Педагогические науки /5. Современные методы преподавания
Беженар І.В.
Портфель як
метод навчання
У
особистісно-орієнтованому навчанні як магістральному напрямі сучасної системи
освіти метод портфеля посідає одну з центральних позицій. Педагоги [3, 4] підкреслюють
дієвість та результативність цього методу та вбачають його основну особливість
у специфічному способі організації
навчально-пізнавальної діяльності. Останній обумовлюється тим, що впродовж
певного часового терміну (навчального року / семестру) той, хто навчається,
поетапно комплектує портфель найбільш значимими з його точки зору роботами, які
можуть у динаміці продемонструвати успіхи й труднощі в процесі навчання. До
кожної з представлених у портфелі робіт власник має надати коментар – оцінити
її у формі міркування, аргументації, обґрунтування, порівнюючи з аналогічними
завданнями, що виконувались раніше. Формою рубіжного / підсумкового контролю є
презентація портфеля у класі / групі та його обговорення / захист. Самооцінка
успіхів зіставляється з зовнішньою якісною оцінкою, внаслідок чого студент /
учень має зробити висновки щодо ефективності своєї діяльності та спрогнозувати
перспективи її подальшого розвитку.
Дослідники
портфеля [1] характеризують його як один з методів, що реалізує
особистісно-діяльнісний та компетентісний підходи до навчання. Він ґрунтується
на використанні власником портфеля свого досвіду навчально-пізнавальної
діяльності та функціонує у процесі її здійснення. Цей метод забезпечує
формування у тих, хто навчаються, ключових (соціальних, комунікативних,
предметно-діяльнісних, навчальних, саморозвитку) та спеціальних (сукупність
характеристик професійної діяльності) компетенцій.
Ефективність
запровадження методу портфеля, педагоги [2, 3], обумовлюють тим, що він має
бути органічно включеним в освітній процес та відбивати індивідуальні цілі
навчання. Ідея методу передбачає вибудовування навколо портфеля усього навчального
процесу, у якому змінюється суть взаємодії викладача й студента / учня,
з’являються нові цілі і нові способи досягнення попередніх цілей
навчання.
Вихідним
пунктом роботи з портфелем є постановка питання, відкритої комплексної задачі.
Портфель показує ступінь досягнення поставленої мети. Тому важливо, щоби цілі,
що формулюються власником портфеля і викладачем разом, були відкритими й
чіткими. Це обумовлює їхній зв'язок з індивідуальними інтересами того, хто
навчається. Письмова фіксація цих цілей слугує, з одного боку, орієнтиром, з
іншого боку, підставою для подальшої самооцінки.
Наступний
етап – фаза роботи й збирання – робить процес учіння доступним для зовнішнього
спостереження. Різноманіття документів, наявність результатів поточної
рефлексивної самооцінки зокрема, системність організації матеріалів є ознаками
якості портфеля.
На
етапі підготовки портфеля до презентації та оцінювання (поточного, рубіжного, підсумкового)
учень / студент, керуючись чіткими та відомими усім суб’єктам навчального
процесу критеріями, має представити індивідуальний процес учіння у такій формі,
яка зможе відобразити зроблений прогрес та докладені зусилля. З цією метою він
здійснює метарефлексивний аналіз і
самооцінку індивідуального процесу учіння – способів роботи, образу дій.
Відбувається рефлексивна самооцінка не лише успіхів і досягнень, а й освітніх
труднощів, шляхів їхнього подолання, тих способів дій, які призвели до
одержаного результату. Така самооцінка має на меті виявлення ефективних
прийомів, способів, стратегій навчання та шляхів їхнього застосування й
вдосконалення в нових умовах, для вирішення нових проблем при виконанні
подальших завдань. Рефлексія проводиться на декількох рівнях. Окрім рефлексії
першого рівня над проблемою, що визначалась у межах навчальної теми, темою
рефлексії стає сам процес роботи над нею: розгляд теми, організація роботи,
успішність обраних стратегій тощо. Тут має місце метакогнітивна інтерпретація:
аналіз власного процесу учіння з метою виявлення способів дій. Метою рефлексії
стає корекція студентом / учнем своєї діяльності та процесів учіння. Саме
глибина рефлексії, рівневий характер рефлексивної самооцінки є визначальними
характеристиками портфеля як методу навчання. У результатах рубіжної /
підсумкової рефлексивної самооцінки студент / учень має зробити висновки про те, які шляхи подолання труднощів були
ефективними, у яких аспектах діяльності зроблено прогрес та які напрямки
подальшої роботи він визначає для себе.
Отже,
поетапна організація навчально-пізнавальної діяльності та рефлексивний спосіб
її здійснення є основними характеристиками портфеля. У процесі навчання з використанням портфеля виокремлені такі етапи, як:
(1) цілепокладання й планування; (2) виконання завдань, їхнє накопичення; (3)
самооцінка й самокорекція діяльності. У рамках методу портфель як продукт навчання
демонструє рівень предметних знань і вмінь власника, його рефлексивні
здібності, ступінь мотивації у вивченні предмета. Головний смисл портфеля
полягає у демонстрації можливостей власника, його індивідуальних особливостей.
Література:
1. Базавова Т.В. Мониторинг качества
профессионального образования в техникуме на основе компетентностного подхода :
автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.08 „Теория и методика профессионального образования” / Т.В. Базавова. — М., 2007. — 26 с.
2.
Загашев И.О. Критическое мышление : технология развития : перспективы для высшего образования / И.О. Загашев,
С.И. Заир-Бек.. — СПб : Скифия: Альянс-Дельта, 2003. — 284 с.
3.
Загвоздкин В.К. Портфолио в
учебном процессе / В.К. Загвоздкин // Вопросы
образования. — 2004. — № 2. — С. 251—259.
4.
Полат
Е. С. Портфель ученика / Е. С. Полат // Иностранные языки в школе. — 2002. — №1. —
С. 22—27.