Студент Калінін С. , доцент Грабовська Т.О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ПОЛІКУЛЬТУРНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ

Процеси демократизації і гуманітаризації українського суспільства знаходять своє відображення у розбудові всіх ланок системи національної освіти. Філософія плюралізму - головна тенденція розвитку сучасного європейського суспільства займає чільне місце у свідомості громадян нашої країни. Ще декілька десятиліть тому ми шукали єдине вірне та істинне уявлення про світ, ігноруючи інші уявлення, думки, ідеїБ устремління. Сьогодні ми переходимо до усвідомлення та визнання існування інших істин, їх своєрідність і цінності, намагаємось вести діалог і порозуміння. У сфері освіти цій тенденції відповідає відхід від єдиної моделі культурної, освіченої людини, визнання різноманітності цілей освіти, надання особистості права вибору і самостійного визначення свого ідеалу і культурного зразка. Освіта повинна представляти все різноманіття світу, культур чи культурних зразків, сприяти ознайомленню з ними [1; 2; 3].

Вітчизняна система освіти є відкритою і толерантною. Вона вступає в діалог та дискурс з вченими та освітянами інших країн світу. Концептуальні засади щодо життя в полікультурному суспільстві, котрі визначені в рекомендаціях Ради Європи окреслюють, що молодь у процесі навчання повинна оволодіти полікультурними компетенціями, а саме: розумінням культурних, релігійних, політичних відмінностей, повагою до інших, вмінням жити з представниками інших культур, рас, націй, національностей, мов, релігій, вміти запобігати поширенню нетирпимості до расизму, ксенофобії інше.

Розуміння ідей полікультурності і необхідність їх реалізації в освіті знайшли своє відображення в документах України, прийнятих на державному рівні: Конституція України, Закон України про освіту, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) (1994 р.), де визначено розвиток національної системи освіти та пріоритетні напрями її реформування. Принципами реалізації Програми є: гуманізація освіти, що покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості її планетарне мислення; національна спрямованість освіти, що передбачає тісний зв’язок та органічне поєднання з національною історією і народними традиціями, збереження й збагачення культури українського народу, визнання освіти важливим інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин [4].

Особлива увага у Програмі приділяється національному та полікультурному вихованню молодої генерації. Наголошується, що головна ознака національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування особистісних рис громадян Української держави. Полікультурне виховання передбачає формування високої мовної культури, прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну.

Серед принципів виховання молоді в „Концепції громадянського виховання” окреслено принцип культуровідповідності, що передбачає органічну єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями, звичаями і забезпечує духовну єдність, наступність та спадкоємність поколінь; принцип інтеркультурності, що сприяє інтегруванню української національної культури в контексті загальнодержавних, європейських і світових цінностей у загальнолюдську культуру. Реалізація цього принципу означає, що в процесі громадянського виховання мають забезпечуватись передумови для формування особистості, яка виросла на національному ґрунті і є відкритою до інших культур та цінностей. Лише така особистість здатна зберегти свою національну ідентичність; вона глибоко усвідомлює національну культуру, як невід'ємну складову світової культури. Пріоритетними напрямами виховання визначені: формування інтеркультурного менталітету, сприйняття культурного плюралізму, загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення до інших культур і традицій; несприйняття будь-яких форм насильства, деструктивного націоналізму, проявів шовінізму, фашизму. Важливе місце в системі громадянського виховання посідає виховання міжетнічної толерантності, культури міжетнічних стосунків, що реалізує взаємозалежні інтереси етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального і духовного життя на принципах свободи, рівноправності, взаємодопомоги, взаєморозуміння.

Аналіз законодавчої бази дозволяє стверджувати, що в освітніх програмних та директивних документах визнається багатокультурність та багатоетнічність українського суспільства. В них окреслено завдання зберігати культуру меншин та плекати здорові, толерантні міжетнічні відносини, що відповідає ідеям полікультурності. Необхідно зазначити, що законодавство України, гарантуючи культурні й освітні права національних меншин, формулює їх по-різному в різних документах. Спільною є орієнтація на задоволення цих прав – створення шкіл або класів для представників національних меншин, що не зовсім відповідає принципам полікультурної освіти (Конституція, Ст.53; Закон про національні меншини, Cт.6; Закон про мови, Cт.25). Тлумачення Конституційного Суду орієнтує освітян на створення двомовних шкіл для представників національних меншин, що відповідає принципам полікультурності, якби такі школи створювалися в поліетнічних регіонах України [5].

Розбудова України як незалежної держави, її прагнення інтегрувати до Європейської спільноти передбачає усвідомлення та оволодіння молодим поколінням полікультурними ідеями. У „Національній доктрині розвитку освіти” ми знаходимо більш чітку полікультурну орієнтацією молоді. Проголошується, що держава повинна забезпечувати виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; зберігати та збагачувати українські культурно-історичні традицій, виховувати шанобливе ставлення до національних святинь, української мови, до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають на території України; формувати культуру міжетнічних і міжособистісних відносин; виховувати людину з демократичним світоглядом, яка дотримується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу [6].

Показовим є те, що „Доктрина” оперує поняттям „український народ”, і, як випливає з контексту, складається з представників не тільки української національності, а всіх інших національностей і етнічних груп, які проживають в Україні. Логічно, що освіта сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями. Принципово важливим є нове уявлення про національне виховання, яке трактується як виховання свідомого громадянина, патріота; набуття соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування потреб та вмінь жити у громадянському суспільстві. Такий підхід свідчить про позитивні демократичні зміни, що сталися в суспільній свідомості за останні роки. Тобто, продовжується процес усвідомлення полікультурності українського суспільства, визначення шляхів гуманістичного і демократичного розвитку, співробітництва всіх національностей та етносів, шо населяють Україну. Тпкий підхід проявляється у визначені стратегії мовної політики, що передбачає обов’язкове знання громадянами України державної мови, опанування рідноїю (національною) мовою та однією іноземною. Зазначається, що освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур. Щодо національних меншин, то вони мають право на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження, розвиток етнокультури, ії підтримку та захист з боку держави. Отже, у державній освітній політиці склалися всі умови для того, аби наблизити два процеси – національного та полікультурного виховання” [7].

Література:

1. Полікультурна освіта в Україні: Зб. статей. – К., 1998. – 54 с.

2. Вульфсон Б.Л.Западноевропейское образовательное пространство ХХ1 века : Прогностические модели // Педагогика. – 1994.- № 2. – с. 56-62

3. Cultural identity and education. – New York: The Modern Languages Association of America, 1981. – 280 p

4. Освіта. Україна ХХІ століття. Державна національна програма. – К., 1994.

5. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Офіц. вид. – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 87 с.

6. Національна доктрина розвитку освіти // Міністерство освіти і науки України. – К., 2002. – 57 с.