Автори: Моторіна А. В., Безвершенко О. О.

Національний університет державної податкової служби України

ФРАНЧАЙЗИНГ В УКРАЇНІ. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Оскільки сучасний процес розвитку малого бізнесу відбувається в умовах обмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності, то важливого значення набуває взаємодія малого і великого підприємництва, що здійснюється з використанням франчайзингової системи. Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами. За підсумками Української асоціації франчайзингу в Україні на сьогодні функціонує 190 франчайзингових систем (для порівняння: США - понад 1500, Франція - більше 750). Тому франчайзингові відносини стали предметом дослідження провідних вітчизняних учених: Г. Андрощука, В. Денисюка, А. Цират, Д. Землякова, В. Довганя та ін. Аналізуючи стан франчайзингових відносин в Україні, можна сказати, що однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам.

Франчайзинг полягає не лише в продажі права на вживання логотипу мережі - він представляє собою цілу систему ведення бізнесу. Франчайзі може розраховувати з боку франчайзера на системну постійну підтримку: підготовку і навчання персоналу, надання інструментів, що допомагають у веденні бізнесу, передачу ноу-хау. За цю допомогу франчайзі сплачує франчайзеру так званий паушальний внесок - одноразову оплату за надання франшизи - і надалі протягом всього часу дії договору сплачує певний відсоток від своїх прибутків або ж сталу періодичну оплату (роялті). Такий взаємозв’язок великих і малих фірм дозволяє розширити збутову діяльність головної фірми в регіонах окремої країни чи за її межами. Секрет успіху франчайзингу полягає в поєднанні енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника. Для компанії франчайзера франчайзинг - це спосіб розширення бізнесу. Для малих підприємців - це один з шляхів стати власником бізнесу.

За ступенем розвитку правового поля франчайзингові відносини в Україні відносять до законодавчо не підкріплених, оскільки насьогодні не існує жодного нормативно-правового акту, який би їх безпосередньо регулював, адже норми ЦКУ та ГКУ охоплюють лише одну з його форм – комерційну концесію. З огляду на актуальність франчайзингу закордоном та відсутність нормативної бази для регулювання його функціонування в Україні: 1.Кабінет Міністрів України у постанові від 7 грудня 1998 р. N 1931 визнав за необхідне: “Підготувати проекти Законів України: Про франчайзинг (щодо використання суб'єктами малого підприємництва технологій та торгової марки провідних фірм)...”

2. Президент України в Указі “Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницької діяльності” від 15 липня 2000 року N 906/2000 наголосив: а) “Сприяти розвитку франчайзингових відносин, у тому числі шляхом одержання суб'єктами малого підприємництва від власників знаків для товарів і послуг прав на використання таких знаків”; б) “Внести на розгляд ВРУ проекти законів: - про франчайзинг...”.
 На даний момент в Україні розроблено 3 законодавчих проекти:   1. Проект (глава 74 «Франчайзинг»).  2. Проект ГКУ (глава 36 «Передача для використання в підприємницькій діяльності виключних прав»).     3. Проект закону «Про франчайзинг» № 8241 від 08.11.2001р.   Втім, жоден із даних проектів не був прийнятий. Для порівняння: в США тільки на федеральному рівні створено біля 100 законів, що стосуються франчайзингу, в Україні ж у 2008-2009 рр. у законодавчій базі франчайзингу не відбулося жодних змін, але збільшилося кількість судових позовів стосовно неперерахування платежів за користування франшизою, порушення стандартів, провил використання торгівельної марки, відмови франчайзера від виконання своїх функцій чи надання підтримки у розвитку тощо. 

 Правомочність укладення договору франчайзингу випливає лише з ст. 42 Конституції України у відповідності з якою кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену Законом, а також із ст. 4 ГК  України, що передбачає можливість укладення угод, які не передбачаються Законом, але й не суперечать йому.
 В цілому, законодавчу базу України в сфері охорони прав на об'єкти промислової власності складають ЗУ “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про захист від несумлінної конкуренції”. В нормативних актах, що регулюють право інтелектуальної власності та відповідальність за її порушення, обов'язково повинні враховуватися франчайзингові схеми, що в даний час просто відсутні. Сьогодні в державі діють 10 законодавчих, 11 підзаконних і безліч відомчих нормативно-правових актів, що регулюють різні сторони правового захисту прав інтелектуальної власності. Вони забезпечують основні потреби правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, однак така кількість нормативних актів ускладнює їхню практичну реалізацію. Як бачимо, потреба у систематизації діючої законодавчої бази в сфері франчайзингу є наочною. 

Для розв'язання проблем розвитку договору франчайзингу в Україні необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття ЗУ "Про франчайзинг", де передбачити переддоговірне регулювання відносин між сторонами, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів для: 1. Захисту споживачів. Якщо взяти, наприклад, ситуацію з товарами ліцензійного виробництва, то споживач обізнаний про їхнє походження усвідомлює, що купуючи продукцію, зроблену не власником товарного знаку, а сторонньою фірмою, він може і не одержати очікуваної якості. У випадку з продукцією франшизних підприємств у споживача нема підстав підозрювати, що товар зроблений не власником товарного знаку. Правомірно виникає вимога реєстрації договорів франчайзингу, інформування споживачів, забезпечення належної якості товарів і послуг, відповідальність за яку покладається як на франчайзера так і на франчайзі. 2. Захисту ринку франчайзингу від зловживань, можливих у зв'язку з несумлінною реалізацією франшиз і укладенням франшизних договорів, що можуть значно обмежити права франчайзі. Внесення змін до законодавства допоможуть досягти наступних цілей: - створення умов для реальної конкуренції франчайзингових систем, що традиційно склались, механізмами реалізації товарів; - забезпечення зручності застосування законодавчих актів для учасників франчайзингової системи; - створення прозорої франчайзингової системи та її елементів для контролюючих органів. Ці зміни мають наблизити як законодавство, так і термінологію франчайзингу до світової практики.

Література:

1. Конституція України – ЗУ від 28.06.1996 р. // Голос України від 13.07.1996 р.

2. Суковатий О.В  Особливості реалізації франчайзингу в Україні // Проблеми науки. - 2007. - №2. - С.14-18.

3. Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні. - Підприємництво, господарство і право. - 2003. - №3. – С. 34-36.

4. Бедринець М. Д. Франчайзинг: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні. – Фінанси України. -2001.- №2.- С. 96- 104.