Філологічні науки/1. Методика викладання мови та літератури

Зелінська Оксана Вікторівна

Керченський економіко-гуманітарний інститут

Вправи на побудову речень

З метою розвитку творчих здібностей учнів на уроках мови часто використовуються вправи на побудову речень. Такі вправи мають на меті навчити учнів вживати ті чи інші частини мови, їх різні форми, а також граматичні конструкції, які вивчаються. Види цих вправ можуть бути такі: поширення речень другорядними членами; складання словосполучень з метою засвоєння норм узгодження, керування і прилягання слів; самостійне складання речень різного типу; заміна одних синтаксичних конструкцій іншими; відповіді на запитання, які вимагають творчої думки й уміння конструювати речення тощо.

Матеріалом, з якого будуються речення, є слова і словосполучення. Добираючи такий матеріал для конструктивних вправ, слід подбати, щоб до нього входили ті мовні елементи, які можуть бути носіями найважливішої ознаки речення — предикативності. При цьому треба враховувати як тему уроку, так і мету роботи. Тема зумовить структуру утворюваних речень, навчальна мета — зміст конструктивної роботи, характер пропонованого учням мовного матеріалу.

Наприклад, з даних слів утворіть поширені речення: фестиваль, учасник, самодіяльність, школа, художній, наш, виступити, успішно, учень, ровесник, країна, інший, листуватися.

Виконуючи вправу, учні знайдуть слова, що мають стати граматичною основою речення, згрупують навколо них інші лексеми, нададуть їм необхідної граматичної форми.

Залежно від навчальної мети, рівня підготовки класу чи окремих учнів (якщо вправу буде запропоновано для індивідуального виконання) матеріал для конструювання можна оформити по-різному: навести тільки повнозначні слова без вказівки на спосіб їх зв’язку і на порядок розташування (як у поданих прикладах) — це вимагає від учнів самостійного виконання всіх операцій; навести тільки повнозначні слова в потрібній послідовності — тоді вся робота зведеться до встановлення синтаксичних зв’язків; навести не тільки повнозначні, але й службові слова — це полегшить пошуки засобів синтаксичного зв’язку; навести не тільки службові слова, але й форми повнозначних слів — тоді зміст роботи зведеться до встановлення найбільш доцільного порядку слів.

Наприклад, з даних груп слів і словосполучень утворити речення: молода вишня, розцвісти; вишня, рясно розцвісти; молода вишня, шкільний сад, рясно зацвісти; вишня, вкрити цвітом, буйний молочно-білий цвіт.

Більший ефект щодо розвитку мовлення учнів дають вправи, спрямовані на самостійний вибір або структури речення, або необхідного для його побудови лексичного матеріалу. До них належить побудова речень за опорними словами. Не варто тільки пропонувати учням, як це іноді буває, ввести дане слово в речення: як правило, у такому разі учні роблять те, що простіше, — вживають слово в його початковій формі, у типовій синтаксичній функції. Така робота не може помітно впливати на вдосконалення навичок мовлення. Саме тому слід вказувати, у якій морфологічній формі чи синтаксичній ролі має бути використане слово, якою повинна бути створена конструкція.

Наприклад, складіть речення зі словами конструктор, професор, муляр, секретар, ювіляр у формі давального відмінка; складіть безособові речення зі словами край, виконано, слід у ролі головних членів (Край усім хвилюванням! Виконано всю роботу на пришкільній ділянці. Уроки слід готувати систематично).

Доцільними виявляються й завдання на використання певних словосполучень у різних синтаксичних функціях: звертання і підмета, вставних слів і поширеного додатка тощо.

Складніший вид роботи — побудова складного речення. Якщо дається головне речення, вправа вимагатиме значного розгортання висловлювання. Значно важче добирати зміст і структуру головного речення, при якому дане могло б бути підрядним.

Конструйованою одиницею може бути і тематично об’єднана група речень — складне синтаксичне ціле. Найпростіший вид такої роботи — складання зв’язного уривка з розрізнених речень. Як і побудова речення з даних слів, ця вправа має кілька варіантів, що характеризуються різним рівнем трудності (залежно від того, як розташовані і наскільки пристосовані одне до одного наведені речення, що послужать будівельним матеріалом).

Наприклад, утворіть фрагмент зв’язної розповіді, розташовуючи наведені речення в потрібній послідовності.

1. Їм більше до вподоби естрада. 2. Вона зі мною завжди, бо її співає моя мати, співала бабуся, співають люди, які мене оточують. 3. Люблю слухати ваші передачі народних пісень. 4. Мені двадцять, і я теж, звичайно, не проти сучасної естради. 5. Деякі встигаю записати. 6. Але не можу бути байдужа до народної пісні. 7. Подруги мої дивуються, чого я так закохана в народну пісню.

Ефективною вправою є і створення зв’язного тексту за питаннями. Така робота — один з перших кроків на шляху ознайомлення учнів з особливостями розгорнутих висловлювань. Спочатку дітям пропонують запитання, відповідь на які можна дати одним реченням (сума речень-відповідей складає елементарне зв’язне висловлювання). Тоді ж, коли запитання ускладнюються, відповідь на них вимагає вже не одного, а кількох взаємно пов’язаних речень. Отже, складання тексту за серією запитань фактично переростає в написання твору за готовим планом.

Усі ці вправи є дуже ефективними як для загального розвитку школярів, так і для закріплення набутих знань, умінь і навичок. У підручниках з мови їх подається значна кількість.