Бондар О.Є.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Актуальність навчання міжкультурному спілкуванню

під час викладання іноземної мови

В сучасних умовах розвитку суспільства спілкування між представниками різних культур набуло актуального характеру. Цілком логічно, що для успішного комунікативного процесу учасникам міжкультурного спілкування слід враховувати не лише мовні нюанси, а й різні культурні аспекти: традиції, звичаї, способи вираження емоцій, жести тощо. Визначення терміну «міжкультурне спілкування» (або «міжкультурна комунікація») вперше приводиться у підручнику відомих авторів Л.Самовара і Р.Портера «Комунікація між культурами» («Communication between cultures”), надрукованому у 1972 році. Такі західні дослідники як Е.Голл, Г.Гофстеде, К.Бергер та інші висунули теорії міжкультурного спілкування, що пояснюють даний феномен з різних точок зору. Російські та українські вчені, такі як Є.Верещагин, Т.Грушевицька, В.Костомаров, С.Тер-Мінасова, В.Андрущенко, О.Гриценко, І.Дзюба, А.Приятельчук та інші, зробили важливий внесок у вивчення даного питання.

Успішне навчання іноземній мові неможливе без вивчення іншої культури, подолання психологічних бар’єрів та стереотипів під час спілкування, розуміння понять культурного шоку та соціальної дистанції. Культура – це контекст, в якому ми існуємо, думаємо, відчуваємо та взаємодіємо з іншими. Також культуру можна визначити як ідеї, звичаї, уміння що характеризують дану групу людей у даний період часу. Але культура – це більше, ніж сума цих складових, це – система інтегрованих моделей, більшість яких існує за межами свідомості, та все-таки керує поведінкою людей.

Деякі вчені вважають, що різні моделі поведінки, тобто різні культури, мають спільні характеристики. Наприклад, Джордж Пітер Мердок пропонує сім універсальних рис культурних моделей поведінки: 1) вони виникають у людському розумі; 2) вони полегшують взаємодію між людьми та середовищем; 3) вони задовольняють основні людські потреби; 4) вони накопичуються та пристосовуються до змін зовнішніх та внутрішніх умов; 5) вони мають тенденцію створювати постійну структуру; 6) вони вивчаються та розподіляються між усіма членами суспільства; 7) вони передаються новим поколінням.

Таким чином, культура встановлює для кожної людини контекст когнітивної та емоціональної поведінки, проектує її власне та соціальне існування. Дуже часто ми сприймаємо чужу культуру в контексті нашої власної, ми утворюємо реальність, яка не завжди є об’єктивною. Так виникають культурні стереотипи, які мають позитивний ефект у тому разі, якщо людина усвідомлює, що вони вірні в зображенні типового представника культури, а не окремої людини.

Процес адаптації до нової культури під час вивчення іноземної мови дуже складний, враховуючи переорієнтацію мислення та спілкування для тих, хто її вивчає. На цьому шляху вони стикаються з явищем культурного шоку, який відчувається від легкої дратівливості до глибокої психологічної паніки. Викладачі іноземної мови мають бути чутливими до студентів, які відчувають вплив психологічних проблем, викликаних культурним шоком, та допомогти їм сприймати його як досвід крос-культурного навчання. Ролеві ігри ефективно допомагають подолати зазначені негативні наслідки, стимулюючи процес крос-культурного діалогу та пропонуючи чудову можливість усного спілкування одночасно. Особистісно-орієнтовані завдання, виконання яких передбачає виявлення власного ставлення до проблеми розуміння культурних розбіжностей та звернення до індивідуального досвіду спілкування з представниками різних культур, допоможуть перетворити навчання на позитивний досвід. Багато інших навчальних матеріалів та методик можуть бути використані викладачами іноземної мови на шляху занурення у мовне середовище на заняттях: тексти для читання, фільми, ігри-симуляції тощо.

Поняття соціальної дистанції має відношення до когнітивної та емоційної подібності різних культур. Існує думка, що чим менша соціальна дистанція між двома культурами, тим краща ситуація для оволодіння іноземною мовою.

Великого прикладного значення набувають дослідження різних вимірів культури, запропоновані відомим соціологом та спеціалістом з теорії управління Г.Гофстеде, а саме: дистанція влади (ступінь, в якому суспільство припускає нерівномірний розподіл влади), індивідуалізм – колективізм (ступінь, в якому суспільство погоджується з тим, що погляди та вчинки окремої особистості можуть бути незалежними від колективних або групових переконань та дій), запобігання невизначеності (ступінь, в якому члени суспільства почуваються невпевнено у невизначених, заздалегідь не структурованих ситуаціях та намагаються запобігти їм), маскулінність-фемінінність ( ступінь, в якому суспільство орієнтоване на досягнення успіху, вирішення задач, придбання речей). Слід зазначити, що назва виміру «маскулінність-фемінінність» широко вживалась в працях дослідника у 1980-х роках минулого століття. Зараз цей параметр частіше називають орієнтацією суспільства на змагання.

Таким чином, навчання іноземній мові – це ознайомлення, занурення та прийняття іншої культури. Студенти і викладачі повинні усвідомлювати культурні розбіжності та поважати їх. Досвідчений викладач має враховувати соціокультурні фактори та використовувати ефективні методики подолання психологічних проблем, які можуть виникати на шляху вивчення іноземної мови.