Магістр Полуянов О., доцент Грабовська Т. О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ІДЕЙ ТЕСТОВОЇ ДІАГНОСТИКИ

Перші відомості про перевірку знань і здібностей окремих людей за спеціальними завданнями відносять до IV-III ст. до н.е. Дослідження Теофана (372-283 рр. до н.е.) „Характери”, присвячену психологічній діагностиці, справедливо можна вважати першоджерелом педагогічної діагностики. Початковий період її формування пов’язаний з іменами Арістотеля, Платона, Галля і Лафатера.

У стародавньому Вавилоні застосовувалися різноманітні випробовування, що дозволяли перевіряти здібності людей і отримані ними знання щодо оволодіння професією писаря. Ця професія вимагала певних знань не лише з граматики, а й з арифметики, кваліметрії. У Китаї (III ст. до н.е. - III ст. н.е.) проводили спеціальні іспити з метою відбору претендентів на посаду урядових чиновників. У літературних джерелах є немало свідчень щодо застосування різноманітних видів випробувань у стародавній Греції, Спарті та інших державах. Розв’язання задач, вирішення завдань, випробування, іспити стали своєрідним підгрунтям для створення сучасних тестів.

Перші приклади діагностики особистої успішності при отриманні посади, що згадуються в літературі, – китайські іспити у системі суспільних служб, що відбувалися за 1000 років до Різдва Христового. Відбір службовців на основі свідоцтва про здані іспити був необхідним, оскільки дворянство було досить малочисельним, щоб займати всі посади у системі державної служби.

Історія створення та використання технологій об’єктивного контролю налічує більше ніж 140 років, коли практичні потреби вивчення здібностей людей були сформульовані у вигляді важливої проблеми дослідження індивідуальних здібностей та відмінностей. Протягом цього часу накопичено великий досвід використання тестових технологій в освіті. До найбільш розвинених щодо тестування належать такі країни, як: СІІІА, Нідерланди, Англія, Японія, Данія. Франція, Ізраїль, Фінляндія. Канада, Австралія, Нова Зеландія.

Уперше педагогічне тестування (від англ. „testing” – випробування, проба, іспит) використав Дж. Фішер для перевірки рівня знань студентів за допомогою оригінальних спеціальних книг („scale books”), що з’явилися у 1864 р. (Великобританія). Ці книги можна вважати першими зразками шкільних тестів успішності, але теоретичні основи тестування були розроблені пізніше, у 1883 р., також англійським психологом Ф.Гальтоном у його роботі „Дослідження людських здібностей та їх розвиток”. Ф. Гальтон називав випробовування, що проводились у його лабораторії, – розумовими тестами. Найбільшої популярності цей термін набув у 1890 році, після опублікування статті американця Джеймса Мак-Кіна Кеттела “Розумові тести і вимірювання” з післямовою Ф. Гальтона.

Ф.Гальтон дав визначення тестування як методу, де застосовуються однакові досліди щодо великої кількості індивідів із статистичною обробкою результатів і визначенням еталонів оцінки. Важливим внеском Ф. Гальтона у розвиток тестології стало визначення ним трьох головних принципів:

1. Застосування серії однакових випробовувань щодо великої кількості людей, яких тестують.

2. Статистична обробка результатів,

3. Створення еталонів оцінки як основи стандартизованого тестування.

Ці принципи використовують до цього часу.

На основі проведення серії випробовувань отримують різного виду норми для оцінки результатів тестування. Всі сучасні тести побудовані на основі статистичної теорії вимірів, а ідею еталону оцінки покладено в основу визначення тестів як стандартизованого інструментарію.

Його експерименти з тестування фізичних можливостей організму та психологічних властивостей людини передвизначили перший відхід від тисячолітньої практики випробувань і перевірок, заснованої на інтуїції, і перехід до фундаментального дослідження проблеми. Отже, вже до кінця XIX ст. експеримент почали розглядати як обов’язкову умову подальшого розвитку тестування.

Першим дослідником, який застосував у психологічному експерименті інтелектуальний тест, був Дж.М.Кеттел. Цей термін після статті Кеттела „Інтелектуальні тести та вимірювання”, що опублікована у 1890 р. в журналі „Mind”, набув широкого розповсюдження. У цій статті висловлювалася думка про те, що наукова і практична цінність тестів зросте, якщо умови їх проведення будуть одноманітними. Так, вперше було проголошено необхідність стандартизації тестів для можливості порівняння їх результатів, отриманих різними дослідниками на різних випробовуваних.

За основоположні розробки у науковій літературі засновником тестової діагностики одностайно вважається Дж.М.Кеттел, який започаткував традицію досліджень інтелекту вступників до вищих навчальних закладів, що зберігається в американських університетах і донині.

Розглядаючи тест як випробування з практичною метою, як засіб проведення наукового експерименту з дослідження особистості, Д.Кеттел сформулював систему вимог до тестування: однаковість умов для всіх випробовуваних; обмеження часу тестування приблизно однією годиною; відсутність глядачів у приміщенні, де проводиться тестування; якість обладнання, наявність інструкцій, однакових для всіх, розуміння випробовуваними поставлених завдань; статистична обробка результатів тестування (розрахунок мінімального, середнього і максимального результатів, середнього арифметичного та стандартного відхилення).

Проголошені Дж. Кеттелом вимоги щодо чистоти випробовувань (тестів) досі залишаються основою сучасної тестології. Рівні умови для тих, кого тестують, однакові інструкції та чітке їх розуміння – це фундаментальні принципи, покладені в основу стандартизації процедури проведення тестування; обмеження часу тестування нині реалізується залежно від віку тих, кого тестують, особливостей застосованого інструментарію; ідея статистичної обробки результатів тестування реалізована в достатньо складних методах статистичного аналізу і моделювання навчальних ситуацій.

Для вивчення ефективності дидактичних прийомів у 1894 р. американець Дж. Райс вперше застосував свої таблиці з перевірки знань орфографії, а М. Стоун у 1908 р. надрукував перший тест з арифметики.

Слідом за Д.Кеттелом й інші американські лабораторії почали застосовувати метод тестів. Виникла необхідність організувати спеціальні координаційні центри по застосуванню цього методу. Так, у 1895 – 1896 рр. в США були створені два національних комітети, що мали об’єднати зусилля текстологів і сформувати загальний напрям текстологічним дослідженням.

Незважаючи на розпочаті спроби впровадження тестів у навчальні заклади США, підхід до тестування наприкінці XIX ст. мав, в основному, теоретичний характер, а тестування все ще залишалося переважно сферою діяльності психологів.

На початку ХХ ст. у розробці тестів спостерігається розмежування психологічного та педагогічного напрямів. Розробка першого педагогічного тесту належить американському психологу Е.Торндайку. Його вважають засновником педагогічних вимірювань. Саме з розвитком тестування у психології та педагогіці почали застосовуватися математичні методи, що мало вплив на розвиток тестології. Цей період характеризується підвищенням інтересу до тестування як засобу оцінювання академічних здібностей. З цього моменту тестування розвивається за двома головними напрямами:

– створення та використання тестів інтелектуального розвитку;

– створення та використання педагогічних тестів, призначених для оцінювання академічних здібностей і знань студентів.