Осадча
О.В.
Дніпропетровський
національний університет ім. О.Гончара
ОСОБЛИВОСТІ
ПРИЙОМІВ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ НА ЗАНЯТТІ З
АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Вивчення іноземної мови є невід’ємною складовою
підготовки фахівця у сучасному вузі. Зростають можливості наукового
співробітництва між країнами, все більш відчувається потреба користатися
джерелами на іноземних мовах. Однак, згідно до навчальних планів, на вивчення
іноземної мови виділяється обмежена кількість годин. Тож перед викладачем як
ніколи постає завдання інтенсифікації навчального процесу, пошуки нових
прийомів роботи.
Відомо, що
для того, щоб зробити навчання більш вмотивованим, а тому й більш ефективним, треба органічно поєднувати знання, які
студенти одержують на заняттях з фахових дисциплін та навчання їх основних
вмінь використання іноземної мови: аудіювання, читання, говоріння та письма.
Однією з
рис діалогічного мовлення є те, що воно відбувається у процесі спілкування, а
уміння спілкуватися є необхідним для майбутнього психолога. У цьому
зв’язку на занятті з іноземної мови
було б доцільно використовувати такі активні методи як аналіз значущих ситуацій
та метод рольових ігор (інсценізацій). При такій організації навчального
процесу він набуває розвиваючого характеру, де кожний студент одержує
можливість зрозуміти та оцінити і рівень володіння іноземної мовою, і рівень
своєї фахової підготовки.
Ефективність таких методів полягає в тому, що внаслідок їх застосування
відбуваються позитивні особистісні зміни, які виражаються у підвищенні
соціальної адаптивності, толерантності, підсилення емпатії.
Головні
переваги активних методів наступні:
-
розвиток у
студентів почуттєвої сфери, здатності відчувати переживання іншої людини;
-
формування
досвіду рішення задач, які вимагають прояву емпатії, розвиток мотивів
співчування;
-
розвиток уміння
встановлювати діловий та емоційний контакт;
-
здатність
підштовхнути студента до самостійних активних дії, розвитку творчих здібностей;
-
зміщення
акцентів з задачі оволодіння іноземною мовою на задачу ефективного спілкування.
Основний метод побудови діалогічного мовлення – це
аналіз ситуацій, а також їх інсценізація. Така форма роботи повніше розкриває
особливості учасників. Відбираються значущі ситуації – або складні життєві, або
педагогічні. Для проведення занять викладач повинен володіти фондом таких
ситуацій. Для поповнення фонду
також треба залучити студентів, це
дозволить відійти від традиційної авторитарної схеми проведення занять і
перейти до схеми співробітництва. З нашого досвіду це проблеми підлітків,
конфліктів дорослих та дітей, дитячі страхи, шкільні та сімейні конфлікти. Такі ситуації емоційно забарвлені,
викликають інтерес. Дуже часто трапляється так, що вони вже обговорювалися
рідною мовою на заняттях з психології, а на заняттях з англійської мови
студенти мають змогу висловити свої думки іноземною мовою. Так, у них виникає
потреба не просто заучувати лексичні одиниці та граматичні структури, але й
побудувати справжнє спілкування.
Задачі-ситуації класифікуються як:
-
тільки опис
подій;
-
опис
незакінчених подій ( у цьому разі вони набувають вигляд проблемних задач);
-
характеристики
діючих осіб, які включені до опису подій.
Перший тип
ситуацій використовується для аналізу і обговорення в ним проблем,
індивідуальних особливостей та взаємовідношень діючих осіб. Працюючи з
ситуаціями другого типу, студенти пропонують свої власні варіанти їх
закінчення, які аналізуються усією групою, а потім вибирається кращий варіант.
Третій тип ситуацій можна запропонувати студентам як завдання для
домашньої та самостійної роботи.
Особливо складні ситуації можуть бути розіграні, тобто здійснюється перехід до
рольової гри. На відміну від ділових ігор, ігри психологічного характеру не
мають заздалегідь встановленого сценарію, учасники знаходяться зовні проблеми,
розглядають її збоку. Можлива також зміна ролей, яка дозволяє студенту бути у
різних позиціях.
Виконання
таких важливих завдань було б неможливим без кропіткої та ретельно спланованої
підготовки. На підготовчому етапі необхідно навчити студентів реплікування.
Студенти повинні знати як вживати ініціативні та реактивні репліки. На прикладі
нескладних діалогів або мікродіалогів студенти повинні уміти починати розмову,
правильно і швидко реагувати та ініціативну репліку співрозмовника реактивною
реплікою, підтримувати бесіду.
Лексичному
наповненню діалогів треба також приділяти увагу. Студенти повинні вільно
володіти кліше, які дозволяють висловити свою думку, погодитися або заперечити,
зробити висновки. «Готові» мовленнєві
одиниці роблять діалог більш приближеним до життєвих ситуацій. У спілкуванні
часто виникають паузи, коли мовець підшукує відповідну репліку. Для заповнення
пауз можна використовувати такі кліше, як “well”, “you know”, “let me see”, “look here”, “I say”.
Для знімання
мовних труднощів перед організацією обговорення ситуації доцільно опрацювати
нові лексичні одиниці, їх вимову, правопис та значення.
Починати потрібно з мікродіалогу або діалогічної
єдності, потім поступово переходити до побудови діалогів за опорами, а потім –
до створення власних діалогів.
Сама
специфіка оволодіння практичною психологією як фахом відкриває перед
викладачами іноземної мови широкі перспективи, тому що пропонує безліч
ситуацій, які можуть бути ефективно використані у навчанні, перетворюючи
навчальний процес у цікаву співпрацю та підвищуючи рівень підготовки
фахівця.