Студентка Горбашевська І. , доцент Грабовська Т.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ У СТУДЕНТСЬКОМУ КОЛЕКТИВІ ВНЗ

Серед основних стратегічних завдань реформування освіти в Україні чільне місце посідає відродження та побудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян держави; формування освіченої творчої особистості; становлення її духовного та фізичного здоров’я; відтворення й трансляції культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків. Педагогічний процес ВНЗ має бути спрямовагий не лише на підготовку висококваліфікованих фахівців, але й на виховання особистостей, які є носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, творцями матеріальних та духовних цінностей. Проте ефективним педагогічний процес у ВНЗ буде лише за умови успішного формування та функціонування оптимального педагогічного клімату.

Поняття педагогічного клімату є багатомірним. Воно складається з багатьох компонентів, що перебувають на різних рівнях ієрархічної структури. Серед них чільне місце, на думку професора Т.І. Левченко, посідають стосунки різних типів, що виникають у навчально-виховному процесі. Дослідниця вважає, що саме спілкування є умовою, без якої неможливе пізнання людьми дійсності, формування у них відгуків на явища, факти чи інформацію, що надається. Психологічний комфорт у педагогічному процесі залежить від того, як складаються стосунки між педагогами і адміністрацією, між викладачами і студентами, студентами і керівництвом навчального закладу, тобто між різними суб’єктами і об’єктами педагогічного процесу [1, 10].

Педагогічний клімат – багатоаспектна, поліфункціональна, динамічна та інтегрована цілісність, яка потребує адекватних шляхів та підходів до її формування. Результати проведених досліджень та узагальнення передового педагогічного досвіду свідчить, що найефективнішими з них є такі:

· функціонування самоврядування у навчальному закладі;

· організація позааудиторної діяльності, спрямованої на гуманістичне виховання;

· впровадження посередницької структури (психологічної служби), що допомагає вирішувати конфлікти і надає психологічну допомогу студентам, викладачам, наставникам.

Відомо, що педагогічний клімат буває сприятливим, нейтральним чи несприятливим. Основними показниками сприятливого психологічного клімату є захищеність особистості кожного в колективі, емоційне багатство життя колективу, радість творчості його членів, взаємна відповідальність та доброзичливість, дисциплінованість, повага, зацікавленість колективу у турботах кожного з його членів; такт, ввічливість, чуйність, у взаєминах, наявність традицій.

Проблема формування педагогічного клімату є актуальною для сьогодення. Складовою педагогічного клімату є система відносин, що складається у студентському колективі ВНЗ. Безперечно, без гуманізації відносин між педагогами та студентами (що є визначальними в системі відносин колективу навчального закладу) неможливо сформувати позитивний педагогічний клімат.

До гуманістичних відносин з вихованцями та колегами здатний лише той педагог, який володіє високою загальною та педагогічною культурою, є творчою особистістю та професійно компетентним, чеснотами якого є: щиросердність, здатність до співчуття, непримиренність до негідників. Справжнім педагогом може бути лише той, хто з повагою ставиться до своїх вихованців.

Серед головних параметрів оцінки педагогічного клімату у колективі навчального закладу виділяють такі, як рівень згуртованості, сумісності та організаційної єдності його членів; стабільність колективу; задоволеність педагогів взаємовідносинами; характер конфліктів, способи та прийоми, які застосовуються для їхнього подолання; соціометрична структура взаємин у педагогічному колективі; величина індексу групової емоційної експансивності та громадська активність.

Наукові дослідження доводять залежність згуртованості педагогічного колективу від характеру організації педагогічної діяльності. Провідним чинником інтеграції чи згуртованості педагогічного колективу є предметно-ціннісна єдність, суть якої визначається тим, що взаємовідносини між членами педагогічного колективу опосередковуються цілями, завданнями та цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом. Вчені виділять різні компоненти згуртованості – цільовий, міжособово - психологічний, ідейний, організаційний та інші. Ці компоненти тісно пов’язані між собою і водночас є відносно самостійними. Показником згуртованості педагогічного колективу виступає його організаційна єдність, яка визначає можливість здійснювати морально-психологічний вплив на своїх членів. Провідними показниками позитивності педагогічного клімату колективу навчального закладу є також рівень товариськості його членів і ступінь задоволеності педагогів характером взаємин. Виокремлюють чотири рівні спілкування членів педагогічного колективу: 1) оптимально-позитивний; 2) потенційно-позитивний; 3) напруженість у спілкуванні; 4) негативний стосовно спілкування.

На нашу думку, особливе місце у вихованні особистості займає спілкування. Спілкування – найважливіша сфера духовного, суспільного та особистісного прояву людини, засіб досягнення взаєморозуміння між людьми.

Соціально-психологічна сутність спілкування – це живий процес взаємодії членів колективу з навколишнім світом.

За допомогою мовлення, а також інших засобів передачі інформації (міміка, поза, рухи тіла, жести, символи, звукові сигнали, мовні знаки) спілкування забезпечує різноманітність життєдіяльності, стосунків, самопроявів і самоствердження індивідів. Потреба у спілкуванні закладається генетично як умова існування особистості розумової та суспільної. Спілкування забезпечує обмін інформацією, взаєморозуміння, ділову співпрацю, творчість, розвиває психіку, збагачує свідомість.

Спілкування в житті суспільства виконує ряд важливих функцій.

Серед них:

· комунікативна, що забезпечує зв’язок між людьми;

· інформативна – сприяє духовному збагаченню знаннями, вміннями та навичками;

· психотерапевтична – надає можливість обдарованим і професійно підготовленим індивідам позитивно впливати на оточуючих;

· педагогічна – сприяє формуванню свідомості, організації діяльності та відносин у навчально-виховному процесі;

· гедоністична – вводить людину у процес спілкування і допомагає досягти стану духовного задоволення, насолоди;

· морально-естетична – сприяє досягненню духовної рівноваги гуманними вчинками, переживанню почуття краси;

· релігійна, що спрямована на забезпечення елективної та особистісної взаємодії з Богом на основі віри у безсмертя, надії на спасіння і потребу в любові до ближнього.

Специфіка педагогічного спілкування полягає в тому, що в процесі його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на своїх вихованців для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу та розвитку студентів. Саме через спілкування відбувається передача досвіду старшого покоління новому.

Література:

1. Грабовська Т.О. Шляхи гуманізації відносин педагогів з учнями // Науково-методичні проблеми формування оптимального педагогічного клімату в шкільному колективі. – К.:МАУП, 1999. – 134 с.

2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии./ Под ред. Е. В. Шороховой. – 2-е изд. – М., 1948.

3. Симонов П.В. Эмоции и воспитанник.// Вопросы философии. – 1981. - № 5.