр. ХХ ст. інженерно-педагогічними працівниками, співробітниками Всесоюзного навчально-методичного відділу з розробки навчальних планів і програм виробничого навчання, персоналом базових підприємств значна увага приділялася виробничій естетиці як важливому чиннику підвищення продуктивності виробничої праці у контексті створення сприятливих умов для професійного навчання. Упровадження заходів з виробничої естетики було одним із факторів досягнення високих показників виробничої праці, підвищення якості виготовленої продукції. Вони також сприяли естетичному вихованню учнів, формуванню у майбутніх робітників естетико орієнтованого ставлення до праці та її результатів.

Література:

1. Производственная эстетика // Большая советская энциклопедия – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 26.10.2010 : <http://bse.sci-lib.com/article093196.html>. – Загол. з екрану. – Мова рос.

2. Ротницкая В. Эстетика учебной мастерской / В. Ротницкая, Н. Яковлев // Профессионально-техническое образование. – 1962. – № 7. – С. 11.

3. Доповідна записка до статистичного звіту за формою 11 за підсумками навчальної роботи за 1967-68 навчальні роки в СПТУ Дніпропетровського ОУ ПТО. – Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 4609, оп. 1, спр. 832, арк. 1-103.

4. Учебный план и программы производственного обучения в ПТУ рабочих для текстильной промышленности (хлопчатобумажной, шерстяной, шелковой), 1966р. – Державний архів Російської Федерації у м. Москві, ф. 9507, оп. 6, спр. 578, арк. 1-191.