ФУНКЦІОНАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНЕ РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ПРАВОВОГО ГАЗЕТНОГО ДИСКУРСУ

Кость С. П.,

викладач кафедри юридичної лінгвістики ЛьвДУВС

Опираючись на розуміння правового газетного дискурсу як інтерактивного явища, яке виявляється як реалізація потенцій системи мови і паралінгвальних засобів з усіма необхідними для досягнення комунікативної мети учасників спілкування складниками комунікативного акту, в основу типології Ф. С. Бацевич поклав складові комунікативного акту. На сьогодні найдосконалішою моделлю комунікації є лінійна модель Р. Якобсона, яка охоплює такі складові [1, с. 16-20]:

Контекст

Повідомлення

Адресант______________________________________________Адресат

Контакт

Код

Чинник комунікативного акту, який стосується повідомлення, зачіпає референційні й тематичні аспекти останнього. Референційні аспекти повідомлення класифікуються, виходячи із його ролі стосовно світу, що описуємо. З цих позицій усі дискурси поділені на фреймінгові, рефреймінгові і перформативні. Якщо співвіднести їх із правовим дискурсом, то слід розширити його трактування: фреймінговий правовий дискурс, у якому:
а) створюється цілком новий образ світу, тобто дискурс «світобудівний». Маються на увазі дискурси, створені людьми, котрі перебувають у змінених станах свідомості; б) відтворюється світ (або його фрагменти) таким, яким він є насправді, тобто правові дискурси комунікативно «світовідтворювальні». [2,
с. 104].

Рефреймінговий правовий газетний дискурс, який, у свою чергу може бути: а) таким, що руйнує об’єктивно існуючий світ, представлений у неповторній мовній картині певного етносу, тобто, «світоруйнівними» [2,
с. 181]; б) таким, що скерований на перетворення елементів реального світу без його докорінної зміни, тобто «світоперетворювальним». Сюди належать психоаналітичні розмови, наприклад, між особою правопорушника і слідчого [1, с. 17].

До перформативного газетного правового дискурсу можна віднести такий дискурс, що змінює елементи реального світу («світозмінний»). Комунікативний підхід до такого дискурсу охоплює роль права як комунікації, що найчастіше поєднує даний тип дискурсу із завданням права. Увага зосереджується на комунікативних особливостях предикатів, які позначають правові або протиправні мисленнєві дії, процеси, стани і безпосередньо впливають на значення істинності залежного судження, тобто ментальних предикатів: «перформативи – це такі предикати (і, відповідно, контексти) які виформовують висловлювання, еквівалентне дії, вчинку; входять у контекст життєвих подій, створюючи комунікативну або міжособистісну ситуацію, що має певні наслідки; позначає дію, одночасну з моментом мовлення, тобто, яка почалася і закінчилася разом з мовленням» [2, с. 191 - 192]. Перформативним предикатам притаманні специфічні лексичні, морфологічні, синтаксичні, прагматичні та інші ознаки, які дають змогу кваліфікувати їх як особливий комунікативний тип предикатів [2, с. 192] крім того, предикати виявляють комунікативні властивості перформативів.

Отже, розуміючи правовий медіадискурс як інтерактивне комунікативне явище, виділяємо такі його типи: фреймінговий, рефреймінговий і перформативний правовий газетний дискурс.

Література:

1. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи /
Ф. С. Бацевич. – Львів: ПАІС, 2005. – 264 с.

2. Бацевич Ф. С. Нариси з комунікативної лінгвістики / Ф. С. Бацевич. – Львів: Bид. Центр ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 280 с.