ТОРГІВЕЛЬНІ МАРКИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ТА ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

Романюк О.І., к.ю.н.

Іщенко А.В.

На сьогоднішній день у умовах формування національного законодавства, яке покликано регулювати питання промислової власності, виникає ціла низка практичних питань, вирішення яких потребує глибоких теоретичних розробок та вироблення науково-обгрунтованих рекомендацій щодо створення та функціонування нової системи захисту об’єктів промислової власності, зокрема і торговельних марок.

Торговельна марка як засіб індивідуалізації товарів та послуг - це об’єкт господарських правовідносин, суб’єктом права на яких можуть бути юридичні та фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність. Позначення, яке є основою кожної торговельної марки, є об’єктом цивільних правовідносин, зокрема авторського права, а суб’єктом права на нього є фізична особа, яка його розробила,-автор.

Під правом на торговельну марку слід розуміти право, яке виникає в результаті делегування певних повноважень власника іншій особі на договірній основі та на підставі інших правочинів слід відмітити, що раво на торговельну марку як право об’єктивне тому що це сукупність правових норм, встановлених і санкціонованих державою для регулювання відносин між особами щодо торговельної марки.

Згідно з положеннями статей 42, 54 Конституції України громадянам та юридичним особам гарантується захист прав інтелектуальної власності, зокрема на об’єкти промислової власності, до яких належить торговельна марка.

Як відомо, спосіб набуття права на торговельну марку зумовлюється юридичним фактом, таким чином, під способом набуття права на торговельну марку слід розуміти дію чи систему дій, що спрямовані на виникнення даного виду правовідносин. При цьому розрізняють два основні способи набуття права на торговельну марку:

1. первинний спосіб – юридичний факт реєстрації торговельної марки чи використання в експонаті, показаного на офіційних або неофіційних визнаних міжнародних виставках, проведених на території країн – учасниць Паризької конвенції про охорону права промислової власності;

2. похідний спосіб – спадкування торговельної марки на підставі статті 524 ЦК України.

Під порядком набуття права на торговельну марку розуміється низка юридично необхідних дій, спрямованих на досягнення бажаних юридичних наслідків отримання права на торговельну марку.

Адміністративним порядком набуття права на торговельну марку регулюються, як правило, первинні способи набуття права власності, засновані на однобічних юридичних актах.

Умови надання правової охорони торговельному знаку:

1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони;

2. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.

3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється Установою.

4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

5. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

6. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості оскарження якого вичерпані.

Основним механізмом захисту права торговельної марки є механізм адміністративно-правової охорони та захисту. Сутність даного механізму розкривається через систему заходів, спрямованих на встановлення їх реєстраційної здатності, видачу охоронного документа, що здійснюють уповноважені державні органи. Він охоплює сукупність взаємопов’язаних процедурних стадій, що ґрунтуються на нормах матеріального права.

Юридичним фактом для порушення процедури захисту прав на торговельну марку є вчинення правопорушення, і тоді використовується державний примус у вигляді правових санкцій.

Адміністративні стягнення накладаються компетентними органами і посадовими особами шляхом видання спеціальних індивідуальних актів управління, що мають примусовий характер.

Адміністративна відповідальність за порушення прав на торговельні марки, передбачена КпАП, застосовується при:

- порушенні прав інтелектуальної власності;

- вчиненні дій, що становлять акти недобросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 24 КпАП захист прав здійснюється шляхом проведення адміністративних процедур, таких як вилучення або конфіскація контрафактної продукції чи обладнання, що використовується для її виготовлення; виправні роботи, адміністративний арешт або накладання адміністративних штрафів.

Останнім часом в Україні спостерігається катастрофічне зростання обсягів незаконної торгівлі, що ставить під загрозу життя та здоров’я споживачів, а також підриває економічний розвиток держави в цілому. Отже, підробки - це проблема національної безпеки, а в глобальному аспекті – проблема безпеки людства.

Приєднання України до Світової організації торгівлі зумовлене об’єктивними процесами глобалізації, що призводить до зростання взаємопов’язаності економічних систем різних країн. Звідси випливає потреба не лише гармонізації вітчизняного законодавства з нормами і стандартами СОТ а й опрацювання механізму належного правового захисту об’єктів промислової власності. Це вимагає великої уваги до питань, пов’язаних з державним регулюванням у даній сфері, впровадженням і удосконаленням чітких механізмів такого регулювання, зокрема засобами адміністративного впливу на порушників права промислової власності.

В Україні сьогодні також існує проблема неефективності управління сферою промислової власності з боку державних органів влади. Однією з головних причин цього явища є розпорошення і дублювання функцій між Міністерством освіти і науки України, Державним департаментом інтелектуальної власності та ДП «Український інститут промислової власності».

Отже, вище зазначені проблеми не можуть бути вичерпані прийняттям нового законодавства у сфері торговельних марок. Необхідна розробка на державному рівні організаційних заходів та організаційно-правового механізму захисту прав та законних інтересів суб’єктів суспільних відносин, що виникають у процесі створення та використання торговельних марок. Також найбільшою проблемою є те, що в Україні відсутній достатньо розвинений інститут юридичної відповідальності за правопорушення у сфері створення та використання торговельних марок, особливо це стосується стадій розгляду заявок та експертизи. Таким чином, створений організаційно-правовий механізм має бути спрямований на розвинення інституту, насамперед юридичної відповідальності у сфері промислової власності, створення та розвиток гарантій охорони та захисту прав на торговельні марки.

Список використаної літератури:

1. Цивільний Кодекс України;

2. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» від 15.12.1993 р.;

3. Н. Мажорська. Адміністративно-правові аспекти набуття права на торговельні марки, їх охорони та захисту в Україні/ Право України – К.- 2010. - №2 – с.143-147