Філософія./ 5.Філософія релігії

Погрібна В.Я., Баєрбаш Н.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського

Релігія як духовний чинник розвитку українського суспільства

В сучасних умовах пріоритетного розвитку країн світового співтовариства чільне місце посідає релігія як універсальне духовне явище суспільства. Проблеми релігії, взаємовідносини церкви і держави завжди хвилювали людство.

На думку багатьох сучасний українських вчених, сьогодні, Україна як ніколи потребує самоідентифікувати себе не тільки в межах суто територіального характеру, а насамперед позначити себе у просторі інших держав як нація, тому ця тема є актуальною для дослідження.

Питання аспектів виникнення релігії, її розвитку і значущості для людини хвилювало видатних діячів ще давно. Нині розвитку цієї теми присвячено низка робіт багатьох авторів, таких як С. Скубченко, В. Ярчук, І. Петрова, О. Петров, С. Абрамович, М. Тілло, М. Чікарьова, А. Заздравнов, В. Лубський та інші.

Релігія, на відміну від таких конкретніших форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право, претендує на всебічне відображення дійсності. Вона виступає і як світогляд, а саме — як система поглядів на світ і місце людей у ньому, як результат специфічних закономірностей розвитку суспільства, і саме суспільні процеси визначать в кінцевому підсумку її долю.

На терені сучасних подій усвідомлюється важлива роль релігії як духовного чинника українського суспільства. Збільшується вплив релігійних цінностей на життя України. Розбудова ринкових відносин, входження України до правового простору європейського співтовариства, ліквідація ідеологічної одноманітності дають можливість людині вільно самовизначатись світоглядно і політично.

Так, окремі державні та політичні діячі, різного роду інтелігенція, підтримують релігійно-церковні утворення. Церква закликає людей сумлінно виконувати громадські обов'язки, зміцнювати сім'ю, брати активну участь у розв'язанні екологічних та інших глобальних проблем, боротися з моральними недоліками суспільства. Важливим є внесок церкви у збереження пам'яток історії, національних святинь українського народу. Нині, за словами Ярчука ідеалом християнського виховання є чесна особа, яка житиме згідно з наукою церкви [2].

Релігія — явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Особливістю такої діяльності в церквах є посилення її ролі у тих сферах суспільного життя, де вона ніколи себе не проявляла: у політиці, у виборчих кампаніях, у роботі різного рівня Рад народних депутатів, громадсько-політичних організаціях, в суспільно-політичних акціях. У цілому соціальна діяльність церкви свідчить про відданість ідеалам гуманізму, загальнолюдським нормам, що, безумовно, підносить її авторитет у суспільстві.

З наукової точки зору, релігія є складовою духовної культури, яка виступає механізмом передачі нагромаджених суспільством різноманітних цінностей і традицій, охоплює сферу духовного виробництва, куди також входять такі форми суспільної свідомості, як філософія, мистецтво, політика, право, етика, наука. Наукова концепція виходить з органічної єдності матеріальної і духовної культури. При цьому підході переважаюча роль надається матеріальним основам культури.

Духовній культурі властиві певні особливості: вона має історичну обумовленість, фіксує національні особливості, включає в себе загальнолюдські цінності. Все це є характерним для усіх феноменів духовної культури, в т. ч. для релігії, яка також створюється людством і служить людству. Отже, релігія є складним духовним утворенням, яке впливає на усі сфери людського буття.

Сучасні ж православні богослови визначають духовну культуру як неземне, надприродне явище, обмежують її лише релігійними ідеями та морально-релігійними вимогами. При цьому не беруться до уваги матеріальна основа культури, її значення, нерозривна єдність матеріальної і духовної сторін культури, що особливо важливо на сучасному етапі розвку українського суспільства.

На сучасному етапі Україна знову переживає процес національного відродження і перебуває на етапі розбудови суспільства. На території України активно поширюють свої релігійні переконання близько 30 різних за своєю догматикою та культовою практикою нових релігійних течій [3], що свідчить про невизначеність українського суспільства, пошук людини себе в навколишньому світі.

Нині релігія виникає в свідомості людей під впливом умов суспільного буття, труднощів пізнавального процесу, потреби виходу із, здавалося б, безвиході, а також емоційного ставлення людини до дійсності. Ця сукупність причин і умов, які створюють необхідність і можливість виникнення та відтворення релігійного відображення дійсності, і складає джерело та корені релігії.

Література

1. Скубченко С. Хрещення Русі – джерело України як нації // Теорія і практика управління соціальними системами. – №2, 2009 – С. 84-89

2. Ярчук В. Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості // Наука. Релігія. Суспільство. – №4, 2005 – С.20-26

3. Петрова І., Петров О. Причини поширення та основні напрями діяльності нових релігійних рухів в Україні // Наука. Релігія. Суспільство. – №3, 2006 – С. 29-39